Справа № 2-320/2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2010 року                           смт Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області в  складі:  

судді  - Копіци О.В.    

при секретарях – Омелюх О.А, Пойзнер В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Комінтернівське цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійні вимоги – ОСОБА_4, ОСОБА_5, Комінтернівської філії Одеського обласного відділення Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання угоди дійсною та визнання права власності на майно,

ВСТАНОВИВ:

27.01.2005 року ОСОБА_6, ОСОБА_2 звернулись до суду із позовною заявою до ОСОБА_7 та просили визнати дійсною угоду купівлі-продажу домоволодіння АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області та визнати за ними право власності на вказане майно.

В останній редакції позовні вимоги ОСОБА_2 викладені наступним чином:

- визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: по АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області від 06.09.2002 року, укладений між продавцем ОСОБА_7 та покупцями ОСОБА_6 і ОСОБА_2;

- визнати за ОСОБА_2 право власності з урахуванням спадщини після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на вказаний житловий будинок;

- стягнути з відповідачів судові витрати.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та представник позивача – адвокат ОСОБА_8 уточнені вимоги підтримала та просила їх задовольнити на підставах, викладених в позові та уточненнях до нього.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні на підставах, викладених в запереченнях на позов.

Третя особа ОСОБА_4 заперечував проти задоволення уточнених позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання, на якому було ухвалено рішення не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про місце та час судового розгляду був повідомлений своєчасно належним чином, у зв’язку з чим суд вважає можливим розглянути справу у його відсутності.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги Комінтернівської філії Одеського обласного відділення Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив та надіслав до суду лист, в якому просив справу розглянути за його відсутністю, проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають задоволенню по наступним підставам.

В судовому засіданні встановлено, що  в  лютому 2002 р. між ОСОБА_2, ОСОБА_6, з однієї сторони та ОСОБА_7 – з іншої досягнута угода про купівлю - продаж будинку з господарчими спорудами та будівлями, який належав ОСОБА_7 та розташований в с. Красносілка по АДРЕСА_1 Одеської області.

ОСОБА_7 житловий будинок за вказаною адресою належав на підставі свідоцтва про право власності №28 від 10.06.2002 року, яке зареєстровано в Комінтернівському РБТІ, номер запису 294 в книзі 136 (а.с.16).

Вказаний будинок був спільною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_3, оскільки наданий їм як переселенцям на підставі переселенського квитка НОМЕР_1 від 22.03.1973 року договору від червня 1973 року (а.с.93, 95).

При цьому, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 16.02.1973 року (а.с.96).

Розрахунок за вказаний будинок здійснювала за згодою ОСОБА_2, ОСОБА_6 – ОСОБА_9, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками, а також поясненнями ОСОБА_9, даними нею у якості свідка (а.с.13-14).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» п.13 вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним суди повинні з’ясувати, чи підлягає правочин обов’язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв’язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК України.

Всього в період з 17.02.2002 року до 06.09.2002 року ОСОБА_2, ОСОБА_6, в тому числі через ОСОБА_9 сплатили продавцеві – ОСОБА_7 обумовлену повну вартість будинку в сумі 4000,00 доларів США, що підтверджується розписками ОСОБА_7 :

-  від 17.02.2002 року про отримання 500 доларів США, по курсу НБУ 5,3205 грн. за один долар;

-  від 22.03.2002 року про отримання 1500 доларів США по курсу НБУ 5,3224 грн. за один долар;

- від 11.05.2002 року про отримання 400 доларів США, по курсу НБУ 5,3277гривень  за один долар;

-  від 21.05.2002 року про отримання 300 доларів США, по курсу НБУ 5,3285 грн. за один долар;

- від 20.07.2002 року про отримання 500 доларів США, по курсу НБУ 5,3288 грн.  за один долар;

- від 06.09.2002 року про отримання 800 доларів США, по курсу НБУ 5,3293 грн. за один долар.

Як зазначила позивач та підтвердили допитані в судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 всі розрахунки за будинок були проведені у присутності дружини ОСОБА_7 - ОСОБА_3, що підтверджується, в тому числі, розпискою від 20.07.2002 року.

Відповідно до ст. 23 КпШС (в ред. 1969 року) майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов’язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

В процесі розгляду справи, Ухвалою суду від 14.09.2009 року за клопотанням ОСОБА_3, яка стверджувала, що підпис в розписці від 20.07.2002 року вона не вчиняла, по справі була призначена судова почеркознавча експертиза. У зв’язку з не оплатою експертизи, а також не наданням необхідних документів відповідачкою експертиза проведена не була, хоча справа знаходилась в експертній установі з 14.09.2009 року по 01.02.2010 року.

У зв’язку з викладеними  обставинами, Ухвалою суду від 13.04.2010 року було зобов’язано ОСОБА_3 у строк до 23.04.2010 року надати до суду з метою подальшого повторного призначення експертизи вільні зразки підписів ОСОБА_7, а також ОСОБА_3 у оригіналах документів різного характеру, у тому числі за 2000- травень 2002 p.p. (не менше 10 зразків); експериментальні зразки їх підписів на 3  аркушах (по кожній особі).

У встановлений строк відповідачкою вимоги суду виконані не були, також не надані підтвердження того, що відповідачці ОСОБА_3 чинились перешкоди в оплаті експертизи, у зв’язку з чим суд вважаючи, що повторно заявлене клопотання ОСОБА_3 про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи було направлено на затягування судового процесу, відмовив відповідачці в задоволенні заяви. Крім того, в Ухвалі суду від 14.09.2009 року (а.с.247) ОСОБА_3 були роз’ясненні положення ст. ст. 86,146 ЦПК України.

На підставі викладеного вище, з урахуванням пояснень свідків та позивачки, суд вважає, що ОСОБА_3 було відомо про те, що її чоловік - ОСОБА_7 продав належний їм на праві спільної сумісної власності житловий будинок та вказана угода була вчинена з її згоди та на той момент відповідала інтересам їх сім’ї.

Відповідно до ст. 41 ЦК України (в ред. 1963 року) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Суд вважає, що укладена між ОСОБА_2, ОСОБА_6, з однієї сторони та ОСОБА_7 (зі згоди ОСОБА_3І.) – з іншої, угода була направлена на зміну прав сторін, а саме, в результаті досягнутих домовленостей ОСОБА_2, ОСОБА_6 повинні були стати власниками спірного будинку, а ОСОБА_7 та ОСОБА_3 отримати грошові кошти за будинок.

Намір ОСОБА_7 виконати умови договору купівлі-продажу, а також того, що він погодився з ціною договору підтверджується тим, що він передав ОСОБА_6 правовстановлюючі документи на будинок (а.с.35), що ОСОБА_7 також не заперечував, підтвердженням чого є викладене в поданій 24.02.2005 року ним зустрічній позовній заяві (а.с.32-33).

Відповідно до ст. 224 ЦК України (в ред. 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму

ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 досягли домовленості щодо усіх істотних умов договору купівлі - продажу житлового будинку та позивачі, в тому числі через ОСОБА_9 повністю розрахувались за об'єкт нерухомості, про що ОСОБА_7 були написані розписка про отримання грошей та здійснення розрахунку за будинок. На момент досягнення між сторонами домовленостей про купівлю - продаж житлового будинку, а також здійснення повного розрахунку за будинок у вересні 2002 року він під забороною не перебував, що підтверджується довідкою Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області №715257-1292 від 22.08.2002 року (а.с.15).

Відповідно до ст. 227 ЦК України (в ред. 1963 року) Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів

Сторони мали намір укласти договір нотаріально, проте, при зверненні до нотаріальної контори в жовтні 2002 року стало відомо, що 18.10.2002 року накладена заборона на відчуження майна ОСОБА_7 у зв’язку з невиконанням ним зобов’язань перед ВАТ "Державний Ощадбанк України" Комінтернівське відділення №3163".

Відповідно до ст. 47 ч.2 ЦК України (в ред. 1963 року), якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Як вказано в розписках ОСОБА_2, ОСОБА_6 в повній мірі виконали покладені на них обов’язки, а саме передали встановлені в договорі грошові кошти в сумі за житловий будинок, таким чином, зі своєї сторони,  належним чином виконавши умови договору, 06.09.2002 року при повному розрахунку за будинок ОСОБА_13 передав ОСОБА_6 всі оригінали документів на будинок

Також ОСОБА_13 видав на ім’я позивачки ОСОБА_2 доручення, яким надав їй повноваження на розпорядження належним їм будинком (а.с.5).

В даному випадку, всі вимоги щодо істотних умов договору сторони виконали, а саме, ОСОБА_13 отримав встановлені в договорі грошові кошти, а позивачка ОСОБА_2 користується будинком, зареєстрована в ньому (а.с.6, 17, 217-219), що в даному випадку є підтвердженням фактичного виконання умов договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 162 ЦК України (в ред. 1963 року) одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Те, що в подальшому, ОСОБА_13 та ОСОБА_3 заперечували свій намір укладати із ОСОБА_2, ОСОБА_6 договір купівлі - продажу житлового будинку нічим не підтверджуються є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Що стосується того, що під час укладення між сторонами угоди купівлі - продажу житлового будинку, майно ОСОБА_7 перебувало під забороною, суд приходить до наступного.

Дійсно, 17.10.2002 року  ВАТ "Державний Ощадбанк України" Комінтернівське відділення №3163" звернулось до Комінтернівської районної державної нотаріальної контори Одеської області із заявою про накладення заборони на майно ОСОБА_7, у зв’язку з тим, що в нього існувала заборгованість перед банком (а.с. 4).

В подальшому, у зв’язку з тим, що при оформленні кредитного договору між банком та ОСОБА_7 не були дотримані вимоги норм законодавства в сфері кредитно-банківської діяльності, арешти були зняті, що підтверджується постановою ст. слідчого Комінтернівського РВ ГУМВС України в Одеській області  від 10.06.2005 року (а.с.47-49, 76-81), а також заявою Комінтернівської філії Одеського обласного відділення Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» вих.. №3 від 11.03.2010 року, в якій банк позовні вимоги ОСОБА_2 підтримує в повному обсязі (а.с.257).

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 умисно ухилялись від нотаріального посвідчення договору, у зв’язку з чим посвідчити договір, укладений між сторонами в нотаріальному порядку було не можливо та іншим чином, аніж шляхом звернення до суду ОСОБА_2, ОСОБА_6 вирішити спір не змогли.

ОСОБА_7 помер  ІНФОРМАЦІЯ_2 року підтвердженням чого є копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого виконкомом Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (а.с. 142) .

Відповідно до копії спадкової справи (а.с.161-162), спадщину після його смерті прийняла його дружина – ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, підтвердженням чого є відповідне свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 від 26.04.2006 року (а.с.205). Відповідно до ст. 1261 ЦК України ( 2003 року) ОСОБА_2 спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_6, яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом Комінтернівської районної державної нотаріальної контори від 24.07.2007 року, реєстр № 3046 (а.с.163-171).

Інші спадкоємці за законом – ОСОБА_14, ОСОБА_9 після смерті ОСОБА_6 відмовились від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2, про що надали відповідні заяви (а.с.163 зворот - 164).

Таким чином, суд вважає, що між сторонами - ОСОБА_2, ОСОБА_6, з однієї сторони та ОСОБА_7, ОСОБА_3 – з іншої сторони 06.09.2002 року дійсно був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області, який слід визнати дійсним.

Також суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки про визнання за нею права власності на майно, оскільки, незважаючи на те, що вона зареєструвала його на підставі Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 29.07.2005 року, воно Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22.10.2007 року було скасовано та справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

В уточненій позовній заяві ОСОБА_2 просила визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області, вказуючи конкретні літери житлових приміщень та господарських будівель, при цьому суд вважає недоцільним їх точне зазначення в резолютивній частині рішення, оскільки вони вказані  згідно технічного паспорту, виготовленого Комінтернівським РБТІ станом на 28.08.2006 року та при неспівпадінні літер, вказаних в рішенні із зазначеними в технічному паспорті в подальшому можуть виникнути ускладення в реєстрації права власності за позивачем. Тому суд задовольняючи позов в повному обсязі,  вважає за потрібне визначити, що право власності слід визнавати на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м. в селі Красносілка Комінтернівського району Одеської області по АДРЕСА_1, згідно технічного паспорту, виготовленого Комінтернівським РБТІ станом на 28.08.2006 року.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені  нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки  уточнені позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню сплачене позивачем державне мито у розмірі 8,5 грн., та інші судові витрати підлягають стягненню на користь Держави відповідно до інвентаризаційної оцінки будинку (а.с. 188).

На підставі викладеного вище, вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. 41, 47, 162, 224, 227   ЦК України (в ред. 1963 року),  керуючись ст.ст. 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Уточнену позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійні вимоги – ОСОБА_4, ОСОБА_5, Комінтернівської філії Одеського обласного відділення Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання угоди дійсною та визнання права власності на майно - задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: по АДРЕСА_1 Комінтернівського району Одеської області від 06.09.2002 року, укладений між продавцем ОСОБА_7 та покупцями ОСОБА_6 і ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності з урахуванням спадщини після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці площею 1500 кв.м. в селі Красносілка Комінтернівського району Одеської області по АДРЕСА_1, згідно технічного паспорту, виготовленого Комінтернівським РБТІ станом на 28.08.2006 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по оплаті державного мита у розмірі 8,5 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Держави  державне мито в розмірі 950,67 грн. та 120 грн. – за ІТЗ судового процесу.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя /підпис/

ВІРНО

Суддя