Справа № 2-2192/2010 рік

РІШЕННЯ

Іменем  України

19 листопада 2010 року     Полтавський районний суд Полтавської області у складі                 головуючої судді:     Герасименко В.М.

        з участю секретаря:     Розсохи Я.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Микільської сільської ради, треті особи – Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району», Полтавська районна Державна нотаріальна контора, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове та самочинно збудоване майно, –

встановив:

    21.10.2010 року позивач звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове та самочинно збудоване майно, посилаючись при цьому на те, що після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина у вигляді житлового будинку з господарськими спорудами, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1. В установлений законом термін позивач звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте їй було відмовлено в зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів в зв’язку з чим, ОСОБА_1 змушена звертатися до суду.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити в повному обсязі.

    Представник відповідача в судове засідання не з’явився, попередньо надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнав в повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення.

    Представники третіх осіб – Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та містобудування Полтавського району», Полтавської районної державної нотаріальної контори, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області в судове засідання не з’явилися,  попередньо надавши суду заяви про розгляд справи у відсутності їхніх представників, при вирішенні питання по суті покладалися на розсуд суду.

    Третя особа – ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, попередньо надавши заяву про розгляд справи в її відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

    Заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

    Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що в книзі реєстрації смертей ІНФОРМАЦІЯ_1 зроблений відповідний актовий запис №631 (а.с.11).

    Згідно з заповітом ОСОБА_3 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що за законом вона матиме право, заповіла дочці – ОСОБА_1 (а.с.9).

    Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок домоволодіння по АДРЕСА_1, інвентаризаційна справа № 1-13386-09, 1/2 частина нерухомого майна належить ОСОБА_3 (а.с.14-17).

    Згідно з державним актом серії НОМЕР_1 на право воласності на земельну ділянку виданого ОСОБА_3 на підставі рішення виконкому Микільської сільської ради від 20.09.1997 року №98, остання є власником земельної ділянки площею 0,2500га., яка розташована по АДРЕСА_1, цільове призначення земельної ділянки землі житлової та громадської забудови (для обслуговування жилого будинку та господарських будівель(а.с.10).

    Відповідно до довідки виданої державним нотаріусом Махринською О.В. 26.05.2009 року була заведена спадкова справа №355 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, заяву про прийняття спадщини згідно заповіту подала ОСОБА_1, але свідоцтво про право на спадщину не видавалося (а.с.12).

    Згідно довідки сільського голови Микільської сільської ради, ОСОБА_3 була зареєстрована в АДРЕСА_1 по день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. Спадкоємець дочка – ОСОБА_1 приступила до управління спадкового майна шляхом користування майна померлої в 6-ти місячний строк від дня її смерті (а.с.13).

    Рішенням реєстратора позивачу відмовлено в реєстрації та у видачі витягу з реєстру прав в зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.18).

    Згідно архітектурно-будівельного висновку встановлено, що будівля розташована на ділянці без порушення Державних будівельних норм України. Загальний стан будинку відповідає вимогам діючих на даний час державних будівельних норм, технічний стан основних конструктивних елементів будівлі – задовільний. В результаті обстеження встановлено, що будинок на АДРЕСА_1 із житловою площею 76,5кв.м. згідно технічного паспорта є придатним для подальшої експлуатації (а.с.19-20).

          Відповідно до статті 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди,  створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник  земельної  ділянки  набуває  право  власності  на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника  на  забудову  здійснюється  ним  за  умови додержання архітектурних,  будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил,  а  також  за  умови  використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на  його  земельній  ділянці,  встановлюються  статтею  376  цього Кодексу.

          Згідно статті 376 ч.5 ЦК України,  н а  вимогу  власника  (користувача)  земельної ділянки суд може визнати  за  ним  право  власності  на  нерухоме  майно,  яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

    Враховуючи, що позивач являється єдиним спадкоємцем після померлої, виявила бажання прийняти спадщину та з огляду на вищевикладені факти, суд приходить до висновку, що визнання за позивачем права власності на спадкове майно не порушує права свободи та інтереси інших осіб.

      Керуючись ст.ст.375,376,1261,1269,1296 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а саме: 1/2 частина житлового будинку А-1, яка складається із кухні 2-1 площею 11,6 кв.м., кімнати 2-2 площею 22.8 кв.м., кімнати 2-3 площею 14,9 кв.м., веранди ІV площею 7,9 кв.м., тамбура ІІІ площею 1,5 кв.м., а також: літня кухня (Е,е), сарай (Е1), погріб (е1), душ (е3), сарай (Ж), вхідний погріб (ж), вбиральня (З), сінник (тим.)(К), сінник (тимч.)(к), сарай (тимч.)(Л), сарай (тимч.)(л), №7 свердловина, №8,9 хвіртки, огорожа (№6,10,12, частина №11), які знаходяться по АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовані сарай (е2) та сарай (и) які знаходяться по АДРЕСА_1.

      Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: