Копія.
Справа № 2-а-2071/10
П О С Т А Н О В А
іменем України
10 грудня 2010 року Глухівський міськрайонний суд Сумської області в складі головуючого судді Кривцової Г.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області про визнання незаконними дій управління праці та соціального захисту Глухівської міської ради Сумської області в частині невиконання вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо виплати щорічної разової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком та зобов’язання донарахувати і виплатити щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2010 рік в сумі 3150 грн. -
В С Т А Н О В И В :
01 грудня 2010 позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є учасником бойових дій, і відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» йому щорічно, до 5 травня, повинна надаватися разова грошова допомога в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, виплата якої здійснюється органами праці та соціального захисту населення. Розмір мінімальної пенсії за віком у 2010 році станом на 05.05.2010 року становив 706 грн., тому відповідач повинен був виплатити 3530 грн. допомоги. Однак у порушення вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 19, 22, 64 Конституції України, у 2010 році позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі лише 380 грн. Позивач вважає такі дії незаконними, так як рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року було визнано неконституційними положення ст. 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» щодо встановленого Постановою КМУ розміру грошової допомоги учасникам бойових дій. Згідно ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», права і пільги для ветеранів війни і членів їй сімей, встановлені раніше законодавством України, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними. Позивач вказує, що оскільки після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не вносилися зміни, то чинною є ч.5 ст. 12 цього Закону і відповідач повинен був виплатити грошову допомогу в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, тобто у розмірі 3530 грн., а не в розмірі 380 грн.. Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідач проти позову надав письмові заперечення, пославшись на те, що розмір разової грошової допомоги учасникам бойових дій 380 грн. у 2010 році був визначений Постановою КМУ від 07.04.2010 року № 299, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції від 28.12.2007 року. Також відповідач зазначає, що норми, які вводяться Законом «Про Державний бюджет», діють протягом бюджетного року, є безумовними та пріоритетними відносно інших законів. Так як виплата грошової допомоги ветеранам війни потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, карається законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України. Відповідач, посилаючись на норми Бюджетного кодексу України, зазначає, що бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів, а головним розпорядником бюджетних коштів Державного бюджету України щодо виплати грошової допомоги ветеранам війни визначено Міністерство праці та соціальної політики України, яке розробляє програми соціального захисту ветеранів війни, контролює їх виконання, виділяє кошти на допомоги у встановленому розмірі, і забезпечує через систему підпорядкованих йому органів реалізацію прав громадян на соціальний захист шляхом своєчасного та адресного надання соціальної допомоги. Відповідач вважає, що законодавством України не передбачено захист порушеного права внаслідок невиконання одним державним органом своїх завдань за рахунок коштів іншого державного органу. Тому відповідач вважає, що управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради не має можливості виплачувати позивачу допомогу у розмірах передбачених Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», так як розмір таких коштів не передбачений у державному бюджеті і не виділений управлінню праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради, а саме управління не має права встановлювати інший розмір зазначеної допомоги, ніж той, що встановлений Законом «Про Державний бюджет України». Крім того, відповідач вважає, що його дії є правомірними, так як у Законі «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказано, що порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів, який і повинен щорічно у проекті державного бюджету передбачати цільові кошти, необхідні для виплати даного виду допомоги.
З наданих позивачем та відповідачем письмових доказів вбачається, що позивач є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, виданого 16 грудня 1996 року серія НОМЕР_1 (а.с.3), а нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій - здійснює відповідач.
Згідно копії листа Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради № 01-40/3442 від 29.11.2010 року, позивачу було відмовлено у донарахуванні та виплаті недоплаченої грошової допомоги, з посиланням на те, що управління праці та соціального захисту діяло в межах повноважень, наданих державою, і не мало права встановлювати розмір зазначеної допомоги, а лише виплачувало таку допомогу відповідно до розміру, встановленого Постанову КМУ від 07.04.2010 року № 299 (а.с.5).
Вивчивши позиції сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Розглядаючи справу, суд керувався наступними положеннями чинного законодавства:
- ст. 12 ч. 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком , так як пізніші зміни в редакції цієї статті від 28.12.2007р. про визначення розміру допомоги Кабінетом Міністрів в межах бюджетних асигнувань, встановлених законом про Державний бюджет України – були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008.
- рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, яким визнані неконституційним відповідні положення Закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що стосуються визначення розміру щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій;
- ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в яких зазначено, що мінімальний розмір пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
- ст. 52 Закону «Про Державний бюджет України на 2010 рік», якими встановлено прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, на відповідний рік;
- ст. 22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод;
- ст. 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- ч. 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах передбачених ст.ст. 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв’язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача), пенсіонерам – за місцем отримання пенсії, а особам, які не пенсіонерами, - за місцем їх проживання, чи одержання грошового утримання;
- ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно якої права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни. Нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим законом, є недійсними;
- ч. 4 ст. 9 КАС України, згідно якої у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, так як в даному випадку норми підзаконного нормативного акту - Постанови КМУ від 07.04.2010 року № 299 суперечать ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому не можуть бути застосовані;
- ч. 4 ст. 8 КАС України, згідно якої забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини;
- ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
- ч. 7 ст. 9 КАС України, згідно якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону);
- позицією Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Посилання відповідача на те, що управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради не є належним відповідачем по справі, оскільки спірні виплати проводять за рахунок коштів Державного бюджету України, а головним розпорядником цих коштів є Міністерство праці та соціальної політики України, суд також вважає безпідставними.
Так, з Положення про управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради вбачається, що обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачу разової грошової допомоги покладено саме на вказане управління.
За змістом ст. 102 Бюджетного кодексу України, видатки місцевих бюджетів, передбачені в підпункті «б» п. 4 ч. 1 ст. 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 2, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здіснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою КМУ від 04.03.2002 року № 256, передбачено, що фінансування видатків, передбачених державних бюджетом на відповідний рік, проводиться у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджетах міст обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здіснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення. Цим же Порядком (п.6) передбачено дії, які необхідно здійснити головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів у разі виникнення додаткових зобов’язань.
Суд вважає, що питання стосунків між суб’єктами владних повноважень щодо отримання в повному обсязі фінансування для виконання положень Законів України не може погіршувати соціальний захист позивача та розмір гарантованих йому Законом соціальних виплат.
Суд також не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності фінансування на виплату в повному розмірі щорічної одноразової допомоги учасникам бойових дій, оскільки сама по собі відсутність фінансового забезпечення державних соціальних гарантій і відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для порушення права громадянина на отримання соціальної допомоги.
Таким чином, у 2010 році позивачу підлягала виплаті до 5 травня разова грошова допомога як учаснику бойових дій у розмірі: 706 грн. х 5 мін пенсій = 3530 грн.
Фактично позивач отримав у 2010 році разову грошову допомогу у розмірі 380 грн.
За вказаних обставин, зважаючи на те, що нарахування і виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій здійснюють органи соціального захисту населення, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача, визнати дії відповідача незаконними та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щорічну разову грошову допомогу як учаснику бойових дій за 2010 рік в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за вирахуванням вже отриманої позивачем допомоги за 2010 рік, що становить: 3530 грн. – 380 грн. = 3150 грн.
Суд приходить до висновку щодо поновлення позивачу строку звернення до суду, так як законом України № 2453-VI від 07.072010 року були внесені зімни до ч. 2 ст. 99 КАС України, згідно яких для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Але оскільки ч. 2 ст. 99 КАС України у попередній редакції було встановлено річний строк звернення до адміністративного суду, при цьому попередній строк (річний) ще не закінчився, а після ухвалення змін до закону пройшло менше 6 місяців, то строк звернення до суду необхідно поновити.
На підставі ст. ст. 19, 22, 75, 92, 152 Конституції України, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 7- 9, 11, 69-71, 99, 183-2, 256 КАС України, суд ,
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.
Визнати незаконними дії управління праці та соціального захисту Глухівської міської ради Сумської області в частині невиконання вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо виплати позивачу у 2010 році щорічної разової грошової допомоги в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Глухівської міської ради Сумської області донарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотриману щорічну разову грошову допомогу, як учаснику бойових дій, за 2010 рік, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в сумі 3150 грн. ( три тисячі сто п’ятдесят) грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного адміністративного суду через Глухівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ (підпис).
Копія вірна.
Суддя Глухівського міськрайонного суду Г.В. Кривцова