ГОРОДИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 691/1456/20

провадження № 2/691/232/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2021 рокум. Городище

Городищенський районний суд Черкаської області у складі: головуючого судді Подороги Л.В., при секретарі Штепі О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 15.02.2019 у розмірі 23616 грн. 31 коп. та судовий збір у сумі 2102 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 15.02.2019, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Вона підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме «Умовами та правилами надання банківських послу» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній фора він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Статтею 207 ЦК України не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому окрім листів та телеграм можуть використовуватися і інші засоби зв`язку, наприклад електронний або інший інтернет/ SМS - ресурс.

Частиною 2 статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію банку відповідач підписом у заяві про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг» визнає та погоджується на запропоновані банком умови користування послугами Банку.

Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідача, дія Договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів що повністю узгоджується з ч. 2 ст. 642 ЦК України, згідно якої особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Відповідач зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_1 кредит у розмірі та на умовах передбачених Договором.

Відповідач не надавала своєчасно АТ КБ «ПриватБанк» грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що відображено у розрахунку заборгованості. В порушення умов кредитного договору та норм ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконала, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У порушення ст. 610 ЦК України, ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушив зобов`язання за даним договором.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 , станом на 02.11.2020 має заборгованість у сумі 23616 грн. 31 коп., з яких: 17369 грн. 02 коп. заборгованість за тілом кредиту, 6247 грн. 29 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1.1.6.1. Договору, Договір діє на протязі 20 років з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна з сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору автоматично оптується на той же строк.

На даний час ОСОБА_1 продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку з чим він вимушений звернутися до суду.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надавши клопотання про слухання справи без його участі, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явилася, хоча про дату, час та місце слухання справи була повідомленою вчасно та належним чином, про що свідчать реєстри відправки поштових повідомлень та оголошення про виклик у судове засідання, розміщене на сайті «Судова влада України» адресою http://court.gov.ua. Про причину своєї неявки, суд не повідомила.

Зі згоди представника позивача, висловленої у позовній заяві, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, за нормами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до наступного.

Судом установлено, що 15.02.2019 ОСОБА_1 склала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг і стала клієнтом АТ КБ «ПриватБанк».

Свої підписом, відповідач надала згоду, що анкета - заява з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» в «ПриватБанк» та «Тарифами Банку», розміщеними на сайті банку, складають договір, укладений між нею та АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до умов якого, ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 634 ЦК України позивач зазначає, що сторони керувалися при укладенні договору даною нормою, яка передбачає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03.07.2019, справа №342/180/17, провадження № 14-131цс19) зауважила, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та стосується необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Крім цього, наданий позивачем витяг з Тарифів банку є універсальним і містить відомості щодо умов кредитування за чотирма видами кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», Універсальна, 55 днів пільгового періоду», Універсальна CONTRAKT» та Універсальна GOLD».

Відомостей щодо фінансових умов кредитування з використанням однієї із вище зазначених платіжних карт, з якими була ознайомлена ОСОБА_1 , позивачем до суду не надано.

Також позивач надав суду Інформацію по кредиту, що складена банком і підписана позичальником 15.02.2019. У даному документі також вказано, що «Ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 02.03.2019».

Позивач вказує, що в редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно п. 2.1.1.2.12, сторони дійшли згоди, що у разі, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язання з погашення кредиту, відповідач зобов`язався сплатити на користь позивача заборгованість за кредитом та відсотки від суми непогашеного кредиту, які встановлюються за домовленості сторін у відсотках від простроченої суми заборгованості у розмірі: 86,4 % - для картки «Універсальна», 84,0 % - для картки «Універсальна голд».

При цьому позивач не надав суду доказів того, що після укладення основної угоди 15.02.2019 між банком та ОСОБА_1 укладалася додаткова угода про зміну умов кредитування з 01.03.2019.

Аналогічна позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 11.03.2015 (провадження № 6-16цс15), від 22.03.2017 (провадження № 6-2320цс16) та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 (провадження № 14-131цс19).

Відповідно до ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного суд вважає, що позивач не надав доказів правомірності нарахування відсотків, а тому підстави для їх стягнення з відповідача - відсутні.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, суд вважає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Із наданої позивачем довідки про видані кредитні картки вбачається, що відповідач отримала картку 15.02.2019 із терміном дії до 01/23, що свідчить про продовження дії кредитного договору на час розгляду справи.

У складеній сторонами Анкеті-заяві від 15.02.2019 строки виконання зобов`язань також не обумовлені.

Позивач не надав суду доказів пред`явлення боржнику вимоги про повернення коштів. А тому слід вважати, що термін виконання зобов`язання про повернення коштів не настав.

А тому в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту також слід відмовити.

Керуючись ст. 11, 509, 628, 638, 1054, 1055 ЦК України, ст. 5, 6, 12, 13, 14, 78, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280 - 282 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення. У даному разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення до Черкаського апеляційного суду в 30-ти денний строк, з дня проголошення рішення.

Суддя Л. В. Подорога