ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7594/21 Справа № 199/8777/19 Суддя у 1-й інстанції - Іщенко І. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року                Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого – Куценко Т.Р.,

суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О.,

за участю секретаря – Заворотного К.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

                ОСОБА_1 ,

на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, -

ВСТАНОВИЛА:

       У жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому, враховуючи останні уточнення, просив встановити факт проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу його с ОСОБА_2 з червня 2012 року по грудень 2012 за адресою: АДРЕСА_1 та з грудня 2012 по березень 2017 року за адресою: АДРЕСА_2 .

       В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що  з червня 2012 року він із ОСОБА_2 проживав разом за адресою: АДРЕСА_1 однією сім`єю як чоловік і жінка, були пов`язані спільним побутом, вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки, піклувалися один про одного як подружжя, мали спільний бюджет.

       За час спільного проживання ОСОБА_2 продала свою квартиру в АДРЕСА_1 , і вони вирішили придбали занедбану земельну ділянку в с. Хутірське Петриківського району де він власними силами виконував будівельні роботи. Він мав автомобіль Volkswagen Passat, 1989 р.в. н.з. НОМЕР_1 з метою перевезення 10 прийомних дітей.

       03 січня 2014 року зареєстрували автомобіль Opel на ОСОБА_2 , вважаючи її своєю дружиною та продовжував ним користуватися як власним.

       Під час добудови та облаштування будинку сторони почали разом проживати за адресою: АДРЕСА_2 з грудня 2012 до березня 2017 року.

       Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, оскільки вважає, що встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу надасть йому можливість відновити його порушені права на спільну сумісну власність подружжя, адже вважає домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та автомобіль Opel Vivaro спільною з відповідачем сумісною власністю подружжя.

       Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року відмовлено в задоволені заявлених позовних вимог.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, оскільки при ухваленні рішення судом першої інстанції не були враховані обставини та норми закону на які заявник посилався у своїй позовній заяві.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04 липня 2000 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта.

ОСОБА_2 з 26 березня 2002 року по 20 листопад 2012 року була зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , а з 21 грудня 2012 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 ,що підтверджується копією паспорта.

ОСОБА_2 з 09 березня 2007 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , що підтверджується копією паспорту відповідачки, копією свідоцтва про розірвання шлюбу /а.с. 5-6, 46/ та не заперечується представником відповідачки ОСОБА_4 .

Як вбачається із копії договору купівлі-продажу від 16 листопада 2012 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Якубою Ю.А. та витягу з Державного реєстру правочинів слідує, що відповідачка ОСОБА_2 16 листопада 2012 року придбала житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 /а.с. 60-61/.

Згідно довідки, виданої 10 трвня 2019 року за №91 Службою у справах дітей Петриківської РДА, ОСОБА_2 на підставі розпорядження голови Петриківської РДА від 27 березня 2014 року №175-р-14 є матір`ю - вихователем дитячого будинку сімейного типу, який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та в якому проживають та виховуються 10 дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування /а.с. 39/.

11 липня 2014 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та відповідачкою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 11 липня 2014 року Ленінським відділом ДРАЦС реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції /а.с. 46/.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що з 09 березня 2007 року по 11 липня 2014 року відповідачка ОСОБА_2 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 .

Таким чином, позовна вимога щодо встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з грудня 2012 по 11 червня 2014 року задоволенню не підлягає, оскільки суперечить вимогам статті 25 СК України, виходячи з того, що попередній шлюб ОСОБА_2 з ОСОБА_3 був розірваний лише 11 липня 2014 року.

Щодо позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період 11 липня 2014 року по березень 2017 року, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі статтею 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже , проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

У відповідності до ч. 2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Проте, при встановленні факту проживання сторін як чоловіка та дружини в період з 11 липня 2014 року по березень 2017 відсутнє юридичне значення для позивача такого факту в контексті заявлених ним тверджень про існування сумісної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 та автомобіль Opel Vivaro, оскільки зазначене майно було придбане відповідачкою в період попереднього шлюбу з іншою особою.

Разом з тим, позивач не надано суду жодного доказу на підтвердження його матеріального вкладу в зазначене майно, яке у разі визнання його таким, що було придбане в період проживання сторін в фактичному шлюбі без його укладання, могло бути об`єктом спільної сумісної власності подружжя відповідно до Глави 8 СК України.

Позивачем в цьому позовному провадженні не заявлялись вимоги про право на майно набуте разом із відповідачкою.

Крім того, на підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надав суду копію акту обстеження матеріально-побутових умов проживання та актом проживання особи від 24 вересня 2019 року, про те що останній в період з грудня 2012 року по березень 2017 року проживав без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_2 однією сім`єю. Членами комісії, що підписали акти зазначено, що вони неодноразово зустрічали та бачили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом, вони відвідували батьківські збори, громадські заходи, приводили дітей до школи та медичних установ /а.с. 12, 14/.

З інформаційної довідки, виданої Хутірським навчально-виховним комплексом від 06 квітня 2020 року слідує, що ОСОБА_1 часто ходив на батьківські збори до прийомних дітей ОСОБА_2 , возив їх на різні благодійні та розважальні заходи, привозив до школи, цікавився їхніми успіхами в навчанні, допомагав виконувати домашнє завдання, брав активну участь в житті класу. Діти його любили та поважали, відносини були дружніми /а.с. 99-100/.

Позивачем також надані фотознімки, на яких зображений він, відповідачка та її прийомні діти під час святкування різних свят та проведення дозвілля /а.с. 62-69/.

Однак, дані докази не є беззаперечним підтвердженням того, що сторони проживали саме однією сім`єю в період з 11 липня 2014 року по березень 2017 року, оскільки інформація, яку вони містять носить узагальнений характер, стосується здебільшого констатації факту близьких стосунків сторін, проявів піклування позивача до прийомних дітей відповідачки та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю.

Надані докази не можуть свідчити про факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання, адже відповідачкою на підтвердження своїх доводів про піклування позивача як волонтера і по відношенню до інших родин, були надані відповідні фотографії, на яких позивач знаходить в колі інших сімей під час проведення свят та дозвілля.

Сам по собі факт перебування позивача з відповідачкою та її дітьми у близьких стосунках, який не заперечувала й сама відповідачка, не може свідчити про те, що сторони проживали в зазначений період однією сім`єю, оскільки позивачем не надано доказів ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявність взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

Крім того, витрати на ремонт автомобіля Opel Vivaro, наявність яких позивач підтверджує заказами-нарядами за 2014-2015 роки, понесених в період з 11 липня 2014 року по березень 2017 року на загальну суму 9 660 грн. /а.с. 144-146/ не є беззаперечним доказом спільних витрат із спільного бюджету сім`ї, оскільки на вказаних чеках відсутнє прізвище ОСОБА_1 і суду невідоме яким чином і хто ніс витрати по будівництву житлового будинку, який належить ОСОБА_2 .

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

       Згідно із ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

       Відповідно до ч. 2 ст. 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) імперативно визначено, що особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

       Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, відповідно до ст.12 ЦПК України.

Виходячи з наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не було доведено в суді, що сторони проживали в шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу в період з червня 2012 року по грудень 2012 за адресою: АДРЕСА_1 та з грудня 2012 по березень 2017 року за адресою: АДРЕСА_2 .

За таких обставин, відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ґрунтується на матеріалах справи та прийнятий відповідно до норм закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності рішення не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування рішення, оскільки скарга не містить обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування висновків суду.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2021 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:                                                                Т.Р. Куценко

Судді:                                                                        Е.Л. Демченко                                                

                                                                               М.О. Макаров