Справа № 11-595/10 Головуючий у І інстанції Борнос А.В.
Категорія: ст.185 ч.2 КК України Доповідач Фідря О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 14 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого – судді Фідрі О.М.,
суддів – Хлапук Л.І., Опейди В.О.,
з участю прокурора – Старчука В.М.,
засудженого – ОСОБА_1,
захисника – ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 5 жовтня 2010 року, яким
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець м. Луцька, зареєстрований у АДРЕСА_1, проживає у АДРЕСА_2, з середньою освітою, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, працюючий охоронцем ТзОВ «Аміна-Волинь», судимий: 1) 22.02.2007 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки; 2) 03.10.2007 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України на 3 роки і місяць позбавлення волі, звільнений 13.03.2009 року згідно постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.03.2009 року, умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 13 днів; –
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі;
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком Луцького міськрайонного суду від 3.10.2007 року – 7 (сім) місяців позбавлення волі, остаточно визначено до відбування ОСОБА_1 – 1 (один) рік 7 (сім) місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою. Постановлено строк відбування покарання рахувати з 05.10.2010 року.
Питання про речовий вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за вчинення крадіжки повторно за таких обставин.
Так, 12 липня 2010 року близько 08.00 год. ОСОБА_1, перебуваючи в підсобному приміщенні домогосподарства, що по АДРЕСА_3, шляхом вільного доступу, повторно таємно викрав бензопилу марки «EFCO-141S», вартістю 2900 грн., спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальні збитки на зазначену суму.
У поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 вважає, що судом першої інстанції не було враховано обставини, які пом’якшують призначене йому покарання та дають підстави застосувати ст. 69 КК України. Зокрема те, що він має постійне місце проживання, позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, а також те, що потерпілий цивільного позову не заявляв, претензій до нього не має. З урахуванням наведеного та за відсутності обставин, які обтяжують покарання, засуджений просить призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України, яке не пов’язане з позбавленням чи обмеженням волі.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, засудженого та його захисника на підтримання апеляції, думку прокурора про залишення апеляції засудженого без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи за доводами апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні повторної крадіжки, за яку його засуджено, та кваліфікація таких дій за ч. 2 ст. 185 КК України в апеляції не оспорюється.
Відповідно вимог ст. ст. 50, 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує тяжкість вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
При призначенні ОСОБА_1 покарання судом враховано такі передбачені законом обставини, а також і ті, про які засуджений зазначає у поданій апеляції,
Судом враховано характер та ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, також і те, що він визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, на його утриманні знаходиться малолітня дитина, враховано його молодий вік, повне відшкодування потерпілому завданих збитків. До обставин, що пом’якшують покарання засудженого, віднесено щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, відшкодування завданого збитку.
Також обґрунтовано враховано і попередні судимості ОСОБА_1 Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 двічі засуджувався за вчинення аналогічних корисливих злочинів із призначенням покарання у виді позбавлення волі, за одним із цих вироків суду він звільнявся від відбування покарання з встановленням іспитового строку, проте в період іспитового строку знову вчиняв злочини, реально відбував покарання у виді позбавлення волі. У березні 2009 року був умовно-достроково звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі. Злочин, за який його засуджено оскаржуваним вироком суду, він вчинив в період строку умовно-дострокового звільнення.
Урахувавши вище наведені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що перевиховання засудженого ОСОБА_1 можливе лише за умови його ізоляції від суспільства і обрав за вчинений ним злочин покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.
У ст. 69 КК України передбачено, що призначення основного покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої законом, може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Колегія суддів вважає, що наявні обставини, які пом’якшують покарання засудженого, не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину. Не є такими обставинами і ті, що характеризують його особу і про які він зазначає в апеляції.
При визначенні остаточного покарання ОСОБА_1 за сукупністю вироків суд застосував принцип часткового складання покарань, таке покарання відповідає вимогам ст. 71 КК України та роз’ясненням, що містяться у п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року №7, відповідно до яких у разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі та була звільнена від відбування покарання умовно-достроково (статті 81 КК України) і в період строку умовно-дострокового звільнення вчинила новий злочин, суд зобов’язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі, зокрема й тоді, коли останнім за часом вироком призначаються більш м’які види покарання.
Крім того, слід зазначити, що з астосування положень ст. 69 КК України щодо покарання, призначеного за сукупністю вироків, є неприпустимим.
З урахуванням наведеного, колегія суддів залишає апеляцію засудженого без задоволення, а вирок суду без зміни.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А :
Вирок Луцького міськрайонного суду від 5 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, апеляцію засудженого – без задоволення.
Головуючий /підписи/ О.М. Фідря
Судді Л.І. Хлапук
В.О. Опейда
Згідно з оригіналом
Суддя апеляційного суду
Волинської області О.М. Фідря