У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2010 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-
Франківської області в складі :
Головуючої: Вакарук В.М.
Суддів: Пнівчук О.В., Ясеновенко Л.В.
Секретаря: Юрків І.П.
Апелянтки: ОСОБА_1
Представника апелянтки: ОСОБА_2
Представника ОСОБА_3 – ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Галицької міської ради та ОСОБА_3 про визнання незаконними рішень, недійсним ордера на жиле приміщення та виселення та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про втрату права на житло, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду від 29 жовтня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Галицького районного суду від 29 жовтня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 до виконкому Галицької міської ради та ОСОБА_3 про визнання незаконними рішень міськради: № 82 від 26.03.2008 року в частині що стосується ОСОБА_3 та № 55 від 14.04.2010 року, недійсним ордера № 1668 від 29.04.2010 року на АДРЕСА_1 на жиле приміщення та виселення без надання іншого житлового приміщення.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задоволено, визнано ОСОБА_1 такою, що втратила право на користування жилим приміщенням – квартирою /кімнат ою/ АДРЕСА_1.
_____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-6387/10р. Головуючий у 1 інстанції Клюба В.В.
Категорія 44 Доповідач Вакарук В.М.
На дане рішення представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначено про те, що місцевий суд допустив неповноту при розгляді справи, неправильно встановив обставини справи та дав їм невірну оцінку. Так, судом не взято до уваги той факт, що вона була зареєстрована в спірній кімнаті гуртожитку, перебувала на квартирній черзі і проживала в цьому гуртожитку до 2002 р., а потім переїхала в с.Горожанка Монастириського району Тернопільської області, де здійснювала догляд за перестарілою матір’ю свого співжителя. При зазначених обставинах вважає, що вона з поважних причин не проживала в спірній кімнаті, а тому виданий ОСОБА_3 ордер на дане житло є недійсним. Тому просила. рішення суду скасувати, постановити нове рішення яким задовольнити її вимоги та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3
В засіданні Апеляційного суду апелянта та її представник апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали, представник позивачки вимоги скарги заперечили.
Задовольняючи позовні ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1, не проживаючи у спірному житлі з 2002 році без поважних причин втратила право на його користування, а тому всі прийняті міською радою рішення та ордер на дане приміщення ОСОБА_3 не порушують її законних прав та інтересів.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 1985 до 2002 року проживала в кімнаті АДРЕСА_1, де була зареєстрована по даний час. В 2002 році, у зв’язку з виходом на пенсію, вона була звільнена з роботи, забрала всі свої речі з кімнати та переїхала проживати в с.Горожанка Монастириського району Тернопільської області в будинок до матері свого співжителя - ОСОБА_5, де проживає з ним в незареєстрованому шлюбі по даний час і даний факт сторони не оспорюють.
Із матеріалів справи вбачається, що в 2002 році ОСОБА_1,після її виїзду із спірної кімнати, дала згоду на поселення в неї ОСОБА_3, про що сама зазначає в своїй позовній заяві, яка зразу ж поселилася в ній, а після одруження в 2003 році з ОСОБА_3 була прописана в 2005 році /зареєстрована/ в спірній кімнаті тимчасово, а в подальшому постійно і в цьому ж році їх сім’ю взято на квартирний облік для першочергового покращення житлових умов та на підставі рішення виконкому Галицької міської ради даній сум’ї видано 29.04.2010 року ордер на право зайняття разом з неповнолітнім сином 2-х кімнатної кв.№ НОМЕР_1 /у зв’язку із зміною нумерації кімнат/, яка була перепланова у 2-х кімнатну квартиру та видано на неї технічний паспорт. Крім того, із матеріалів справи вбачається, що як такої кімнати, яку раніше займала ОСОБА_1, після проведення перепланування в гуртожитку, немає. Даний факт підтверджується зібраними по справі доказами.
Досліджуючи причини не проживання з 2002 року ОСОБА_1 у спірній квартирі, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що представлені останньою докази з цього приводу не заслуговують на увагу, оскільки відсутні фактичні дані про те, що померла мати ОСОБА_6 була членом їх сім’ї, за якою ОСОБА_1 повинна була доглядати, а її відсутність по місцю її реєстрації понад 8 років при зазначених обставинах була правовою підставою для визнання її такою, що втратила право на користування спірним житлом у зв’язку з виїздом на інше постійне місце проживання.
Не заслуговують на уваги посилання апелянтки на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, оскільки неправильно застосовано вимоги ст.107 ЖК України до даних правовідносин, оскільки норми гл.2 ЖК України застосовуються до правовідносин, які визначені в гл.4 ЖК України щодо користування гуртожитками, якщо в цій главі відсутні аналогічні норми.
Також не заслуговують на увагу посилання апелянтки на те, що ОСОБА_3 видано ордер на зайняте житло, оскільки сама ОСОБА_1 підтвердила що, з 2002 року в спірній кімнаті не проживала та протягом всього часу не ставила питання про усунення перешкод та вселення. А оскільки відповідно до вимог ст.107 ЖК України особа, яка вибула на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред’явлення позову про це, то всі рішення виконкому Галицької міської ради про реєстрацію ОСОБА_3 в спірній квартирі та видачу її сім’ї ордера, який був виданий на фактично вільне житло, прийняті відповідно до вимог чинного законодавства та не порушують законних прав та інтересів ОСОБА_1
Не можуть братися також до уваги посилання апелянтки на те, що її не можна виселити із спірного житла без надання іншого жилого приміщення, оскільки в даному випадку не застосовуються норми ЖК України про виселення, так як предметом спору по даній справі є правовідносини, що регулюють питання про втрату права на користування спірним житлом, яким суд дав належну правову оцінку.
Таким чином, рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилити, а рішення Галицького районного суду від 29 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча: В.М.Вакарук
Судді: О.В.Пнівчук
Л.В.Ясеновенко