ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2021 року м. Херсон

єдиний унікальний номер справи 766/19313/18

номер провадження 22-ц/819/1493/21

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Базіль Л.В.

суддів: Бездрабко В.О.

Приходько Л.А.

секретар Юськів І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Старюка Віталія Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Майдан С.І. в цивільній справі №766/19313/18 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа, на стороні позивача: ОСОБА_2 , про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору недійсним, укладеним під впливом обману

ВСТАНОВИВ:

03.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору недійсним, укладеним під впливом обману.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що відповідно до договору про іпотечний договір №HEH3GI0000002863 від 18 січня 2008 року, укладеним між ним та ПАТ КБ «Приватбанк», він є споживачем фінансових послуг банку, на підставі чого ним було отримано від банку кредит у розмірі 77800 грн. на умовах, визначених в цьому договорі з кінцевим терміном повернення до 18.01.2023 року. Зобов`язання за вказаним договором забезпечені іпотекою нерухомого майна, а саме: 2-кімнатною квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності іпотекодавцю ОСОБА_2 .

Позивач вказував, що 15.09.2008 року він підписав ініційовану банком Додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 18.01.2008 року, згідно якої відбулася заміна (конвертація) валюти кредиту з національної «гривні» на долар США, чим було визначено розмір кредиту в сумі 16486,32 доларів США, що еквівалентно 78474,86 грн за комерційним валютним курсом залишку заборгованості (основної суми кредиту та нарахованих відсотків) за кредитним договором станом на 15.09.2008 рік. Підписання ним цієї додаткової угоди було зумовлено тиском зі сторони банку та погрозою, що при невиконанні цих умов його змусять достроково повернути всю суму позики.

Відповідно до п.8.1 Додаткової угоди банк зобов`язався надати позичальникові кредитні кошти у розмірі 16486,32 долари США шляхом перерахування на рахунок № НОМЕР_1 на строк з 15.09.2008 по 18.01.2023 року на наступні цілі: на придбання нерухомості, зі сплатою за користування кредитом, відсотків у розмірі 1,17% на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2 даного Договору.

Зазначав, що при підписанні Додаткової угоди, розрахунок реальної процентної ставки за користування кредитом, визначення сукупної вартості подорожчання кредиту та розміру суми абсолютного значення подорожчання кредиту, відповідач не здійснював, в письмовій формі не викладав, до його відома не доводив та з ним не погоджував. Єдиним додатком до Додаткової угоди є новий графік погашення кредиту у валюті «долар США».

Вказує, що при підписанні Додаткової угоди із істотно зміненими умовами кредитування, банк, як іпотекодержатель, в порушення вимог ст.19 Закону України «Про іпотеку», згідно якої зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню, а відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку, не забезпечив проведення зазначених процесуальних дій - додаткова угода до іпотечного договору не укладалась.

Крім того, кредитор в п.8.5 встановив додаткову плату за дострокове погашення кредиту в розмірі 0,25% від суми кредиту, що погашається, чим порушив положення правової позиції, викладеної в рішенні Конституційного Суду України від 10.11.2011 року №15-рп/2011, згідно якої кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку додаткову плату, пов`язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає сплату споживачем будь-якої додаткової плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту є нікчемною.

Додатковою угодою від 15.09.2008 року до кредитного договору (п.4,п.п.8.1) також встановлена додаткова щомісячна комісія у вигляді винагороди за резервування ресурсів - 3% від суми зарезервованих ресурсів.

Позивач вважає, що положення п.4,п.п.8.1 Додаткової угоди є нікчемними, такими, що суперечить абзацу 3 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п.3.6 Постанови №168, положенням статті 11 Закону України «Про захист прав споживача». Зазначає, що за період з 15.09.2008 року - 10.11.2015 рік з нього, як позичальника стягнуто винагороду за резервування ресурсів у розмірі 2833,71 дол.США, яка на його думку має бути зарахована до сплачених кредитних платежів позичальника.

Посилаючись на те, що в момент укладення кредитного договору він був введений в оману відповідачем щодо істотних умов договору - ціни та відсоткової ставки, внаслідок чого його волевиявлення не було вільним з посиланням на положення статей 203,230 ЦК України, просив визнати порушеним його право, як споживача фінансових послуг банку; визнати недійсним з моменту укладення Договір про іпотечний кредит №НЕНЗGI0000002863 від 18 січня 2008 року, Додаткову угоду від 15 вересня 2008 року до Договору про іпотечний кредит №НЕНЗGI0000002863 від 18 січня 2008 року, укладені між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 у зв`язку з укладенням їх під впливом обману зі сторони банку; визнати недійсним з моменту укладення іпотечний договір від 18 січня 2008 року укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та іпотекодавцем ОСОБА_2 .

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 27 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Старюка В.А. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Зокрема, вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним кредитного договору в частині встановлення комісійної винагороди банку за резервування коштів, оскільки суд не звернув уваги, що такі умови споживчого кредиту суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» та у відповідності до приписів закону є нікчемними.

Відповідач, ПАТ КБ «Приватбанк» своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. 13.08.2021 року уповноважений представник відповідача, Логвіновська А.А. направила письмові пояснення, в яких з посиланням на безпідставність аргументів апеляційної скарги просить відмовити у її задоволенні.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача, ОСОБА_1 , адвокат Старюк В.А. уточнивши доводи апеляційної скарги просив визнати недійсним п.8.1 Додаткової угоди від 15.09.2008 року.

Представник відповідача, Логвіновська А.А. заперечила проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Із матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що 18.01.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір про іпотечний кредит №HEH3GI0000002863, відповідно до якого кредитор зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 77800 грн., а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит на вказану суму, сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15% річних, а також інші платежі, в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором.( а.с. 15-19).

Детальний опис загальної вартості кредиту вказаний у п.п.1.1; 2.1.1;2.1.2; 2.1.3, 2.4, 4.1, 5.2, 5.3.3., 5.3.12, 6.3,6.5, а також у додатку №1 до цього Договору, а саме: сум кредиту, відсотків за користування кредитом, винагород, неустойки, затрат на укладення договорів страхування та договорів забезпечення.

Пунктом 1.3. зазначеного договору обумовлено, що кредит надається строком погашення не пізніше 18.01.2023 року на поліпшення якості окремої квартири, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 .

Зобов`язання за вказаним договором відповідно до іпотечного договору №НЕН3GI0000002863 від 18.01.2008 року, забезпечені іпотекою нерухомого майна, а саме: 2-кімнатною квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності іпотекодавцю ОСОБА_2 .

15.09.2008 року сторонами укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит від 18.01.2008 року, відповідно до якої цей договір було викладено в іншій редакції, у тому числі пункт 8.1 щодо валюти надання кредиту та його розміру - 16486 доларів та 32 центи США, строк кредитування з 15.09.2008 року по 18.01.2023 рік, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3% річних від суми зарезервованих ресурсів.

Згідно з п.8.3 вказаної додаткової угоди, забезпеченням виконання позичальником зобов`язань за даним договором виступає іпотека нерухомого майна, а саме окремої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Пунктом 8.5 Додаткової угоди встановлено, що при достроковому (як повному, так і частковому) погашенні кредиту позичальник додатково сплачує банку за користування кредитом 0,25% від суми кредиту, що погашається достроково. Невід`ємними додатками до даного договору є Графік погашення кредиту, який містить дати платежів, залишок по кредиту, нарахування плати за резервування, нараховані суми відсотків, суми погашення тіла кредиту, розмір щомісячного платежу (ануїтет).

Вказана додаткова угода та графік погашення кредиту, підписані сторонами, справжність підпису позивачем не заперечується.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач ОСОБА_1 , порушення своїх прав, як споживача фінансових послуг пов`язує з недобросовісними діями відповідача, а саме щодо ненадання йому об`єктивної, повної та достовірної інформації про умови кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту, забезпеченого іпотекою, які є істотними для такого виду договорів; а також те, що банк в умовах кредитного договору приховав фактичне значення реальної процентної ставки та фактичне значення подорожчання кредиту, незаконним стягненням з нього комісії за резервування ресурсів в розмірі 3% від суми зарезервованих ресурсів. Вважає, що оспорюваний договір був укладений ним під приводом обману, а тому підлягає визнанню недійсним, та як наслідок недійсним є і іпотечний договір. Вимоги в частині, що стосуються недійсності пунктів 4.1 розділу 4 та п.8.1 Додаткової угоди позивач обґрунтовує тим, що зазначені умови договору є нікчемними, оскільки встановлена відповідачем щомісячна комісія у вигляді винагороди за резервування ресурсів - 3% від суми зарезервованих ресурсів не є послугою банку, яку він отримує, та її стягнення заборонено згідно із Законом України "Про захист прав споживачів".

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову зазначив, що оспорюваний договір не суперечить нормам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а тому підстав недійсності договору визначених ст.ст.203,215 ЦК України судом не вбачається. При цьому суд вказав, що оскільки підстави для визнання договору про іпотечний кредит недійсним відсутні, підстав для застосування положень ст.267 ЦК України щодо наслідків спливу позовної давності не має.

За статтею 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення(частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За положеннями ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на час укладення спірного договору, у договорі про надання споживчого кредиту серед інших умов зазначаються: сума кредиту; детальний опис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом.

Як вбачається із додаткової угоди від 15.09.2008 року до договору про іпотечний кредит від 18.01.2008 року, її зміст містить повну інформацію щодо умов кредитування, процентної ставки, порядку погашення кредиту, суму кредиту, строки кредитування.

Інформація зазначена в графіку платежів (сума щомісячних ануїтетних платежів та їх кількість) дають інформацію про подорожчання кредиту (173 платежі х 259,22 дол. США)

Тому доводи позивача щодо ненадання йому банком об`єктивної, повної та достовірної інформації про умови кредиту під час укладення договору про надання споживчого кредиту, а також приховування банком в умовах кредитного договору фактичного значення реальної процентної ставки та фактичне значення подорожчання кредиту є безпідставними.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, що підтверджують факт умисних дій, чи умисної бездіяльності банку із метою обману позичальника та, що доводили б твердження, або замовчування банком наявності обставин, які можуть перешкодити вчиненню кредитного договору позичальником, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено факту вчинення ним кредитного договору під впливом обману з боку банку.

Матеріалами справи підтверджено, що у забезпечення виконання договору про іпотечний кредит від 18.01.2008 року між банком та

ОСОБА_2 18.01.2008 року був укладений іпотечний договір №НЕН3GI0000002863, предметом якого є нерухоме майно: 2-кімнатна квартира зі всіма об`єктами функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 42.90 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У пункті 1 цього договору надано визначення терміну, договір про іпотечний кредит - Договір про іпотечний кредит від 18.01.2008 року укладений між іпотекодержателям та ОСОБА_1 , а також усі додаткові угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, які чинні на момент укладання цього Договору та можуть бути укладені після його укладання.

Таким чином іпотечний договір від 18.01.2008 року виступає забезпеченням зобов`язань за Додатковою угодою від 15.09.2008 року до договору про іпотечний кредит від 18.01.2008 року, про що зазначено в п.8.3 Додаткової угоди.

Оскільки підстави для визнання недійсним основного зобов`язання відсутні, тому відсутні підстави для визнання недійсним договору іпотеки як похідного зобов`язання.

Щодо вимог позивача про недійсність нікчемних умов додаткової угоди (п.п.4,8.1), якими встановлена додаткова щомісячна комісія у вигляді винагороди за резервування ресурсів - 3% від суми зарезервованих ресурсів, апеляційний суд зазначає, що у відповідності до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29 квітня 2020 року (справа №766/6920/17) визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача. Належним способом захисту у подібному випадку є визнання відповідного права або застосування наслідків недійсності правочину. Проте позивач з такими вимогами не звертався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин(ч.4 ст.376 ЦПК України).

Оскільки висновки суду першої інстанції не містять обґрунтувань щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині іпотечного договору та недійсності нікчемних умов договору, апеляційний суд дійшов висновку про зміну мотивувальної частини рішення, доповнивши її вищевикладеним.

Повний текст постанови складений 01.11.2021 року.

Керуючись ст.ст.367,374,376 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Старюка Віталія Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 27 травня 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В.Базіль

Судді: В.О. Бездрабко

Л.А.Приходько