ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2010 р.                                                            Справа № 63/305-10

вх. № 10110/6-63

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився;  відповідача - ОСОБА_1, довіреність від 23.11.2010 року,

розглянувши справу за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Харків  

до  ФОП ОСОБА_3, м. Харків  

про стягнення 33247,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 33247,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок не належного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору поставки № 27, укладеного між сторонами 03.06.2009 року. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

07.12.2010 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд розглядати справу без участі представника позивача в судовому засіданні за наявними в справі матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідно до статті 22 ГПК України, брати участь в судовому засіданні є правом сторони, а не обов'язком, знаходить правові підстави для задоволення клопотання позивача як обґрунтованого та такого, що не суперечить нормам діючого законодавства.

06.12.2010 року до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позов визнає, вказує на те, що борг виник через кризу та скрутне фінансове становище відповідача.

Суд, дослідивши відзив та додані до нього докази, долучає його до матеріалів справи.

07.12.2010 року до господарського суду від відповідача надійшла заява про визнання позову.

Суд, дослідивши заяву, долучає її до матеріалів справи.

До початку судового засідання відповідач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява відповідача розглянута та задоволена судом як така, що  відповідає нормам чинного законодавства.

В судовому засіданні 07.12.2010 року представник відповідача позов визнає.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.

03.06.2009 року між сторонами був укладений договір поставки № 27, на виконання умов якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 33247,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується актом прийму-передачі товару до договору поставки товару № 27 від 03.06.2009 року, підписаним між сторонами 08.06.2009 року (аркуш справи 11).

Відповідно до пункту 4.1 договору, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений товар на протязі 15 календарних днів з дати поставки.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання по договору не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 33247,00 грн.

04.11.2010 року позивач на адресу відповідач була направлена претензія з вимогою про оплату заборгованості, проте борг відповідачем погашений не був.

Факт наявності боргу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним між сторонами 04.11.2010 року.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна  його  умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо  у  зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 33247,00 грн. заборгованості обґрунтована, вона підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, визнана відповідачем, та суд вважає її такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу та враховуючи те, що спір виник з вини відповідача - покладаються на відповідача.  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ФОП ОСОБА_3 (61001, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь ФОП ОСОБА_2 (61174, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) - 33247,00 грн. заборгованості, 332,48 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат  на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 

Повний текст рішення складений та підписаний 08 грудня 2010 року