АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Панасенкова В.О.
суддів: Парапана В.Ф.,
Громіка Р.Д.,
при секретарі: Плавич С.В.,
за участю: представника позивача, ОСОБА_2, - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 червня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок злочину,
в с т а н о в и л а:
20 жовтня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідачка ОСОБА_4, працюючи продавцем в магазині "Візіт", розташованому за адресою: АДРЕСА_1, привласнила належні йому товарно-матеріальні цінності в розмірі 5 488 грн. шляхом вчинення злочину, що встановлено постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2009 року, яким вона була звільнена від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, внаслідок акту амністії. Постанова суду набрала законної сили 05 жовтня 2009 року. При розгляді кримінальної справи він поніс витрати на проведення експертизи в сумі 1 000 грн., на правову допомогу в сумі 2 000 грн. Крім того, йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює у 5 000 грн.
Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 16, 1166, 1167 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити.
При розгляді справи позивач ОСОБА_2 уточнив вимоги і звернувся до суду з заявою, у якій просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_4 на його користь шкоду в розмірі 5 488 грн., витрати на проведення експертизи в сумі 1 000 грн. з послугами банку в сумі 10 грн., на правову допомогу в сумі 2 000 грн., на лікування в сумі 827, 61 грн., а всього на загальну суму 8 825, 61 грн., та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. (а.с. 53-54).
Відповідачка ОСОБА_4 проти позову заперечувала і в своїх поясненнях зазначала, що вимоги позивача ОСОБА_2 є безпідставними і задоволенню не підлягають.
Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_2 задоволено частково. Суд стягнув з відповідачки ОСОБА_4 на користь позивача майнову шкоду в розмірі 8 825, 61 грн. та моральну шкоду в розмірі 500 грн.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_4 просить рішення суду першої інстанції скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним, оскільки суд не врахував, що в судовому засіданні не доведено, що позивач є інвалідом 2 групу і те, що у зв’язку з вчиненням злочину він поніс витрати на лікування в сумі 827, 61 грн.
Відповідачка ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи сповіщена належним чином.
За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.
У даному випадку у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України її неявка суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_4, пояснення на апеляцію представника позивача ОСОБА_2, - ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідачки підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, яка підлягає застосуванню до спірних відносин, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_4, працюючи продавцем в магазині "Візіт", розташованому за адресою: АДРЕСА_1, привласнила належні позивачу ОСОБА_2 товарно-матеріальні цінності в розмірі 5 488 грн. шляхом вчинення злочину, що встановлено постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 вересня 2009 року, яким вона була звільнена від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, внаслідок акту амністії (а.с 5-10).
Постанова суду набрала законної сили 05 жовтня 2009 року (а.с. 10).
За таких обставин, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачка ОСОБА_4 внаслідок вчинення злочину завдала позивачу ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 5 488 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою яка її завдала, за наявності її вини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу ОСОБА_2 з вини відповідачки завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з привласненням належного йому майна.
З урахуванням положень ст. 23 ЦК України про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року (з наступними змінами), викладених у п. п. 3, 9 постанови, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу ОСОБА_2 в сумі 500 грн.
Зазначений розмір моральної шкоди визначений з врахуванням вимог розумності, виваженості і справедливості.
Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_2 поніс витрати на лікування в сумі 827, 61 грн. за таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У порушення вказаних вимог закону позивач ОСОБА_2 не довів в судовому засіданні вказані обставини, на які посилався як на підставу своїх вимог, тому у задоволенні вказаних вимог йому необхідно відмовити.
Колегія суддів погоджується з тим, що з відповідачки ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджені витрати, пов’язані з розглядом справи, на проведення експертизи в сумі 1 000 грн., на правову допомогу в сумі 2 000 грн., а також на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. (а.с. 11), а всього в сумі 3 120 грн. (1 000 грн. + 2 000 грн. + 120 грн.).
У відповідності до ч. 2 ст. 88 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_4 на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 63, 13 грн. (54, 88 грн. + 8, 25 грн.).
В іншій частині доводи апеляційної скарги відповідачки ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними.
Отже, вимоги позивача підлягають задоволенню частково в частині відшкодування на користь позивача ОСОБА_2 майнової шкоди в розмірі 5 488 грн., моральної шкоди в розмірі 500 грн. та судових витрат в сумі 3 120 грн.
В іншій частині позову слід відмовити.
Неправильне застосування норм матеріального права, а саме, положень ст. 1166 ЦК України та ст. 212 ЦПК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення про задоволення позову частково.
Оскільки відповідачка ОСОБА_4 при подачі апеляційної скарги не сплатила судовий збір в сумі 31, 57 грн. (63, 13 грн. : 2) та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., з неї на користь держави підлягають стягненню вказані судові витрати.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 3, 309 ч. 1, п. 4, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 червня 2010 року змінити й ухвалити нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 5 488 грн., моральну шкоду в розмірі 500 грн. та судові витрати в сумі 3 120 грн.
Стягнути з ОСОБА_4 у дохід держави судовий збір в сумі 63, 13 грн.
У задоволенні решти вимог відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_4 у дохід держави судовий збір в сумі 31, 57 грн. на розрахунковий рахунок 31413537700007, МФО 828011, отримувач: ГУ ДКУ в м. Одеса, Код ЄДРПОУ 23862106, Банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: КБК 22090100, держмито, та
витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. на розрахунковий рахунок 31215263700007, МФО 828011, отримувач: ГУ ДКУ в Одеській області, Код ЄДРПОУ 23213460, Банк отримувача: ГУ ДКУ в Одеській області, призначення платежу: КБК 22050002, за ІТЗ Апеляц. суд Од. обл.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням.
Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан
Р.Д. Громік