ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1899/21Головуючий по 1 інстанції

Справа №711/8324/20 Категорія: 305010300 Казидуб О. Г.

Доповідач в апеляційній інстанції

Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                       28 жовтня 2021 року        м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Новікова О.М.,

Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б.,

за участю секретаряЛюбченко Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Черкаській області Коваленко Алли Петрівни, апеляційну скаргу керівника Черкаської обласної прокуратури Вороніна Олександра Володимировича, апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України Яроша Сергія Васильовича, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Лози Ганни Петрівни на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 серпня 2021 року (повний текст рішення виготовлено 25 серпня 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, в особі Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в особі прокуратури Черкаської області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, –

в с т а н о в и в :

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника – адвоката Лозу Г.П. звернувся до суду з вказаним позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області та Черкаської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.

26 жовтня 2017 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України в межах кримінального провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017251010004457.

14 грудня 2017 року йому вручено повідомлення про заміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочинів.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси у справі №712/13233/17 від 26 жовтня 2017 року позивачу обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) діб на термін до 24 грудня 2017 року.

Позивач незаконно утримувався під вартою з 25 по 27 грудня 2017 року (два календарні дні) без ухвали суду про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вироком Соснівського районного суду по справі №712/15924/17 від 18 жовтня 2018 року позивача визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.3 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю, що ним вчинені інкриміновані злочини.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 25.09.2019 вирок залишено без змін.

Таким чином, позивач повні 23 (двадцять три) календарні місяці незаконно знаходився під слідством та судом, з яких 62 (шістдесят два) календарні дні перебував під вартою, в тому числі 2 (два) календарні дні знаходився під вартою без наявності будь-яких правових підстав (ухвали суду), чим йому завдано моральної шкоди.

Розмір моральної шкоди визначено, виходячи із положень ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», із розміру мінімальної заробітної плати станом на 2020 рік в розмірі 5000 грн.

Тому мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди впродовж 23 місяців визначено позивачем в сумі 115 000,00 грн. (5000,00*23=115000).

За висновком психолога вищої категорії ОСОБА_2 №06/20 від 05.08.2020 рекомендований розмір грошової компенсації для ОСОБА_1 за завдані страждання (моральну шкоду) становить від 90 до 180 розмірів мінімальної заробітної плати на Україні, прийнятий на момент винесення судом рішення.

Станом на день подання позовної заяви, рекомендований спеціалістом розмір грошової компенсації моральної шкоди завданої Позивачу становить суму від 450 000 грн. (90*5000=450 000) до 900 000 гри. (180*5000=900 000).

Враховуючи викладене вище та судову практику розгляду даної категорії справ, тривалість перебування позивача під слідством та судом (23 місяці), застосування до невинної особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 календарних днів, незаконного перебування позивача в слідчому ізоляторі управління ДПСУ в Черкаській області протягом 2 календарних днів без правових підстав, позивач оцінив розмір моральної шкоди в сумі 1 000 000 грн. (один мільйон гривень).

У позові просив стягнути з Державної казначейської служби України на його користь завдану внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності немайнову (моральну) шкоду в розмірі 1 000 000 грн. шляхом безспірного списання коштів державного бюджету України, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 серпня 2021 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завдану внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності не майнову (моральну) шкоду у розмірі 138200,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з правничої допомоги в розмірі 25000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що в даному випадку моральна шкода відшкодовується незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Періодом законного перебування під слідством та судом визначено час, починаючи з моменту вручення позивачу ОСОБА_1 письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто з 26.10.2017 та до 25.09.2019, дати винесення ухвали Черкаського апеляційного суду, яким залишено виправдувальний вирок без змін (23 місяці 1 день). При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходив із розміру мінімальної заробітної плати станом на січень 2021 року у сумі 6000,00 грн.

Крім того, суд встановив, що позивач підтвердив, що розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу становить 25000,00 грн. Понесені витрати суд вважав співмірними із заявленими позовними вимогами та обсягом виконаних адвокатом робіт, а тому суд стягнув вказану суму з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 .

Рішення суду оскаржено в апеляційному порядку Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області, Черкаською обласною прокуратурою, Державною казначейською службою України та позивачем.

В апеляційній скарзі Головного управління Національної поліції в Черкаській області вказується на те, що позивач не довів факт застосування ним додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, здоров`я і відновлення стосунків з оточуючими людьми, а тому не підтвердив факт заподіяння моральної шкоди. У рішенні не зазначено та не досліджено, якими конкретними діями відповідача позивачу спричинено моральну шкоду. Позивач не надав жодного судового рішення про визнання протиправними дій як Головного управління Національної поліції в Черкаській області, так і слідчих. Тому на думку скаржника, суд порушив принцип справедливого та неупередженого розгляду справи, дійшовши невірного висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди в розмірі 138200 грн. Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн. є значно завищеними, кількість годин роботи адвоката, витрачена на надання позивачу правової допомоги та підготовку документів, не відповідає реальній кількості наданих послуг. Ціна однієї години роботи адвоката (1000 грн.) є також значно завищеною та не підтверджено належними доказами.

Посилаючись на такі доводи Головне управління Національної поліції в Черкаській області просить скасувати рішення, прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Черкаська обласна прокуратура оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат, які складаються з професійної правничої допомоги в сумі 25000 грн.

В обґрунтування цих доводів апеляційної скарги Черкаської обласної прокуратури вказано на те, що суд задовольнив позов частково, а ст. 141 ЦПК України регламентує, що у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Тому, за позицією скаржника суд при частковому задоволенні позову (на 13,82%) повинен був стягнути 3455,00 грн. судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги (25000 грн. х 13,82%). Проте, зважаючи на рівень складності, скаржник просить зменшити цю суму з 3455 грн. до 1000,00 грн.

Посилаючись на такі доводи, скаржник просить рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення витрат на правничу допомогу з 25000,00 грн. до 1000,00 грн.

Доводи Державної казначейської служби України в апеляційній скарзі зводяться до того, що завдання моральної шкоди у разі виправдувального вироку не презюмується і має бути доведено позивачем. У позовній заяві відсутні підтверджуючі документи щодо причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідачів та вини останніх в її заподіянні. Вважає помилковим висновок суду про доведеність того, що перебування позивача під слідством і судом, його участь в слідчих діях і судових засіданнях було для позивача стресовим, таким, що вплинуло на звичний уклад життя, тобто зумовило моральні страждання. Крім того, скаржник не погоджується з розподілом судових витрат у справі. На підставі доводів, аналогічних доводам Черкаської обласної прокуратури, в частині стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 25 000,00 грн., Державна казначейська служба України вважає, що у разі задоволення позову на 13,82%, судові витрати повинні були стягнуті в тому ж пропорційному співвідношенні, тобто в сумі 3455,00 грн. Проте, так як скаржник заперечує проти позову повністю, тому просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якого діє його адвокат Лоза Г.П., позивач оскаржує рішення в частині відмовлених позовних вимог, вважає рішення в цій частині незаконним та несправедливим. Обґрунтовує такі доводи тим, що суд стягнув моральну шкоду, виходячи з мінімального гарантованого розміру такого відшкодування без врахування конкретних обставин даної справи. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертається увага на те, що три дні позивач знаходився під вартою незаконно без чинного судового рішення про це. В період часу з 25 до 27 грудня 2017 року ОСОБА_1 перебував під вартою на підставі ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.11.2017, яка згодом була скасована апеляційним судом. Крім того, причинний зв`язок між протиправним засудженням та моральною шкодою, на думку скаржника, підтверджується висновком психологічного дослідження спеціаліста-психолога ОСОБА_2 , який вказав, що адекватний розмір відшкодування моральної шкоди становить від 90 до 180 мінімальних заробітних плат. Таким чином, апелянт переконаний, що відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 повинно бути визначено в розмірі, що перевищує встановлений законом мінімум з огляду на те, що позивач перебував під вартою 63 дні (з них 3 дня незаконно), в іншій справі ОСОБА_1 змінили міру покарання у зв`язку з триманням під вартою позивача, крім того, порушено його нормальні життєві зв`язки, зруйновано систему особистих цінностей. Вказане завдало скаржнику моральної шкоди у розмірі 414600,00 грн., обраховану у трикратному розмірі від встановленого в законі мінімуму.

Аргументуючи апеляційну скаргу такими доводами, позивач просить рішення скасувати частково, стягнути з Державної казначейської служби України моральну шкоду в розмірі 414600 грн. Крім того, просить стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесену в суді апеляційної інстанції, в сумі 20 000,00 грн.

Черкаська обласна прокуратура направила відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому заперечує проти її задоволення.

Адвокат ОСОБА_1 також направила відзив на апеляційні скарги представників відповідачів, у яких викладено заперечення стосовно їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

З матеріалів справи встановлено, що слідчим відділом Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017251010004457 від 27.05.2017 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

В даному кримінальному провадженні повідомлення про підозру у вчиненні інкримінованих правопорушень вручено ОСОБА_1 26.10.2017 (а.с. 18-21, т. 1).

В ході досудового слідства ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси 26.10.2017 відносно ОСОБА_1 обирався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 2 місяці, тобто до 24.12.2017.

У подальшому ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси 23.12.2017 у продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_1 відмовлено.

Вироком Соснівського районного суду міста Черкаси від 18.10.2018 ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано через недоведення, що кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 309, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, вчинено обвинуваченим.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25.09.2019 вказаний вирок залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Згідно з листом начальника СІЗО Дяченка Р.А. від 24.12.2017 ОСОБА_1 на підставі ухвали Соснівського районного суду міста Черкаси від 29.11.2017 скасовано звільнення з іспитовим строком останнього за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.01.2017 за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 70 КК України, а ОСОБА_1 залишений в слідчому ізоляторі у зв`язку з відбуванням покарання у вигляді позбавлення волі на 5 років.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» № 266/94 ВР від 01 грудня 1994 року передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону).

Положеннями статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів Державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).

Відповідно до частини другої статті 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 2 ЦК України держава Україна є учасником цивільних відносин, а тому має бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди за рахунок держави.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яке, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що розмір відшкодування повинен бути не меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 квітня 2019 року у справі №236/893/17 (провадження № 14-4цс19), Верховним Судом у постановах від 21 жовтня 2020 року у справі №754/8730/19 (провадження №61-9673св20), від 03 березня 2021 року у справі №638/509/19 (провадження №61-7643св20).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15 (провадження № 14-298цс18) розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

Встановлено, що підозру у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_1 вручено 26.10.2017. Оскільки вирок Соснівського районного суду міста Черкаси від 18.10.2018, яким ОСОБА_1 виправдано у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ухвалою Черкаського апеляційного суду від 25.09.2019 залишено без змін, то саме із вказаної дати (з дня набрання вироком законної сили) позивач вважається таким, що реабілітований та позбавлений будь-яких обмежень, а кримінальне переслідування відносно нього – завершеним.

Отже суд правильно визначив період незаконного перебування під судом та слідством з 26.10.2017 до 25.09.2019, тобто 23 повних місяці 1 день. А отже розмір відшкодування йому моральної шкоди не може бути меншим, ніж 138 200 грн (6 000 грн х 23 міс. 1 день)

Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено, однак суд може його збільшити з урахуванням конкретних обставин справи.

Законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, але не граничний.

Заявляючи про збільшений розмір відшкодування моральної шкоди, позивач посилається на обсяг заподіяної йому шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, пов`язаних із перебування позивача під слідством та судом, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, погіршення та позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, інших негативних наслідків морального характеру. На підтвердження таких доводів надано висновок психолога ОСОБА_2 , який склав висновок спеціаліста за результатами проведення психологічного дослідження №06/20 від 05.08.2020. Колегія суддів оцінює вказаний висновок в сукупності з іншими доказами. У висновку зазначено про погіршення стану позивача, але у висновку відсутні будь-які посилання на докази, які підтверджують, що таке погіршення пов`язано саме з кримінальним розслідуванням. У висновку також не враховано стан ОСОБА_1 до кримінального переслідування та динаміку його стану протягом періоду перебування під судом та слідством з 26.10.2017 до 25.09.2019.

Частиною першою, другою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок спеціаліста для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням наведених норм процесуального права та встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок спеціаліста, на який посилається позивач, разом із іншими наявними у матеріалах справи доказами, не дає підстав вважати, що стягнення відшкодування моральної шкоди у більшому ніж мінімальний розмір, є обґрунтованим, з огляду також на те, що у ньому зазначено про можливий орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані страждання, що є оціночним та суб`єктивним критерієм визначення такого розміру спеціаліста.

В матеріалах справи відсутні інші докази, на підставі яких суд міг дійти висновку про відшкодування позивачеві моральної шкоди у розмірі, що перевищує мінімальний рівень, на що правильно вказувалось в апеляційних скаргах Державної казначейської служби України та Черкаської обласної прокуратури.

Також, апеляційним судом враховано особу позивача, його характеристику на момент вручення підозри, характер втрат, які зазнав позивач, характер інкримінований йому кримінальних правопорушень, а також підстави винесення виправдувального вироку у справі №712/15924/17, ухвалення якого стало підставою для звернення з цим позовом.

Суд враховує, що ОСОБА_1 був раніше судимий Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК України 20.01.2017.

Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. З ЄДРСР встановлено, що наразі Придніпровський районний суд м. Черкаси здійснює розгляд кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України (справа №711/7734/18). Провадження у справі №711/7734/18 ухвалою суду від 21 січня 2020 року зупинено у зв`язку з тривалою хворобою обвинуваченого ОСОБА_1 та перебуванням в Громадській спілці «Міжнародна Антинаркотична Асоціація», відновлено ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.09.2021, так як відповідно до довідки Громадської спілки «Міжнародна Антинаркотична Асоціація» від 07.09.2021 року вих. № 31/43 обвинувачений  ОСОБА_1 з 05.11.2019 року по 06.02.2020 рік проходив курс психо-соціальної допомоги у ГС «Міжнарожна антинаркотична асоціація» за адресою: м. Черкаси, вул. Надпільна, 408.

Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, оцінюючи обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що компенсація в розмірі 138200 грн. є достатньою для відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 . Така сума, на думку суду, враховує також і компенсацію за перебування ОСОБА_1 під вартою 63 дні (з яких 3 дня на підставі ухвали суду, яка згодом була скасована апеляційним судом). Підстави для стягнення моральної шкоди у розмірі, що перевищує мінімальний, не встановлено.

Колегія суддів зауважує, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її надмірного збагачення за рахунок держави.

Посилання в апеляційній скарзі Головного управління Національної поліції в Черкаській області на те, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди, не можуть бути прийняті судом, оскільки Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено безумовне право на відшкодування моральної шкоди у розмірах і порядку, встановленому в ньому у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

За таких обставин, підстав для зміни визначеного судом першої інстанції розміру компенсації моральної шкоди (138200,00 грн.) колегією суддів не встановлено.

Разом з тим, суд першої інстанції, зазначаючи про порядок стягнення шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунка, не врахував, що кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. Тому відсутня необхідність зазначення в резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання. Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не в резолютивній частині рішення суду (пункт 6.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018  року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18)). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №757/63732/18.

Суд першої інстанції вказаного не врахував та дійшов помилкового висновку щодо визначення порядку стягнення моральної шкоди - шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Тому колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку стягнення моральної шкоди.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд змінює розподіл судових витрат у зв`язку зі зміною рішення суду.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених судових витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн. у даній справі, представником позивача адвокатом Лоза Г.П. було долучено до матеріалів справи копію договору про надання правової допомоги №15/07/2020 від 15.07.2020, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №15/07/2020 від 15.07.2020, ордер на надання правничої (правової) допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг від 27.11.2020, копію квитанції від 27.11.2020 та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у межах розгляду на виконання умов договору про надання правової допомоги №15/07/2020 від 15.07.2020 з розрахунком вартості години роботи адвоката, всього за 25 годин вартість послуг становить 25000 грн.

У відзиві ГУНП в Черкаській області та у відзиві Державної казначейської служби України на позов в суді першої інстанції вказувалось про те, що заявлені витрати позивача є значно завищеними, не співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, а тому зазначали, що відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу.

В апеляційній скарзі Черкаська обласна прокуратура просила зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 1000 грн.

З урахуванням ціни позову, складності таких категорій справ, обсягу виконаних робіт адвокатом, апеляційний суд вважає, відсутні підстави для зменшення такого розміру витрат на послуги адвоката. що вартості послуг на професійну правничу допомогу відповідає принципу розумності та співмірності. Суд вважає розмір судових витрат (25000,00 грн.) таким, що відповідає критерію реальності та адекватності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних та розумних процесуальних дій сторони. І з такої суми колегія суддів здійснює розподіл судових витрат пропорційно до частки задоволених позовних вимог.

Позов заявлено на суму 1.000.000 грн., задоволено на 138200,00 грн., тобто на 13,82%.

Тому витрати позивача на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, підлягають компенсації в розмірі 3455,00 грн. (25000,00 грн. х 13,82%).

Так як, судова колегія по суті позовних вимог залишає без задоволення апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури та Державної казначейської служби України, тому відсутні підстави для стягнення понесених ним судових витрат.

Крім того, при зверненні з апеляційною скаргою Черкаська обласна прокуратура сплатила 1362,00 грн., хоча оскаржувала рішення тільки в частині судових витрат. В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про повернення помилково сплаченого судового збору.

У п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» у разі оскарження рішення суду лише в частині відшкодування чи розподілу судових витрат, що не пов`язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, сторона не повинна оплачувати за таку скаргу судовий збір.

Отже прокуратура сплатила судовий збір за оскарження судового рішення в частині судових витрат помилково, тому підлягає поверненню відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 35, 258, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в  :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Лози Ганни Петрівни залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Черкаській області Коваленко Алли Петрівни, апеляційну скаргу керівника Черкаської обласної прокуратури Вороніна Олександра Володимировича та апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України Яроша Сергія Васильовича -задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 серпня 2021 року змінити, виключивши з другого абзацу резолютивної частини рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 серпня 2021 року словосполучення «шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України».

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3455,00 грн. в порядку їх компенсації за рахунок держави.

Повернути Черкаській обласній прокуратурі помилкового сплачений судовий збір згідно з платіжним дорученням № 1691 від 13 вересня 2021 року в розмірі 1362,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з часу складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01 листопада 2021 року.

Судді