К о п і я
Справа № 2 – А – 1027/10
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
10 грудня 2010 року м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді Шепітко І.Г.
при секретарі Кранга М.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду № 22 в місті Одесі адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії , -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулась до суду з вимогами про визнання дій відповідача противоправними, зобов'язання здійснити перерахунок розміру державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та на майбутнє і стягнути з відповідача грошові кошти згідно наданого нею розрахунку. Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є отримувачем державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, котрій управління праці та соціального захисту населення проводило нарахування та виплату цієї державної допомоги у розмірі, передбаченому Законами України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік. На думку позивачки, відповідач протиправно не призначив щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною у розмірі, передбаченому Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Законом України від 18.01.2001 року "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням".
У позові позивачка зазначила прохання розглядати справу в порядку письмового провадження.
Представник відповідача також звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності в письмовому провадженні, заперечень до суду не надходило.
У зв’язку з пропуском позивачкою строку позовної давності, відсутністю підстав для його поновлення, адміністративний позов щодо позовних вимог за попередній період по 31.03.2010 року ухвалою суду від 19.11.2010 року був залишений без розгляду.
Згідно ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вивчивши та дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивачка народила дитину – ОСОБА_2 та отримує державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідачем нараховано допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років, яка до теперішнього часу виплачується в мінімальному розмірі.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають дитину до трьох років, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”.
На підставі ст.15 названого Закону (в редакції до 28 грудня 2007 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Законом України “Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, який набрав чинності 01 січня 2008 року, частину першу ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” викладено в новій редакції, відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Вказані зміни до ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” Рішенням Конституційного суду України неконституційними не визнано, що виключає можливість задоволення вимог позивачки.
Посилання позивачки на ст.43 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, суд до уваги не приймає, оскільки його преамбулою визначено, що цей Закон відповідно до Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв’язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
При наявності спеціального закону, а саме – Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, преамбулою якого визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім’ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім’ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Таким чином, при наявності спеціального закону, суд зобов’язаний застосовувати, саме спеціальний закон.
Крім того, позивачкою довідки про середньомісячний сукупний доход сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців до Департаменту не надавалися, тому Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради правомірно, законно та обґрунтовано виходив із вимог ст.15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми” та здійснював виплату в мінімальному розмірі передбаченому Законом.
За таких обставин суд вважає, що підстави для задоволення позову за період з квітня 2010 року по грудень 2010 року включно (день складання постанови) відсутні.
Щодо вимог позивачки про зобов’язання відповідача сплачувати по 15.06.2011 року, вимоги позову задоволенню не підлягають в силу ст.6 КАС України, якою визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Таким чином, КАС України не передбачає звернення до суду за захистом не порушеного права на майбутнє.
Судові витрати сплачені при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст.4-15, 19, 76, 79, 94, 99, 100, 160 - 163, 167, 185, 186 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
В адміністративному позові ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії – відмовити повністю.
Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова може бути оскаржена до Одеського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя: /підпис/
Згідно:
Суддя: Секретар: