ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

  28.10.2021                                                                      Справа№ 914/2615/21

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. за участю секретаря судового засідання Полюхович Х.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант», Львівська область, м.Львів;

до Відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Львівська область, м.Львів;

про: визнання недійсним наказу          

Представники:

Позивача: не з`явився;

Відповідача: Глоба Л.В. – представник (довіреність від 22.06.2021р. №18-11-03420).

ВСТАНОВИВ:

30.08.2021р. на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діамант» від 27.08.2021р. б/н (вх. №2843) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання недійсним наказу.

Підставами позовних вимог Позивач зазначає процедурні порушення Відповідачем або з його вини законодавства, які призвели до відмови у продовженні терміну дії Договору оренди від 07.10.2005р. №304.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.09.2021р. у цій справі суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 28.09.2021р.; визнати явку повноважних представників Учасників справи в судове засідання обов`язковою; викликати в судове засідання повноважних представників Учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.09.2021р. у цій справі судом постановлено відкласти підготовче судове засідання на 21.10.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.10.2021р. у цій справі суд постановив заяву представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях Л.В. Глоби від 27.09.2021р. вих. №14 (вх. №22601/21 від 27.09.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволити; судове засідання у справі №914/2615/20, яке призначене на 21.10.2021 р. о 11:20 год.,  провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Закарпатському апеляційному суду (88008, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Довженка, буд.7).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.10.2021р. у цій справі суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 28.10.2021р.; явка повноважних представників Учасників справи в судове засідання визнається обов`язковою; викликати повноважних представників Учасників справи в судове засідання.

21.10.2021р. за вх. №248121 від судового розпорядника Закарпатського апеляційного суду М.В. Яценко на електронну адресу суду надійшла довідка, у якій доповідає про те, що провести подальший розгляд справі №914/2615/21 в режимі відеоконференції не вдалось можливим через технічну проблему – відсутність енергопостачання у Закарпатському апеляційному суді від 11:51год. до 12:32год.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.10.2021р. у цій справі суд постановив заяви представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях Л.В. Глоби від 27.09.2021р. вих. №14 (вх. №22601/21 від 27.09.2021р.) та від 05.10.2021р. вих. №15 (вх. №23640/21 від 11.10.2021р.) про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволити; судове засідання у справі №914/2615/20, яке призначене на 28.10.2021р. о 09:40год., провести в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Закарпатському апеляційному суду (88008, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Довженка, буд.7).

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Процесуальні права та обов`язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердила представник Відповідача в судовому засіданні, їй відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання про роз`яснення прав та обов`язків до суду не надходили.

Заяв про відвід головуючого судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання не з`явився, 26.10.2021р. за вх. №25186/21 продав до суду клопотання від 26.10.2021р. б/н про відкладення розгляду справи, у якому з підстав зайнятості представника Позивача в іншому судовому процесі в Львівському апеляційному суді просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

В обґрунтування викладених в клопотанні доводів Позивачем долучено копію ордерів на надання правничої (правової) допомоги від 22.06.2021р. серія ВС №1082401, від 22.06.2021р. серія ВС №1082400, від 22.06.2021р. серія ВС №1082399, від 22.06.2021р. серія ВС №1082401 Учасникам справи №461/5638/19, а також роздруківку з сайту Львівського апеляційного суду про призначення справи №461/5638/19 до розгляду на 28.10.2021р. о 10:00год.

Вказане клопотання оглянуто судом та долучено до матеріалів справи.

З приводу вказаного клопотання суд зазначає, що за змістом  ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Відповідно до  статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод  кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013р., Папазова та інші проти України, № 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012р.).

Згідно із  статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»  суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).

Окрім того, суд зазначає і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», що у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов`язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти поданого Позивачем клопотання не заперечила, зазначила про наявність правових підстав до відкладення судового засідання на іншу дату.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що до клопотання представника Позивача адвоката Дудяка Р.А. від 26.10.2021р. вх. №25186/21 про відкладення розгляду справи, яке мотивоване зайнятістю представника Позивача в іншому судовому процесі, не додано жодних належних, достатніх та допустимих доказів в обґрунтування неможливості заміни представника і неможливості розгляду справи без участі представника Позивача, суд приходить до висновку про відсутність передбачених ст.ст.202, 216 ГПК України правових підстав до відкладення розгляду справи та до задоволення клопотання, а відтак, клопотання слід відхилити за безпідставністю та необґрунтованістю.

26.10.2021р. за вх. №25185/21 Позивачем подано до суду Відповідь на відзив та на заяву від 17.09.2021р. вих. №11, у якій наводить свої доводи та міркування з приводу викладених Відповідачем у відзиві на позовну заяву та заяві від 17.09.2021р. вих. №11 заперечення проти заявлених позовних вимог і просить суд продовжити Позивачу строк на подання відповіді на відзив.

Суд зазначає, що в судовому засіданні 21.10.2021р. у цій справі представником Позивача подано клопотання від 21.10.2021р. б/н (вх. №24814/21), у якому зазначає, що з ухвали суду від 28.09.2021р. у цій справі Позивачу стало відомо про подання Відповідачем Відзиву на позовну заяву від 17.09.2021р. вих. №10 (вх. №22517/21 від 27.09.2021р) та Заяви від 17.09.201р. вих. №11 (вх. №22523/21 від 27.09.2021р.).

Згідно доводів Позивача вказані документи йому не надходили, внаслідок чого Позивач був змушений 13.10.2021р. подати клопотання про ознайомлення із матеріалами цієї справи.

З врахуванням того, що представник Позивача ознайомився із матеріалами справи 19.10.2021р. Позивач з метою надання можливості надати правову оцінку вказаним документам в письмовій формі просить суд продовжити строк на подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч.1 ст.166 ГПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

Приписами ч.4 ст.166 ГПК України передбачено, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду Львівської області від 06.09.2021р. у даній справі судом постановлено Позивачу у п`ятиденний строк з моменту отримання відзиву на позовну заяву надати відповідь на відзив та докази надіслання (надання) іншим Учасникам справи відповіді на відзив.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, зокрема долученого Відповідачем до відзиву від 27.09.2021р. вх. №22517/21 Опису вкладення до цінного листа від 23.09.2021р. б/н, Відповідачем скеровано Позивачу відзив на позовну заяву 23.09.2021р.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок; якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день; строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Приписами ч.ч.1,2 ст.119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Згідно ч.3 ст.119 ГПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

В судовому засіданні представник Відповідача подане Позивачем клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив підтримала, зазначила про наявність правових підстав до продовження Відповідачу строку на подання відповіді на відзив.

Враховуючи наведені Позивачем доводи, суд дійшов висновків про поважність пропуску Позивачем строку подання відповіді на відзив, а відтак, наявності правових підстав до задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант” про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив від 21.10.2021р. вх. №24814/21 та від 26.10.2021р. вх. №25185/21 та продовження Товариству з обмеженою відповідальністю “Діамант” строку на подання відповіді на відзив по 26.10.2021р.

Щодо поданої Позивачем 26.10.2021р. за вх. №25185/21 Відповіді на відзив суд зазначає, що згідно ч.3 ст.166 ГПК України до відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Згідно ч.5 ст.165 ГПК копія відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Приписами п.7 ч.1 ст.170 ГПК України встановлено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

До поданої до суду Відповіді на відзив Позивач в обґрунтування обставини надіслання такої Відповідачу у справі долучає Поштову квитанцію (касовий чек) від 26.10.2021р. №7900731394357, про що зазначає у додатках до відповіді на відзив.

Представник Відповідача в судовому засіданні зазначила про неодержання станом на час проведення судового засідання від Позивача відповіді на відзив.

З врахуванням наведеного суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується надання Позивачу поштових послуг щодо відправки 26.10.2021р. рекомендованого поштового відправлення за ідентифікатором №7900731394357, проте, з врахуванням неподання Позивачем опису вкладення, в матеріалах справи відсутні докази надіслання Позивачем Відповідачу саме Відповіді на відзив від 26.10.2021р. (вх. №25185/21).

Таким чином Позивачем в порушення вимог ч.5 ст.165 ГПК України не додано до відповіді на відзив доказів надіслання копії відповіді на відзив та доданих до неї документів Відповідачу одночасно із поданням такої до суду.

Згідно ч.4 ст.170 ГПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

З врахуванням встановлених судом обставин суд зазначає про наявність правових підстав до повернення Відповіді на відзив від 26.10.2021р. вх. №25185/21 Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант” без розгляду.

Розгляд і вирішення питання про продовження Позивачу строку на подання відповіді на відзив та прийняття відповіді на відзив відбувався із виходом суду до нарадчої кімнати.

Представник Відповідача в судове засідання з`явилась, в судовому засіданні надала усні пояснення.

Суд зазначає, що 27.09.2021р. за вх. №22517/21 від Відповідача до суду засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву від 17.09.2021р. вих. №10, у якому вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими і просить суд закрити провадження у справі на підставі п.8 ч.1 ст.226 ГПК України з підстав невідповідності поданої Позивачем позовної заяви пунктам 6, 7, 9 ч.3 ст.162 ГПК України та відмовити у позовних вимогах у повному обсязі.

Представником Відповідача не обґрунтовано в судовому засіданні яку саме позицію відзиву (закриття провадження у справі чи відмова від позову) вона вважає позицією Відповідача у справі.

В обґрунтування підстав до закриття провадження у справі Відповідач зазначає, що позовна заява не відповідає вимогами ст.162 ГПК України, оскільки не містить відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Щодо викладеної Відповідачем у Відзиві на позовну заяву від 19.09.2021р. вих. №10 (вх. від 27.09.2021р. №22517/21) заяви про закриття провадження у справі суд зазначає, що, в силу приписів п.6. ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

В той же час, Відповідачем не доведено обставини того, що досудове врегулювання спору у цій справі є обов`язковим, або того, що Позивачем здійснювалось досудове врегулювання спору, про що не зазначено у поданій до господарського суду позовній заяві.

Щодо доводів Відповідача про невідповідність позовної заяви п.7 ч.3 ст.162 ГПК України суд зазначає, що відповідно до вказаної норми позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

В той же час, Відповідачем не доведено обставину здійснення Позивачем заходів забезпечення доказів або позову та не зазначення про такі у поданій до господарського суду позовній заяві, оскільки, в силу приписів п.7 ч.3 ст.162 ГПК України про вжиття відповідних заходів Позивач повинен зазначити лише у випадку їх вжиття.

Щодо доводів Відповідача про невідповідність позовної заяви п.9 ч.3 ст.162 ГПК України суд зазначає, що, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, Позивачем у поданій 30.08.2021р. за вх. №2843 до господарського суду позовній заяві від 27.08.2021р. б/н зазначено, що:

«… На виконання пункту 9 частини 3 статті 162 ГПК України повідомляємо суд про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

На даний час позивач поніс витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень грн. У випадку апеляційного та касаційного оскарження рішень судів нижчих інстанцій сума судового збору становитиме, відповідно, 3405,00 грн. та 4540,00 грн. Крім того, позивач очікує понести витрати, пов`язані з розглядом справи, у вигляді професійної правничої допомоги в розмірі 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень.».

З врахуванням наведеного суд зазначає про безпідставність та необґрунтованість доводів Відповідача про недодержання Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду вимог п.9 ч.3 ст.162 ГПК України.

При цьому суд зазначає, що Відповідач як на нормативну підставу закриття провадження у справі покликається на п.8 ч.1 ст.226 ГПК України. Проте, ст.226 ГПК України визначає не питання закриття провадження у справі, а залишення позову без розгляду. Відтак, незважаючи на назву Відповідачем поданої Заяви саме як закриття провадження у справі та прохання закрити провадження у справі, судом надавалась оцінка саме доводам Відповідача з врахуванням зазначених Відповідачем підстав.    

Таким чином заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 19.09.2021р. вих. №10 (вх. від 27.09.2021р. №22517/21) про закриття провадження у справі слід відхилити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Розгляд та вирішення заяви Відповідача від 19.09.2021р. вих. №10 (вх. від 27.09.2021р. №22517/21) про закриття провадження у справі здійснювався із виходом суду до нарадчої кімнати.

Окрім того, суд зазначає, що 27.09.2021р. за вх. №22523/21 від Відповідача до суду засобами поштового зв`язку надійшла заява від 17.09.2021р. вих. №11, у якій, з підстав того, що позовна заява у даній справі подана з порушенням вимог процесуальної підсудності справ та належить до розгляду в окружному адміністративному суді за правилами адміністративного судочинства, просить суд закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.62 ГПК України.

В обґрунтування поданої заяви Відповідач зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

До адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Наказ — це розпорядчий документ, який видається керівником установи на правах єдиноначальності та в межах своєї компетенції, обов`язковий для виконання підлеглими.

Накази з питань основної діяльності (нормативні накази) – це документи, які оформляють рішення керівника щодо організації роботи установи в цілому чи його структурних підрозділів (конкретні заходи щодо виконання директив вищих органів, планування роботи окремих структурних підрозділів тощо).

З підстав того, що Позивач просить суд визнати недійсним наказ, тобто рішення (правовий акт індивідуальної дії) суб`єкта владних повноважень, Відповідач вважає, що спір у цій справі належить до публічно-правового та справу належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки, відповідно до частини першої статті 4 ГКУ не є предметом регулювання цього Кодексу адміністративні та інші відносини управління за участі суб`єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб`єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб`єкта господарювання. Згідно частини першої статті 8 ГКУ держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб`єктами господарювання.

В обґрунтування викладених доводів Відповідач наводить судову практику в подібних правовідносинах – постанову Верховного Суду України від 24.12.2010р. у справі №21/25а10.

З приводу наведених доводів суд зазначає, що Відповідачем, незважаючи на твердження у Заяві від 17.09.2021р. вих. №11 (вх.№22523/21 від 27.09.2021р.) про порушення вимог процесуальної підсудності, наводяться обґрунтування щодо порушення правил процесуальної підвідомчості.

Крім того, в обґрунтування необхідності закриття провадження у справі Відповідач покликається на п.1 ст.62 ГПК України. Суд зазначає, що чинна редакція ст.62 ГПК України (Склад інших учасників судового процесу) не регулює повноваження суду щодо закриття провадження у справі. Натомість, повноваження суду щодо закриття провадження у справі врегульовані статтею 231 ГПК України, відповідно до п.1 ч.1 якої господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

При цьому суд також зазначає, що дії суду у випадку, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України врегульовувались п.1 ч.1 ст.62 ГПК України (Відмова у прийнятті позовної заяви), проте, в редакції ГПК України, що діяла до 15.12.2017р.

В той же час, підставою звернення Позивача із цим позовом до суду є процедурні порушення Відповідачем або з його вини законодавства при прийнятті наказу Відповідача від 18.11.2020р. №00310 «Щодо прийняття рішення про відмову у продовженні Договору оренди №304 від 07.1.02005 року (зі змінами) та скасування наказів від 05.10.2020р. №00228, від 29.10.2020р. №00274», які призвели до відмови у продовженні терміну дії Договору оренди від 07.10.2005р. №304.

У правовідносинах між Позивачем та Відповідачем, які виникли на підставі укладеного між Сторонами Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.10.2005р. №304 Відповідач виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як орган, уповноважений власником на управління майном державної власності, яке передано за згаданим Договором в оренду Позивачу.

Відповідно п.п.1,6 ч.1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Згідно ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У п.52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020р. у справі №910/7781/19 зазначено: «…позовні вимоги, спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права оренди земельної ділянки, яке підлягає державній реєстрації, є спором про право цивільне та має приватноправовий характер. Оскарження рішень про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею (цією особою) права на це майно. Отже, такий спір має розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) та від 27 листопада 2019 року у справі № 815/1915/18 (провадження № 11-947апп19).».

З врахуванням вищенаведеного суд зазначає, що цей спір стосується індивідуального правового акту Відповідача, який, згідно доводів Позивача, порушує право користування (речове право) Позивача на нерухоме майно, відтак, є спором приватноправового характеру.

З підстав наведеного суд відхиляє заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 19.09.2021р. вих. №11 (вх. від 27.09.2021р. №22523/21) про закриття провадження у справі за безпідставністю та необґрунтованістю.

Розгляд та вирішення заяви Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 19.09.2021р. вих. №11 (вх. від 27.09.2021р. №22523/21) про закриття провадження у справі відбувався із виходом суду до нарадчої кімнати.

В той же час, суд критично оцінює та відхиляє посилання Відповідача на судову практику у подібних правовідносинах – постанову Верховного Суду України від 24.12.2010р. у справі №21/25а10, оскільки підставами спору у справі №21/25а10 було те, що на думку Позивача, податковий орган діяв усупереч вимог чинного законодавства України, яким встановлено порядок та умови проведення перевірок фінансово-господарської діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, порядок та вимоги до документів, якими оформляються результати таких перевірок та приймаються за ними відповідні рішення щодо настання відповідальності суб`єктів господарювання та порушення вимоги пункту 7  Указу Президента України від 23 липня 1998 року № 817/98 “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”  та  наказу Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10 серпня 1998 року №18  “Про затвердження форми та Порядку ведення Журналу відвідання суб`єктів підприємницької діяльності контролюючими органами (Журнал реєстрації перевірок)”, з підстав чого Позивач просив суд визнати недійсним та скасування рішення від 15 січня 2007 року №8/00000082342/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 619 226, 85 гривень.

Відтак, наведене Відповідачем судове рішення прийнято за інших обставин та у відносинах, які не є подібними з правовідносинами, що склались між Сторонами у справі №914/2615/21.

При цьому, суд звертає увагу на те, що як вбачається із матеріалів справи, за умовами Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.10.2005р. №304 (п.1.1. Договору) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування вбудовані приміщення площею 111,3кв.м. (надалі Майно), розміщені за адресою: м.Берегово, пл.Кошута, 1, вартість яких визначена згідно Звіту про оцінку станом на 30.06.2005р. в сумі 124250грн., що знаходяться на балансі Відділення Державного казначейства у Берегівському районі.

З приводу наведеного суд зазначає, що нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення, а майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 ГПК України  позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього  Кодексу  місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у  статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає. Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у  статтях 27 - 29 ГПК України.

Відповідно до частини першої  статті 181 ЦК України  до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021р. у справі №911/2390/18.

Відповідно до ч.3 ст.30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

З наведено суд зазначає, що у чинній редакції  ГПК України  ч.3 ст.30 ГПК України  вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої  статті 30 ЦПК України.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного  ГПК України  виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020р. у справі №910/10647/18 та від 16.02.2021р. у справі №911/2390/18, а також постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.09.2020р. у справі №910/6644/18.

Таким чином, суд дійшов висновків про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій  статті 30 ГПК України  необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021р. у справі №911/2390/18.

Відтак виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020р. у справі №910/10647/18 та від 16.02.2021р. у справі №911/2390/18.

Таким чином, з врахуванням того, що передбачені приписами ч.3 ст.30 ГПК України правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном, в тому числі щодо продовження терміну дії Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 07.10.2005р. №304 (предметом якого було строкове платне користування вбудованими приміщеннями площею 111,3кв.м. (надалі Майно), розміщені за адресою: Закарпатська область, м.Берегово, пл.Кошута, 1), суд дійшов висновків про те, що спір у цій справі, в силу приписів ч.3 ст.30 ГПК України, підсудний Господарському суду Закарпатської області.

Згідно з п.1 ч.1  ст.31 ГПК України  суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Нормами ч.3 ст. 31 ГПК України передбачено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

На підставі викладеного, в тому числі того, що предметом спору у справі є оскарження рішення орендодавця про відмову у продовженні Договору оренди нерухомого майна (вбудовані приміщення площею 111,3кв.м. (надалі Майно), розміщені за адресою: Закарпатська область, м.Берегово, пл.Кошута, 1), беручи до уваги наведені в мотивувальній частині цієї ухвали висновки суду щодо виключної підсудності спору у цій справі, суд дійшов висновків, що справа №914/2615/21 не підсудна Господарському суду Львівської області, так як, у відповідності до приписів ч.3 ст.30 ГПК України, належить до виключної підсудності Господарського суду Закарпатської області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, буд.2А) за місцезнаходженням нерухомого майна, з приводу продовження договору оренди якого між Сторонами у цій справі виник спір.

Відтак, справу №914/2615/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання недійсним наказу слід передати на розгляд до Господарського суду Закарпатської області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, буд.2А) в порядку п.1 ч.1  ст.31 ГПК України.

Враховуючи вищевказане, керуючись ст.ст. 30, 31, 119, 170, 226, 231, 234, 235 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант” про продовження процесуального строку на подання відповіді на відзив від 21.10.2021р. вх. №24814/21 та від 26.10.2021р. вх. №25185/21 задоволити.

2.          Продовжити Товариству з обмеженою відповідальністю “Діамант” процесуальний строк на подання відповіді на відзив по 26.10.2021р.

3.          Відповідь на відзив від 26.10.2021р. вх. №25185/21 Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант” повернути без розгляду.

4.          Заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 19.09.2021р. вих. №10 (вх. від 27.09.2021р. №22517/21) про закриття провадження у справі відхилити.

5.          Заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях від 19.09.2021р. вих. №11 (вх. від 27.09.2021р. №22523/21) про закриття провадження у справі відхилити.

6.          Справу №914/2615/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Діамант” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання недійсним наказу передати на розгляд до Господарського суду Закарпатської області (88000, Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, буд.2А).

7.          Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, визначені ст.235 ГПК України.

8.          Строк та порядок оскарження ухвал визначено главою І розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.

Повний текст ухвали складено 01.11.2021р.

Головуючий суддя                                                                           Фартушок Т.Б.