ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року

м. Харків

Справа № 642/4074/20

Провадження № 22-ц/818/3883/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Хорошевського О.М.

Суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б.

за участю секретаря Жмай Ю.С.

Учасники справи:

позивач -  ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міурія»

третя особа-Харківська міська рада

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна фірма «Міурія» на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 березня 2021 року, постановлене суддею Пашнєвим В.Г.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міурія», третя особа-Харківська міська Рада про усунення перешкод шляхом знесення самочинного будівництва,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, який у подальшому уточнив та просив зобов`язати ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Міурія» знести самовільно побудовану споруду на земельній ділянці за адресою: біля будівлі по АДРЕСА_1 за власний рахунок.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що він є співвласником нежитлової будівлі літ. «К-1», загальною площею 104,0 кв. м., що знаходиться на земельній ділянці за адресою:  АДРЕСА_2 , яка знаходиться поруч з земельною ділянкою, на якій відповідачем здійснюється самочинна забудова за адресою: біля будівлі по АДРЕСА_1 . Будівельні роботи здійснюються за відсутності проектної документації розробленої і погодженої згідно з нормами чинного законодавства, земельна ділянка, на якій здійснюється будівництво є не сформованою, а також не перебуває ані у власності, ані в користуванні відповідача, що є грубим порушенням закону, а тому зважаючи на незаконний та самочинний характер таке будівництво підлягає знесенню.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 29 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міурія» знести самовільно побудовану споруду на земельній ділянці за адресою: біля будівлі по АДРЕСА_1 за власний рахунок. Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ ВКФ «Міурія» подала апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вирішити питання щодо судових витрат.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення прав, не надано доказів порушення будівельних норм, не встановлено за чий рахунок проводилося будівництво. Таким чином суд дійшов передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що самочинне будівництво, яке здійснюється відповідачем з порушеннями законодавства не може вважатися таким, що враховує законні інтереси та вимоги позивача як співвласника нежитлової будівлі літ. «К-1», загальною площею 104,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, судом взято до уваги, що третя особа Харківська міська рада підтримала позов в повному обсязі.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Розглядом справи встановлено, що ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 є власником нежитлової будівлі літ. «К-1», загальною площею 104,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності на зазначену нежитлову будівлю було набуто на підставі Договору купівлі-продажу від 24.11.2004 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Грузковою Ю.В., зареєстрований в реєстрі за № 6790). Так як позивач одружився та відповідно зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 до укладення зазначеного правочину купівлі-продажу, то дане майно є спільною сумісною власністю подружжя на підставі ст. 60 Сімейного кодексу України.

ОСОБА_1 зазначає, що в червні 2020 року його не було в місті Харкові. В його відсутність на тимчасові споруди на земельній ділянці біля буд. АДРЕСА_1 були прикріплені приписи № 3101 від 03.06.2020 року та № 3103 від 03.06.2020 року про усунення порушень шляхом демонтажу об`єкта. Коли позивач повернувся до Харкова, він виявив відсутність тимчасових споруд та капітальне будівництво на вищезазначеній земельній ділянці.

12.08.2020 року позивач звернувся до Департаменту територіального контролю Харківської міської ради для встановлення обставин демонтажу тимчасових споруд, які належали позивачу, а також обставин та правових підстав здійснення будівельних робіт на земельній ділянці. Також 12.08.2020 року він звернувся до Холодногірського відділу Харківської місцевої прокуратури № 1 та Холодногірського відділу поліції ГУНП в Харківській області. У зверненні до органів поліції та прокуратури позивач зазначив про факт самочинного будівництва.

20.08.2020 року позивач разом з дружиною направили претензію до відповідача з проханням зупинити будівельні роботи та знести самовільно збудовані об`єкти у найкоротший строк. Також 20.08.2020 року було подано колективне звернення до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради з проханням вжити всіх передбачених законодавством заходів реагування для усунення викладених у зверненні порушень.

Відповідно до інформаційної довідки № 220686940 від 18.08.2020 року, відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міурія» належить праві власності нежитлові приміщення № 1-14 в підвальній частині нежитлової будівлі літ. «А-2», загальною площею 375,0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 11369694. Право власності набуто відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 03.02.2006 року № 3486-В-С, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А., зареєстрованому в реєстрі за № 846 та акту прийому-передачі № 3486-В-С від 11.04.2006 р.

Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені вст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.

Відповідно до положень норм ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначив, що відповідач без згоди та дозволів державних органів розпочав будівництво, на земельній ділянці комунальної власності та на місце де знаходились його кіоски, тому посилаючись на норму ст. 376 ЦК України просив зобов`язати його знести за власний рахунок самовільну прибудову.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому за положеннями частини четвертої цієї статті якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до вимог статті 376 ЦК України, статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю. Такий позов може бути пред`явлено до суду у разі, якщо особа у встановлений строк добровільно не виконала вимог, установлених у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визнанням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова є неможливою.

У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті376та стаття391цьогоКодексу)».

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак така забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці, але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі №6-1721цс16.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі №6-137цс14, що правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

ОСОБА_1 не є власником земельної ділянка на якій здійснено будівництво, доказів наявності в нього дозволу на розміщення на цій земельній ділянці будівель та споруд між іншим і малих архітектурних форм суду не надано.

Не надано і доказів того, що позивач є користувачем земельної ділянки на якій здійснено будівництво.

У позовній заяві не зазначено, яке саме право позивача порушено самочинним будівництвом.

Таким чином позивач не довів, що цією прибудовою порушено саме його права, що це заважає користуватися або володіти належним йому майном.

Крім того, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Будь-яких інших доводів, яким чином порушуються права позивача спірними самочинними побудовами та доказів на підтвердження цих обставин, що є його обов`язком відповідно до вимог ч.1ст.81 ЦПК України, позивачем не наведено.

Щодо посилань суду про підтримання третьою особою позовних вимог, судова колегія зауважує, що ХМР є власником земельної ділянки та юридичною особою яка має повноваження на звернення до суду за захистом порушених прав за правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України. ХМР в даній справі залучена в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог.

Оскільки, апеляційним судом не встановлено та позивачем не надано належних допустимих доказів порушення його прав, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Згідно із п.1, п.4 ч.1 ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції неповно з`ясував всі обставини справи та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Згідно ч. 1, 9 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, п.1, п.4 ч.1 ст.376, 381- 384 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна фірма «Міурія» задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 29 березня 2021 року скасувати, ухвалити нове.

В задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Міурія», третя особа-Харківська міська Рада про усунення перешкод шляхом знесення самочинного будівництва відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Ленінського районного суду м.Харкова від 23 листопада 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо – комерційна фірма «Міурія» судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 1362,00 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду, у випадках передбаченихст.389 ЦПК України.

Головуючий                                                         О.М.Хорошевський

Судді                                                                         І.В. Бурлака

В.Б. Яцина

Повний текст судового рішення

виготовлено 03 листопада 2021 року