Справа № 2-2275/10 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2010 року                         в смт Комінтернівське

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

судді Копіци О.В.

при секретарі  Пойзнер В.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Комінтернівське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та просить суд стягнути з нього суму боргу у розмірі 2400 грн., моральну шкоду у розмірі 50000 грн., а також судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити на підставах, викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі на підставах, викладених в заперечення на позов.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.

11 липня 2007 року між позивачем, ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було досягнуто домовленості про передачу відповідачу грошових коштів у розмірі 2400 грн., які останній зобов'язувався повернути позивачу в строк до 22 вересня 2007 року.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав,  встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання  має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики)або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики  є  укладеним  з  моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики був оформлений розпискою, написаною власноручно ОСОБА_2, що ним підтверджено в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень.

Суд не приймає до уваги пояснення відповідача про те, що він написав розписку під тиском позивача ОСОБА_1, оскільки безпосередньо в розписці зазначено, що вона написана ним власноручно без застосування до нього заходів фізичного чи психічного впливу. Крім того, ОСОБА_2  пояснив, що з приводу, на його думку, противоправної поведінки позивача ОСОБА_1 він до органів внутрішніх справ із відповідними заявами в 2007 році не звертався, а звернувся лише зараз, однак доказів цього суду не надав.

В свою чергу, ОСОБА_2 до цього часу, не вчинив жодних дій з приводу погашення боргу та не надав таких доказів до суду, що свідчить про його відмову належним чином виконувати зобов’язання.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В зв'язку з неможливістю врегулювати взаємовідносини мирним шляхом позивач був вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд не приймає до уваги наданий позивачем ОСОБА_1 в судовому засіданні розрахунок суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції, так як ним в процесі розгляду справи заявлені вимоги не уточнювались, а суд розглядає вимоги в межах позову, в якому ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача борг в сумі 2400 грн. без розрахунків індексу інфляції.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з п.9 вказаної статті способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Позивач також просить суд стягнути з ОСОБА_2 заподіяну йому моральну шкоду у зв’язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов’язань, яка виразилась в тому, що позивач довгий час не мав змоги розпорядитись належними йому грошовими коштами, відчув розчарування, витрачав зусилля та час на вирішення спірних правовідносин, змушений був звернутись до суду за захистом своїх прав, необхідністю захищати права в судових засіданнях. При цьому, суд враховує те, що розписці від 11.07.2007 року ОСОБА_2 вказував на те, що у разі невиконання ним зобов’язань по поверненню грошових коштів він відшкодує причинену моральну шкоду.

Відповідно до ч. 4 статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, що підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування.

При цьому, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення,  глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди,  якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При   визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна  шкода  відшкодовується  незалежно  від  майнової шкоди,  яка підлягає відшкодуванню,  та не  пов'язана  з  розміром цього відшкодування.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди у розмірі 50000 грн. є значно завищеними, тому підлягають задоволенню частково. При цьому суд враховує майновий стан відповідача, тому, виходячи із принципів розумності і справедливості, стягненню із відповідача підлягає сума у розмірі 750 грн., яка на думку суду повністю співрозмірна із завданою позивачу моральною шкодою.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої  сторони  понесені  нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином з відповідача підлягають стягненню судові витрати по оплаті, ІТЗ судового процесу, проте  державне мито підлягає стягненню на користь Держави, оскільки позивач, як інвалід 2 групи звільнений від його оплати.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 1046 ЦК України, ст.ст. 10, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

             Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в рахунок погашення боргу в сумі 2400 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 750 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування судових витрат по оплаті ІТЗ судового процесу у розмірі 120 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави державне мито в розмірі 51 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 22.10.2010 року.

Суддя  /підпис/

ВІРНО

Суддя