Справа № 2-а- 1422  / 2010                                                                                                                               

   ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

               9 грудня 2010 року   суддя  Середино – Будського  районного суду Сумської області Банчукова В.І., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом   ОСОБА_2  до Управлінням Пенсійного Фонду України в  Середино-Будському районі Сумської області (далі – УПФУ) про зобов’язання вчинити дії, стягнення суми недоплаченого підвищення до пенсії,  

    В С Т А Н О В И В :

     Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, який обґрунтовувала тим, що відноситься до категорії дітей війни і згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.  

    Посилаючись на те, що такі виплати УПФУ здійснюються не у відповідності із цим Законом, просила визнати  незаконною бездіяльність УПФУ та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком  та стягнути недоплачене за період з               29  травня  2010   року. по день винесення  рішення  судом у справі підвищення до пенсії, а також судові витрати.    

    В своїх письмових запереченнях на позов УПФУ позов не визнало з посиланням на відсутність у нього коштів на ці виплати та на законодавчу невизначеність механізму вирахування розміру мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», не підлягає застосуванню в силу ч. 3 цієї статті.

     Предметом позову є нарахування та виплата підвищення до пенсії, тому  в силу п. 2 ч. 1 ст.183-2 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку скороченого провадження.    

      Вивчення матеріалів справи та оцінка повідомлених сторонами обставин, є підставою для висновку про задоволення  позову з таких підстав.  

     Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1  отримує пенсію за віком та перебуває на обліку в УПФУ, має статус дитини війни у розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  що  підтверджується  копією  пенсійного  посвідчення.

     Відповідно до ст. 6 цього Закону в редакції від 18.11.2004 р.(далі - Закон № 2195-ІV), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

      Таке підвищення до пенсії в період  заявлених позовних вимог позивачка отримувала щомісячно в сумі 49 грн. 80 коп., тобто у розмірі, встановленому п. 8 постанови КМ України  № 530 від 28.05.2008 р. « Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Разом з тим, протягом заявлених позовних вимог дія ст. 6 Закону № 2195-ІV ( в редакції від 22.05.2008 р. ) не зупинялась, її редакція змін не зазнавала, тому вона підлягала застосуванню при обчисленні пенсії позивачці   .  

    Розмір такого підвищення, визначений п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року  «  Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян » , не міг бути застосованим через суперечність положенням Закону  № 2195-ІV, норми якого мають вищу юридичну силу.  

Законодавча невизначеність механізму вирахування мінімальної пенсії за віком з метою реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV   , наявність якої констатував в п. 3.2 ухвали № 27-у/2009 від 19.05.2009 р. Конституційний Суд України, не є перешкодою для вирішення спору, оскільки в силу ч. 4 ст. 8 КАС  України  заборонена відмова у розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності  законодавства, яке  регулює спірні відносини.  

На підставі ч. 7 ст. 9 КАС  України до правовідносин сторін за аналогією закону слід застосувати загальні норми щодо мінімального розміру пенсії за віком, які в даному випадку містяться лише у Законі України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»( далі – Закон N 1058-IV ), ч. 1 ст. 28 якого мінімальна  пенсія за віком була встановлена на рівні розміру прожиткового мінімуму для осіб, які  втратили працездатність, визначеного законом.  

Положення ч. 3 ст. 28 цього Закону не є перешкодою для такого розрахунку, через відсутність іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір.  

Таким чином, протягом заявлених позовних вимог  позивачці мав бути визначений розмір підвищення до пенсії виходячи з 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону              N 1058-IV   , а зворотне свідчить про порушення  її права на державну соціальну підтримку дітей війни, гарантовану  Законом № 2195-ІV.      

Є безпідставним посилання УПФУ, обов’язком якого згідно ”Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах” (затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 р. № 8-2) є забезпечення нарахування (перерахунку) і виплати пенсій, на відсутність бюджетного фінансування соціальних гарантій, передбачених Законом № 2195-ІV, оскільки       якщо чинне правове регулювання передбачає виплату певних надбавок, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні закони є чинними, а також посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. 

У відповідності до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.  

Виходячи з наведеного, суд вважає можливим відновити порушені права позивачки на своєчасне отримання підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6   Закону № 2195-ІV   ,   зобов’язавши суб'єкта владних повноважень нарахувати та виплатити недоотримані суми  такого підвищення з     29.05.2010    р. по  09.12.2010 р.,  тобто по день винесення  рішення  у справі з урахуванням раніше отриманих сум.  

За правилами  чч. 1, 3 ст. 94 КАС України підлягають присудженню з Державного бюджету України на користь позивачки понесені нею  витрати по сплаті судового збору.  

На підставі викладеного, керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду  з прав людини», ст.ст. 8-9, 183-2 КАС України, суд    

ПОСТАНОВИВ :  

1.  Позов задовольнити повністю..  

2. Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському  райні Сумської області в частині не проведення нарахування і виплат ОСОБА_2  підвищення до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни“ .  

3  Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Середино-Будському районі Сумської області (вул. Комуністична,14 м.Середина-Буда  Сумської області ) здійснити   ОСОБА_2 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни із розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і провести виплату недоплачених сум пенсії за період з   29.05.2010   р. по  09.12.2010 р. ,    з урахуванням виплачених коштів за ці місяці.  

                Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Середино-Будський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови.                    

                  Судя

 С-Будського райсуду                                                                                В.І.Банчукова.