- Представник позивача: Краснова Ірина Володимирівна
- позивач: Боровик Марія Григорівна
- відповідач: ТОВ "Агрофірма "ГАВАН" Плюс"
- Представник відповідача: Гончаров Михайло Васильович
- позивач: ТОВ "АГРОФІРМА "ГАВАН" ПЛЮС"
Ім`я | Замінене і`мя | Особа |
---|
ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2021 року м. Херсон
Справа №658/3758/20
Провадження №22-ц/819/1248/21
Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий Бездрабко В.О. (суддя-доповідач)
судді: Базіль Л.В.
Приходько Л.А.
секретар судового засідання: Юськів І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Краснова Ірина Володимирівна, на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 травня 2021 року, постановлену під головуванням судді Под`ячевої І.Д., у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Гаван» «Плюс» про скасування державної реєстрації права оренди,
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ «Агрофірма «Гаван» «Плюс» про скасування державної реєстрації права оренди, пославшись на те, що вона, є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,105 га, розташованої на території Новокам`янської сільської ради Каховського району Херсонської області з кадастровим номером 6523583600:06:004:0008 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХС №116237, виданого за рішенням 5 сесії 23 скликання Новокам`янської сільської ради народних депутатів №28 від 14 серпня 2001 року.
26 листопада 2010 року між позивачем та ТОВ Агрофірма «Гаван» «Плюс» укладений та зареєстрований у встановленому законом порядку строковий платний договір оренди земельної ділянки, за умовами якого ділянка передавалась у користування відповідача строком на десять років, тобто до 26 листопада 2020 року.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стало відомо, що строк дії вищезазначеного договору, на підставі укладеної між сторонами додаткової угоди №б/н від 29 липня 2019 року, продовжено до 02 серпня 2034 року.
Проте позивач стверджує, що додаткову угоду до договору оренди землі вона не підписувала, наміру щодо її укладення не мала, у зв`язку з чим просила скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди належної їй земельної ділянки, виниклого на підставі вказаної додаткової угоди від 29 липня 2019 року.
14 травня 2021 року ОСОБА_1 до суду подана заява про забезпечення позову, у якій позивач просила вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення заборони суб`єктам органів, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо належної їй на праві власності земельної ділянки.
Заява мотивована тим, що невжиття запропонованих заходів забезпечення позову дозволить відповідачу на власний розсуд вчиняти дії щодо зміни істотних умов договору шляхом реєстрації додаткових угод з підробленими підписами орендодавця, що порушить її матеріально-правове становище та значно ускладнить виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 травня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Відмовивши у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову в судовому порядку, вказавши, що позивач у відповідності до ст.25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» має змогу самостійно звернутися до державного реєстратора із заявою про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Краснова І.В.,посилаючись на допущені судом порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду від 17 травня 2021 року скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.
В обґрунтування скарги апелянт вказала, що суд першої інстанції не врахував існування спору між сторонами, предмет та підстави пред`явленого позову, та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову у визначений позивачем спосіб.
Вказала, що є помилковим посилання суду на право позивачки зупинити вчинення реєстраційних дій шляхом подання відповідної заяви державному реєстратору в порядку, передбаченому ч.1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначивши, що заборона вчинення реєстраційних дій в такий спосіб не є ефективним захистом прав позивачки, оскільки має тимчасовий характер.
Правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Гаван» «Плюс» не скористалося.
В судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник адвокат Краснова І.В. не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені згідно вимог ст.128 ч.6 ЦПК України.
Представник ТОВ «Агрофірма «Гаван» «Плюс» – адвокат Гончаров М.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вказавши на законність та обґрунтованість ухвали суду від 17 травня 2021 року.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову передбачені ст. 150 ЦПК України.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона вчиняти певні дії.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Зазначені правові висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020року в справі справа №761/39601/19 (провадження №61-23388св19).
Відмовивши у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що позивач не довела необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
ОСОБА_1 не зазначила наявність обставин, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду у випадку незастосування запропонованих нею заходів забезпечення позову, у тому числі, з огляду на характер пред`явлених позовних вимог, які не є матеріально-правовими.
Колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги про те, що посилання місцевого суду на можливість позивача в порядку ст.ч.1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» самостійно звернутися до реєстраторів із заявою щодо зупинення проведення державної реєстрації прав щодо її майна є некоректним, з огляду на короткостроковість такого зупинення за наведеним Законом у порівнянні із заходами забезпечення позову у разі вжиття їх судом.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції на підставі ст.376 ч.1 п.п.3, 4 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу частково та вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи із мотивувальної частини цієї постанови.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 374, 376, 382-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Краснова Ірина Володимирівна, задовольнити частково.
Ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 17 травня 2021 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті ухвалу суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: Л.В. Базіль
Л.А. Приходько
- Номер: 2/658/1503/20
- Опис: про скасування державної реєстрації права оренди
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 658/3758/20
- Суд: Каховський міськрайонний суд Херсонської області
- Суддя: Бездрабко В.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 19.11.2020
- Дата етапу: 19.11.2020
- Номер: 22-ц/819/1248/21
- Опис: Боровик Марії Григорівни до ТОВ "Агрофірма "Гаван" Плюс" про скасування державної реєстрації права оренди,
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 658/3758/20
- Суд: Херсонський апеляційний суд
- Суддя: Бездрабко В.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 25.05.2021
- Дата етапу: 01.07.2021