ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 р. м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Станковська Г.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника Шевченка С.С. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , на постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 жовтня 2021 року, -

У С Т А Н О В И Л А:

Цією постановою, ОСОБА_1 , - визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 481 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170000 (сто сімдесят тисяч) гривень у дохід держави.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп..

На вказану постанову районного суду, захисник Шевченко С.С. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій з рішенням суду не погоджується та вважає його таким, що підлягає скасуванню.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що станом на 12.11.2018 року діяла ст. 481 МК України у редакції закону №2530-VIII від 04.10.2018 року, відповідно до якої ця стаття мала три частини.

Крім того, відповідно до ч.3 ст. 3 МК України, норми законів України, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів. Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної дії в часі не мають.

ЄУНСС:725/5734/21 Головуючий у 1-ій інстанції: Піхало Н.В.

Провадження №33/822/570/21 Суддя-доповідач: Станковська Г.А.

Категорія: ч.6 ст. 481 МК України

Законом України №2612-УІІІ від 08 листопада 2018 року внесено зміни до ст. 481 МК України, які набули чинності 22 серпня 2019 року.

З наведеного вбачається, що останньою редакцією ч.6 ст. 481 МК України була встановлена більш сувора відповідальність за аналогічне порушення ніж встановлювалася ч.3 ст. 481 МК України, і вказані зміни щодо встановлення більш суворої відповідальності відбулися вже після закінчення як строку митного режиму «Тимчасове ввезення» (в якому було ввезено транспортний засіб «DAEWOO LANOS» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN код № НОМЕР_2 ), так і закінчення 6-місячного терміну (встановленого ст. 486 МК України) для притягнення особи до відповідальності.

Беручи до уваги те, що ч.6 ст. 481 МК України набула чинності 22 серпня 2019 року, ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за вказаною статтею, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Просить скасувати постанову районного суду та закрити провадження у справі, за відсутністю у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 481 МК України.

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності апелянта та правопорушника, які були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, оскільки до суду надійшло клопотання адвоката Шевченка С.С., про його хворобу після щеплення від COVID-19, з проханням перенесенням розгляду справи, але їх явка не є обов`язковою.

Розглянувши справу, перевіривши матеріали справи про порушення митних правил в межах поданої апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, вислухавши заперечення на апеляцію представника митниці, апеляційний суд приходить до наступного.

Згідно положень ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Статтею 487 МК України, передбачено, що провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до МК України, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таких вимог районний суд, розглядаючи дану справу, не дотримався, оскільки поза увагою та без належної оцінки суду залишились обставини, які істотно вплинули на висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 481 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів.

З протоколу про порушення митних правил №1075/408000/21 від 18 липня 2021 року, вбачається, що 18.07.2021 року о 11 год. 44 хв. на територію міжнародного автомобільного пункту пропуску „Мамалнга-Крива", митного поста "Мамалиґа", Чернівецької митниці прибув пасажирський автобус марки «MERCEDES», реєстраційний номерний знак « НОМЕР_3 », який слідував з України в Молдову, під керуванням громадянина Молдови ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ). В даному транспортному засобі в якості пасажира також слідував громадянин Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ).

За результатами здійснення митних процедур системою АСУР ПІК «Інспектор» було згенеровано обов`язкові митні формальності, внаслідок чого встановлено, що 11.11.2017 року громадянин Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), тимчасово ввіз на митну територію України, через автомобільний пункт пропуску «Грушів - Будомєж» митного поста «Грушів» Львівської митниці ДФС, транспортний засіб особистого користування автомобіль марки «DAEWOO LANOS» реєстраційний номерний знак Республіки Польща « НОМЕР_1 », VIN код № НОМЕР_2 , у термін до одного року, тобто до 11.11.2018 року.

На момент перетину митного кордону жодних підтверджуючих документів про наявність фактів аварії, дій обставин непереборної сили, або протиправних дій третіх осіб, що виключають адміністративну відповідальність за ч.6 ст. 481 МК України гр. ОСОБА_1 митним органам не надав.

Таким чином, громадянин Грузії ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), станом на 18.07.2021 року перевищив строк тимчасового ввезення на митну територію України транспортного засобу особистого користування, автомобіля марки «DAEWOO LANOS», більше ніж тридцять діб.

Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбачених ч.6 ст. 481 МК України.

Разом з тим, станом на 11 листопада 2017 року (дата ввезення транспортного засобу) ст. 481 МК України складалась із трьох частин. Частиною 3 статті 481 МК України, відповідальність наставала за перевищення строку тимчасового ввезення товарів на митну територію України або строку тимчасового вивезення товарів за межі митної території України більше ніж на десять діб.

Законом України №2612-VIII від 08 листопада 2018 року внесено зміни до ст. 481 МК України. Вказані зміни повинні були набрати чинності через 180 днів з дня, наступного за днем опублікування цього Закону. Відповідно до викладених змін, стаття 481 МК України містить у собі 6 частин.

Однак, Законом України №2725-VIII від 16 травня 2019 року строк набрання чинності таких змін збільшено зі 180 до 270 днів, а тому редакція ч.6 ст. 481 МК України набула чинності 22 серпня 2019 року.

Частина 6 ст. 481 МК України передбачає відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування і тягне за собою накладення штрафу у розмірі десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів.

Проте, ст. 58 Конституції України закріплює загальновизнаний принцип права, відповідно до якого закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Згідно ст. 3 МК України, при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України. У разі, якщо законодавством України передбачена можливість виконання митних формальностей без подання митної декларації, застосовуються норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день виконання таких формальностей.

Норми законів України, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну дію в часі, тобто їх норми поширюються і на правопорушення, вчинені до прийняття цих законів.

Норми законів України, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної дії в часі не мають.

У рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 9 лютого 1999 року у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів наголошується на тому, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Акти адміністративного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності.

Відповідно до ст. 151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (ст. 7).

Європейський суд з прав людини у справах «Енгель та інші проти Нідерландів» («Engel and Others v. the. Netherlands», 08 червня 1976 року, № № 5100/71, 5101/71, 5102/71, 5354/72, 5370/72), «Озтюрк проти Німеччини» («Ozturk v. Germany», 21 лютого 1984 року, № 8544/79), «Лутц проти Німеччини» («Lutz v. Germany», 25 серпня 1987 року, № 9912/82), тлумачить поняття «кримінальний» автономно, тобто незалежно від національної термінології, включаючи сюди адміністративні, дисциплінарні, митні проступки тощо.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , під час тимчасового ввезення транспортного засобу на митну територію України, був попереджений та усвідомлював, що до нього, у разі невиконання обов`язків із вивезення транспортного засобу, може бути застосований саме той вид та розмір відповідальності, який був чинний на момент ввезення автомобіля.

Факт такого тимчасового ввезення підтверджує добровільну згоду ОСОБА_1 із такими санкціями, у разі невиконання ним взятих на себе обов`язків, погодження із ними та розуміння їх максимальних розмірів.

При цьому, з 22 серпня 2019 року, ст. 481 МК України була доповнена трьома частинами, а ч.6 ст. 481 МК України стала передбачати штраф у розмірі 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або конфіскацію таких транспортних засобів, що більше в 10 разів, а ніж максимальний розмір санкції ст. 481 МК України, яка мала чинність до вказаних змін.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, вищенаведені положення щодо зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів виключають можливість посилення відповідальності ОСОБА_1 за ч.6 ст. 481 МК України, оскільки на час виникнення обов`язків із вивезення транспортного засобу за межі митної території України таке діяння не утворювало склад правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 481 МК України.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 522 МК України справи про порушення митних правил, передбачені, зокрема, частинами першою - п`ятою статті 481 МК України розглядаються митними органами.

Наведена практика Європейського суду з прав людини та положення ч.1 ст. 522 МК України виключають можливість розгляду судом питання про наявність в діях ОСОБА_1 іншого складу порушення митних правил, передбачених відповідною частиною статті 481 МК України, яка була чинна на момент ввезення транспортного засобу.

Згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що постанову районного суду відносно ОСОБА_1 слід скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього - закрити у відповідності до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 481 МК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 247, 294 КпАП України, ст. 529, 530, 531 МК України та ст. 58 Конституції України, суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника Шевченка С.С. - задовольнити.

Постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 06 жовтня 2021 року відносно ОСОБА_1 - скасувати, а провадження у справі - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 481 МК України.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького

апеляційного суду Г.А. Станковська