Постанова

Іменем України

02 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 658/1659/21

провадження № 61-13471св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - виконавчий комітет Каховської міської ради Херсонської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 25 травня 2021 року у складі судді Лященко В. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 12 липня 2021 року у складі колегії суддів: Базіль Л. В., Бездрабко В. О., Приходько Л. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області про виплату заробітної плати у вигляді премії, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати та середнього заробітку.

Позов мотивовано тим, що він з 12 листопада 2012 року по 24 квітня 2017 рік працював у виконавчому комітеті Каховської міської ради, звідки був звільнений на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за угодою сторін.

Під час роботи розпорядженням міського голови від 26 жовтня 2016 року № 252-к «Про догану» до нього був застосований дисциплінарний захід - догана, внаслідок чого він не отримував заробітну плату у вигляді премії за період з листопада 2016 року по день звільнення 24 квітня 2017 року включно.

02 квітня 2019 року П`ятий апеляційний суд в адміністративній справі № 658/3512/17 ухвалив судове рішення, яким скасував застосоване до нього дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Звернувшись до відповідача з вимогою виплатити йому заборгованість по заробітній платі, позивач отримав відмову, у зв`язку з чим вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

З урахуванням викладених обставин просив суд зобов`язати відповідача виплатити йому після скасованої догани неотриману заробітну плату у вигляді премії за термін з листопада 2016 року по квітень 2017 року включно; виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за термін з листопада 2016 року до факту отримання позивачем; виплатити середню заробітну плату за термін з листопада 2016 року до факту отримання позивачем; стягнути з відповідача на користь позивача сплачені судові витрати; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 25 травня 2021 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 .

Роз`яснено позивачу право на звернення з зазначеним позовом в порядку адміністративного судочинства до Херсонського окружного адміністративного суду.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Не погодившись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 12 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 25 травня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

04 серпня 2021 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 25 травня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 12 липня 2021 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

31 серпня 2021 року виконавчим комітетом Каховської міської ради Херсонської області подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому відповідач просить суд касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

26 серпня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що на підставі розпорядження № 174-к від 12 листопада 2012 року ОСОБА_1 , як такого, що пройшов за конкурсом, призначено на посаду начальника відділу контролю за використанням комунального майна, землі та обліку житла Каховської міської ради.

У трудовій книжці наявний запис про прийняття ОСОБА_1 присяги посадової особи органу місцевого самоврядування.

Відповідно до розпорядження № 12-к від 28 січня 2013 року ОСОБА_1 присвоєно 9 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування.

Розпорядженням № 13-к від 30 січня 2015 року, рішенням 65 сесії № 1196/65 від 27 листопада 2014 року позивач переведений з посади начальника відділу контролю за використанням комунального майна та землі на посаду головного спеціаліста відділу економіки, комунального майна та землі за згодою із збереженням умов оплати праці на попередній роботі протягом двох тижнів, у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників.

Розпорядженням міського голови Каховської міської ради Херсонської області від 26 жовтня 2016 року № 252-к «Про догану» до ОСОБА_1 був застосований дисциплінарний захід - догана.

Розпорядженням міського голови Каховської міської ради Херсонської області № 281-к від 23 листопада 2016 року вирішено не преміювати ОСОБА_1 , головного спеціаліста відділу економіки, комунального майна та землі, як такого, якому оголошено догану.

Розпорядженням № 70-к від 18 квітня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за угодою сторін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією із сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, у яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Як убачається з матеріалів справи, предметом спору є виплата заробітної плати у вигляді премії, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати та середнього заробітку.

Матеріалами справи встановлено, що на підставі розпорядження № 174-к від 12 листопада 2012 року ОСОБА_1 , як такого, що пройшов за конкурсом, призначено на посаду начальника відділу контролю за використанням комунального майна, землі та обліку житла Каховської міської ради.

У трудовій книжці наявний запис про прийняття ОСОБА_1 присяги посадової особи органу місцевого самоврядування.

Відповідно до розпорядження № 12-к від 28 січня 2013 року ОСОБА_1 присвоєно 9 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування.

Розпорядженням № 13-к від 30 січня 2015 року, рішенням 65 сесії № 1196/65 від 27 листопада 2014 року позивач переведений з посади начальника відділу контролю за використанням комунального майна та землі на посаду головного спеціаліста відділу економіки, комунального майна та землі за згодою із збереженням умов оплати праці на попередній роботі протягом двох тижнів, у зв`язку із скороченням штатної чисельності працівників.

Розпорядженням № 70-к від 18 квітня 2017 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за угодою сторін.

Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року № 2493-IIIв редакції, чинній на дату звільнення позивача (далі - Закон № 2493-III) визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до приписів частини першої статті 2 Закон № 2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

За положеннями статті 10 Закон № 2493-III зазначено, зокрема, що прийняття на посаду інших працівників органів місцевого самоврядування здійснюється шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

За положеннями статті 14 Закон № 2493-III посади спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та м. Сімферополя) рад, старост відносяться до шостої категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Спори з приводу прийняття громадянина на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби охоплюють весь спектр спорів, що виникають у відносинах публічної служби.

З огляду на те, що позивач був посадовою особою органу місцевого самоврядування, проходив публічну службу, тому на вимоги про стягнення недоотриманої заробітної плати у вигляді премії, виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, виплату середнього заробітку поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшовши правильного висновку, що справа підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі.

Доводи касаційної скарги про те, що спір у справі, обумовлений наслідком його трудових відносин з роботодавцем і стосується виключно його, тобто є приватно-правовими, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції ї - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 25 травня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 12 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов