УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________________________________________

                                                                               Справа № 682/3207/17

Провадження № 22-ц/4820/1229/21

Категорія: 27

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2021 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд в складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Корніюк А.П. (суддя – доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І.

секретар судового засідання Філіпчук О.В.

за участю представника АТ «Райффайзен Банк» Сірочук І.В., представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №682/3207/17 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 лютого 2021 року (суддя Маршал І.М.) у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Заслухавши доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Звертаючись до суду із позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» (змінено назву на АТ «Райффайзен Банк»)  вказувало, що 08.02.2007 між   ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк» було укладено кредитний договір № 014/2325/82/691 про надання кредиту у вигляді невідновлювальної кредитної лінії лімітом 59 700 доларів США зі сплатою 14 % річних з кінцевим терміном повернення по 07.02.2017. Банк виконав взяті на себе договірні зобов`язання, надавши останньому кредитні кошти у сумі, строки та на умовах, передбачених умовами Кредитного договору. Проте, позичальник не виконав взяті на себе договірні зобов`язання за Кредитним договором, а саме: не здійснив щомісячне погашення кредитної заборгованості згідно Графіку погашення кредиту та відсотків за кредитом і, як наслідок, станом на 30.06.2017 виникла заборгованість у розмірі 104 032 доларів США 59 центів, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку 2715145 грн 94 коп, що складається з: поточної заборгованості за кредитом - 47005 доларів США 27 центів, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку 1226790 грн 26 коп та заборгованості по відсотках – 57027 доларів США 32 центи, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку 1488355 грн 68 коп. Позивач зазначив, що в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 08.02.2007 року між Банком  та ОСОБА_3 і ОСОБА_4   були укладені Договори поруки № 014/2325/82/691/1, відповідно до яких  поручителі  на добровільних засадах взяли на себе зобов`язання перед Банком відповідати по боргових зобов`язанням  боржника, що виникають з умов Кредитного договору № 014/2325/82/691 від 08.02.2007 в повному обсязі цих зобов`язань. У зв`язку із тим, що позичальник та поручителі не виконують умови Кредитного договору, Договорів поруки та вимоги Банку щодо врегулювання заборгованості, позивач просив стягнути: з ОСОБА_1 заборгованість по тілу кредиту в сумі 47 005 доларів США 27 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 1 226 790, 26 грн; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість по тілу кредиту в сумі 47 005 доларів США 27 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 1 226 790, 26 грн; стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заборгованість по тілу кредиту в сумі 47 005 доларів США 27 центів, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 1 226 790,26 грн; стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору в сумі 18 401,85 грн в рівних частинах.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 вересня 2021 року призначено у цій справі судово-почеркознавчу експертизу і провадження зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 січня 2021 року відновлено провадження у справі за позовом АТ "Райффайзен Банк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 лютого 2021 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з   ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитом в розмірі 47 005 доларів США 27 центів. Стягнуто солідарно з   ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати в розмірі 18 401,85 грн. 

Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, вважає це рішення незаконним та необґрунтованим. Як зазначає апелянт, з початку 2007 року ОСОБА_5 попросив його умовити батьків надати у заставу їхню квартиру, оскільки саме ОСОБА_5 хотів оформити кредит. Після підписання у нотаріуса всіх необхідних документів ОСОБА_5 , скориставшись довірою апелянта та доступом до його документів, своїми зв`язками в Банку, оформив на ОСОБА_1 кредит, хоча останній договір не підписував і кредитні кошти не отримував. Апелянт вказує, що сплатив по цьому кредиту кошти лише один раз у розмірі 10 000 грн, оскільки хвилювався, що Банк забере заставне майно, а вподальшому кошти повертав ОСОБА_5 , однак через деякий час він платити перестав, внаслідок чого утворилась заборгованість по тілу кредиту в розмірі 47 500 доларів США. Апелянт зазначає, що в травні 2009 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Стець О.М. було вчинено виконавчий напис про звернення стягнення на нерухоме майно, яке було дано в іпотеку за договором іпотеки. І рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 березня 2010 року цей виконавчий напис було визнано таким, що не підлягає виконанню. Також ОСОБА_1 вказував, що ОСОБА_5 неодноразово брав кредити в різних Банках та ім`я ОСОБА_3 і надавав без його відома документи на отримання кредиту. Апелянт зазначає, що він зі своїм батьком ОСОБА_6 звертались до поліції та прокуратури щодо дій ОСОБА_5 , однак компетентні органи не захотіли порушувати справу проти нього. Після подання позову до суду АТ «Райфайзен Банк» апелянт повідомляв суд про те, що коштів в Банку він не отримував, просив призначити почеркознавчу експертизу та витребувати у Банку оригінал кредитної справи. ОСОБА_1 вказує, що кредитна справа суду не надавалась, а експертизу виконати не змогли, однак, після поновлення провадження у справі його не було повідомлено про день і час розгляду справи і рішення суду було винесено без його участі, внаслідок чого він не зміг подати додатково до суду наявні докази. Також апелянт зазначав, що якщо суд не знайде підстав для відмови у позові у зв`язку з недоведеністю, тому просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності, так як заява про застосування строку позовної давності також подавалась до суду першої інстанції від іншого відповідача. Враховуючи вище зазначене, апелянт просить суд оскаржуване рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким у позові відмовити.

У відповідь на апеляційну скаргу ОСОБА_1 АТ «Райффайзен Банк» було подано відзив, у якому товариство просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Славутського міськрайонного суду від 24.02.2021 - без змін. Як зазначає представник, станом на дату подачі апеляційної скарги вищевказаний Кредитний договір є діючим, кредитна заборгованість не погашена, посилання відповідача на те, що він не підписував Кредитний договір не підтверджується доказами. Як вказує представник, у березні 2010 року в ході розгляду іншої справи ОСОБА_1 підтвердив факт підписання ним Кредитного договору і не ставив під сумнів свій підпис на договорі. Також, апелянтом не надано доказів поважних причин неявки в судові засідання, чим позбавив себе можливості надати свої заперечення на позов. Як зазначає представник, судом першої інстанції вірно встановлено, що кошти відповідно до Кредитного договору мають бути поверненні протягом 30 к.д. з моменту надіслання кредитором на адресу позичальника відповідного листа, який був надісланий 21.07.2021 і отримано позичальником 31.07.2021, проте ОСОБА_1 вимоги кредитора про повернення кредитних коштів виконано не було. Представник вказує, що відповідач користувався кредитом майже 14 років, підписував Кредитний договір, анкету позичальника і у нього не виникало ніяких суперечень щодо отримання кредиту при підписанні документів, чи під час розгляду справи про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Враховуючи всі вищенаведені обставини, представник вважає, що наведені апелянтом у апеляційній скарзі доводи не спростовують обставин, що викладені у позовній заяві Банку.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України).

Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь АТ «Райффайзен Банк» кредитної заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , отримавши кошти, не виконує своїх зобов`язань по кредитному договору, а підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин за заявою ОСОБА_7 відсутні, тому підлягає до стягнення із відповідачів в солідарному порядку кредитна заборгованість в розмірі 47005 доларів США.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції судова колегія не погоджується, оскільки вони суперечать нормам матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Встановлено, що згідно заяви-анкети позичальника від 25 січня 2007 року ОСОБА_1 просив надати йому споживчий кредит в сумі 65000 доларів США, на строк користування 120 місяців, відсоткова ставка 14% (т.1 а.с.13-18).

08.02.2007 між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник АТ «Райффайзен Банк») укладено кредитний договір № 014/2325/82/691, згідно якого кредитор надав позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 59700 доларів США. Під терміном «не відновлювальна кредитна лінія» розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні позичальником повної суми кредитних коштів і досягненні ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом на протязі дії кредитного договору.

       Відповідно до п. 1.2. цього договору кредит надано на строк по 07 лютого 2017 року включно, згідно графіку надання кредиту (додаток 1 до Договору).

       Погашення кредиту, в залежності від обраної програми кредитування, може здійснюватись наступним чином: згідно графіку погашення кредиту в розмірі 1/120 від суми ліміту отриманого кредиту згідно п.1.1. цього договору; погашення процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно; згідно графіку погашення кредиту ануїтетними платежами. Під терміном «ануїтетний платіж» розуміється платіж, що включає повний платіж за процентами, які нараховуються на залишок поточної заборгованості за кредитом, та частину основного боргу, який розраховується таким чином, щоб всі щомісячні ануїтетні платежі при фіксованій процентній ставці були рівними на весь період дії договору. Сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування процентів по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом, при цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості за кредитом починаючи з дня надання кредиту (часткового надання кредиту) до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно (п.1.3 кредитного договору).

Згідно п. 5.1. кредитного договору позичальник зобов`язується здійснювати безготівковим платежем або готівкою, в касу кредитора: щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно п.1.3. цього договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 07 лютого 2017 року (включно) на рахунок зазначений в п.4.1. цього договору; щомісячно, до 15 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, та при остаточному погашенні кредиту сплату процентів за фактичне використання кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_1 в «Райффайзен Банк Аваль», МФО (т.1 а.с. 20-24).

Відповідно до Графіку погашення кредиту (т. 1 а.с. 26-28) сторони кредитного договору узгодили погашення кредиту ануїтетними платежами щомісячно до 13 - 15 числа.

31.01.2007 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали до АТ «Райффайзен Банк» заяви-анкети поручителя та своїми підписами засвідчили, що ознайомлені у письмовій формі з кредитними умовами, зокрема: мета, для якої кредит буде витрачений, наявні форми кредитування та відмінності між ними, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, форми забезпечення, строк та відсоткова ставка за кредитом, орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (т.1 а.с. 30-36, 38-44).

08.02.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник АТ «Райффайзен Банк») та ОСОБА_3 і між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступник АТ «Райффайзен Банк») та ОСОБА_4 укладені Договори поруки №014/2325/82/691/1, за якими сторони визначили, що це зобов`язання підписано сторонами у відповідності до чинного законодавства України та відповідає положенням ст.ст. 553-559 ЦК України і поручителі на добровільних засадах беруть на себе зобов`язання перед кредитором відповідати по зобов`язанням боржника – ОСОБА_1 , які виникають з умов кредитного договору №014/2325/82/691 від 08.02.2007 в повному обсязі цих зобов`язань; сторони договору встановили, що зобов`язання поручителів перед кредитором є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та вказаних в п.1.2. кредитним договором – не потребують (т.1 а.с.36-37).

Згідно розрахунку заборгованості позичальника ОСОБА_1 за Кредитним договором №014/2325/82/691 від 08.02.2007 заборгованість за кредитом становить - 47 005 доларів США 27 центів, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку 1 226 790 грн 26 коп, заборгованість за відсотками становить – 57027,32 доларів США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку 1 488 355, 68 грн, пеня не зазначається відповідно до Протоколу ДПЗРК №114-0-0-00/9-2255 від 22.06.2017, а всього – 104032,59 доларів США, що еквівалентно в національній валюті по курсу НБУ на дату розрахунку 2 715 154,94 грн (т.1 а.с. 8-12).

Позивачем 21.07.2017 ОСОБА_1 , 24.07.2017 ОСОБА_7 та 27.09.2017 – ОСОБА_3 направлено вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, що отримано ОСОБА_1 31.07.2017, у якій Банк зазначив, що ОСОБА_1 припинив належним чином виконувати свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого його прострочена заборгованість перед банком станом на 30.06.2017 складає: 47005,27 доларів США – прострочений кредит; 57027,32 доларів США – заборгованість за процентами. У зв`язку із чим Банк вимагав від ОСОБА_1 протягом не більш ніж 60 календарних днів з дати цієї вимоги, від ОСОБА_3 протягом 30 банківських днів, від ОСОБА_4 протягом 5-ти банківських днів з дати отримання такої вимоги здійснити погашення кредиту у повному обсязі разом із сплатою процентів та пені відповідно до умов кредитного договору, а саме: 47005,27 доларів США – прострочений кредит; 57027,32 доларів США – заборгованість за процентами; розрахована пеня шляхом переказу коштів на рахунки Банку (т.1 а.с. 48, 49, 51, 55).

Встановлено, що спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання позичальником кредитних зобов`язань.

При вирішенні спору суд апеляційної інстанції виходить із наступних правових норм.

Так, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 554 ЦК України (в редакції на час укладення договорів поруки) у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання між ними не виникає солідарної відповідальності.

Кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України має право на свій розсуд пред`явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобов`язання, не вправі пред`явити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Наведене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 317/5082/13-ц (провадження № 14-415цс19).

Згідно з пунктами 1.2, 3.1 договору поруки від 08 лютого 2008 року за № 014/2325/82/691/1 поручитель ОСОБА_3 відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник ОСОБА_1 , включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки. У випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, боржник і поручитель несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги (т.1 а.с. 36-37).

Відповідно до пунктів 1.2, 3.1. договору поруки від 08 лютого 2008 року за № 014/2325/82/691/1 поручитель ОСОБА_4 відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник ОСОБА_1 , включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки. У випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, боржник і поручитель несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги (т.1 а.с. 45-46).

У справі, що переглядається, предметом спору є різні самостійні договори поруки.

Враховуючи викладене, а також те, що ані нормами закону, ані умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів за окремими договорами поруки, тому підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами статті 554 ЦК України відсутні.

Зважаючи на наведене, помилковими є висновки суду першої інстанції про законність підстав для солідарного стягнення з позичальника та поручителів кредитної заборгованості.

Також, встановлено, що заперечуючи проти позову, у листопаді 2017 року відповідачка ОСОБА_4 подала до суду заяву про застосування позовної давності до періодичних платежів з посиланням на те, що останній платіж по кредиту боржником було здійснено 25.09.2009, а по відсоткам - 27.11.2009, тому враховуючи строк дії договору (07.02.2017), сплив строк позовної давності до платежів по кредиту та процентів (т. 1 а.с. 95-97).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові

від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15.

У відповідності до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, за встановленими у цій справі обставинами, останній платіж відповідачем сплачено 27.11.2009, тому не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості за щомісячними платежами, які згідно графіку повинні сплачуватись у період після 27.11.2009 по 02.11.2014, оскільки за такими вимогами позивачем пропущено строк позовної давності.

В той же час, враховуючи суть кредитних зобов`язань і правовідносин, що виникли між сторонами та той факт, що умовами кредитного договору встановлено окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути весь борг частинами, а також те, що позивач звернувся з позовом лише 03 листопада 2017 року (т.1 а.с. 80), тому позовні вимоги підлягають задоволенню лише в межах трьохрічного строку позовної давності, починаючи з 03 листопада 2014 року і до закінчення строку кредитування – 07 лютого 2017 року.

Зазначене вище суд першої інстанції не врахував та невірно виходив з того, що відсутні підстави для застосування строків позовної давності до позовних вимог банку.

Як вбачається із наданих позивачем розрахунків заборгованості за кредитним договором (т. 1 а.с. 8-12, т. 2 а.с. 85-86) з урахуванням строків позовної давності сума заборгованості позичальника за кредитом становить 13930 доларів США (497,50 доларів США х 28 місяців (з 03.11.2014 по 07.02.2017)).  

При цьому встановлено, що сторонами визнається факт погашення 11.11.2020 кредиту в розмірі 7112,22 доларів США і узгоджується із розрахунком заборгованості за кредитним договором (т. 2 а.с. 85-86), ця проплата не впливає на строк позовної давності та підлягає до зарахування при визначенні суми заборгованості по кредиту, тому слід стягнути в солідарному порядку із позичальника та кожним поручителем окремо 6817,78 доларів США (13930 доларів США - 7112,22 доларів США) кредитної заборгованості.

Визначаючи суму кредитної заборгованості, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність законних підстав для стягнення із відповідачів заборгованості по кредиту саме в розмірі 47005 доларів США.

Разом з тим, заява апелянта про застосування строку позовної давності не підлягає до задоволення, оскільки, будучи належним чином повідомленим судом про день і час розгляду справи на 29.11.2017, 27.04.2018, 24.02.2021 (т. 1 а.с. 101, 155, 246) та подаючи клопотання про витребування доказів від 27.04.2018 (т. 1 а.с. 148-149) і про призначення почеркознавчої експертизи від 12.09.2018 (т. 1 а.с.184-185) та отримавши ухвалу Славутського міскрайонного суду від 12.09.2018 про призначення по справі судово-почеркознавчої експертизи (т. 1 а.с. 197), ОСОБА_1 в суді першої інстанції не скористався своїм правом на заявлення клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.

А посилання апелянта про те, що він змінив місце проживання, а тому суд в порушення вимог процесуального законодавства не повідомив його про день і час розгляду справи, що потягло за собою порушення його прав як сторони, в тому числі позбавлення права на заявлення клопотання про застосування строку позовної давності, є голослівними, адже ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 1 ст. 131 ЦПК України не повідомляв суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження), а тому при надісланні судової повістки на останню відому судові адресу учасника справи повістка вважається доставленою.

Крім того, згідно матеріалів справи (т.1 а.с. 87) апелянт зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 і, подаючи клопотання від 27.04.2018 та від 12.09.2018 та подаючи 02.07.2021 апеляційну скаргу на судове рішення, вказував своє місце проживання АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 26).        Аргументи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не підписував кредитний договір, а тому підстави для стягнення із нього кредитної заборгованості відсутні є неспроможними, адже ним в порушення вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень.

А посилання на те, що рішенням Славутського міськрайонного суду від 25.03.2010 визнано виконавчий напис нотаріуса від 20.05.2009 таким, що не підлягає виконанню і в процесі розгляду цієї справи ОСОБА_5 підтверджував, що кредит буде сплачуватися саме ним; і що колишній тесть апелянта ОСОБА_5 неодноразово брав кредити у різних банках; і що донька ОСОБА_5 , колишня дружина ОСОБА_1 ОСОБА_8 також оформила без відома апелянта, але на його ім`я кредит в АТ КБ «Надра»; що апелянт, його батько ОСОБА_6 та інші зверталися до поліції та прокуратури щодо дій ОСОБА_5 не є допустимими доказами на підтвердження не підписання ОСОБА_1 кредитного договору та не отримання останнім кредитних коштів. А доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи; вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не доведені; зробив висновки, що не відповідають матеріалам справи і без додержання положень ст.ст. 257, 261, 267, 525, 526, 610, 612, 1050, 1054 ЦК України помилково ухвалив рішення про задоволення позовних вимог в солідарному порядку в повному обсязі.

А тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку.

Відповідно до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому, підлягає до стягнення судовий збір за подання позовної заяви в частині задоволених вимог з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь АТ «Райффайзен Банк» в розмірі по 910,10 грн з кожного (18202 грн (судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви * 15 (% задоволених позовних вимог) /100/3).

Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку із тим, що ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, тому підлягає до стягнення судовий збір з АТ «Райффайзен Банк» на користь держави в розмірі 10200 грн (12000 грн (судовий збір, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги) * 85 (% задоволених вимог апеляційної скарги)/100).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 – 384, 389, 390 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 лютого 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення.

Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул. Лєскова, 9, м. Київ; ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за кредитом в розмірі 6817 (шість тисяч вісімсот сімнадцять) доларів США 78 центів.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул. Лєскова, 9, м. Київ; ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за кредитом в розмірі 6817 (шість тисяч вісімсот сімнадцять) доларів США 78 центів.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул. Лєскова, 9, м. Київ; ЄДРПОУ 14305909) по 910 (дев`ятсот десять) грн 10 коп судового збору з кожного.

Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» (вул. Лєскова, 9, м. Київ; ЄДРПОУ 14305909) на користь держави 10200 (десять тисяч двісті) грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 листопада 2021 року.

Судді                                         А.П. Корніюк

                                                І.В. П`єнта

О.І. Талалай