Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 грудня 2010 року. місто Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Ковальчук Н.М.,
суддів - Буцяка З.І., Мельника Ю.М.,
при секретарі - Сеньків Т.Б.,
за участю позивачки - ОСОБА_1,
представника відповідача - Якимчук О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство „Корецький держлісгосп” на рішення Корецького районного суду від 1 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство „Корецький держлісгосп” про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Корецького районного суду від 1 жовтня 2010 року вказаний позов задоволено частково. Скасовано наказ № 17-а від 19.05.2010 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера, поновлено її на цій посаді та стягнуто на її користь 10685,85 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в сумі 5000 гривень.
Не погодившись з рішенням суду, ДПЛСАП „Корецький держлісгосп” подав апеляційну скаргу в якій вказує, що рішення є незаконним, постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. А саме: суд не повно та не об”єктивно оцінив докази подані в заперечення позову та показання свідків ОСОБА_3,ОСОБА_4 Натомість судом взято до уваги пояснення позивача про законність перебування директора на посаді, що до предмета спору не відноситься. Відсутній факт вимушеного прогулу, оскільки адміністрація підприємства надіслала позивачці розрахункові та трудову книжку поштою після того, як позивачка була повідомлена про необхідність з”явитись на підприємство. Суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди без врахування вимог ст..23 ЦК України. В рішенні суду відсутні обргунтування розміру моральної шкоди. Звільнення проведено у відповідності до вимог трудового законодавства, а тому вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню. З цих підстав просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали страви в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про поновлення на роботі, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідачем не доведено факту систематичного порушення позивачкою трудової дисципліни, а тому звільнення її з підстав, визначених ч. 3 ст. 40 КЗпП України, незаконне.
Судом встановлено, що наказом № 17-а від 19.05.2010 року ОСОБА_1 була звільнена з __________________________________________________________________________________________________
Справа №22-1782/10 Головуючий у 1-ій інстанції – Павловський В.К.
Суддя-доповідач: Ковальчук Н.М.
посади на підставі п. 3 ст. 40 Кодексу законів про працю України за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов”язків.
Відповідно до вимог п. 3 ст. 40 КЗпП України та п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду
України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" працівника може бути звільнено за систематичне невиконання ним без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, тобто лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачеві наказом № 12 від 21 січня 2010 року було оголошено догану за неефективні управлінські рішення.
Встановлено, що пояснення від позивачки перед застосуванням до неї дисциплінарного стягнення не відбиралось, з наказом від 21.01.2010 року позивачку не ознайомлено, що стверджується поясненнями свідків ОСОБА_3,ОСОБА_4
Наказом № 17-а від 19.05.2010 року ОСОБА_1 звільнено за п. 3 ст. 40 КЗпП України за систематичне невиконання обов'язків без зазначення конкретного порушення функціональних обов'язків позивача.
Як пояснив представник відповідача в суді апеляційної інстанції систематичне невиконання обов'язків позивачки мало місце у 2008-2009 роках при веденні бухгалтерського обліку, які виявила перевірка.
Тому, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачку звільнено з роботи безпідставно. З такими висновками слід погодитись, оскільки суд дійшов до них із урахуванням фактичних обставин справи та відповідно до норм трудового права.
Щодо стягнення належної позивачці за час вимушеного прогулу заробітної плати в сумі 10685,85 грн. та визначеного судом розміру моральної шкоди, то колегія суддів з таким висновком погоджується частково.
Середньоденна заробітна плата позивачки складає 105,95 грн.(2133=2423,01: 43). Сума стягнення за весь час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня винесення судом першої інстанції рішення складає 10065,25 грн.
Невірним є висновок суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з врахуванням індексу інфляції, оскільки сума за час вимушеного прогулу, є разовою виплатою, тому не може бути об”єктом індексації відповідно до Закону України „Про індексацію грошових доходів населення”.
Щодо розміру грошового відшкодування моральної шкоди, визначеного судом першої інстанції, то колегія суддів вважає, що він є дещо завищеним. З врахуванням вищенаведених обставин, на думку колегії правильним було б визначити розмір спричиненої позивачці моральної шкоди в сумі 2000 гривень.
Окрім цього, судом першої інстанції при вирішенні спору не покладено на відповідача обов”язок по сплаті судових витрат, а тому ці витрати підлягають стягненню.
Оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішенні порушення норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення змінити в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та в частині стягнення моральної шкоди.
Керуючись ст.307,309,314,316,319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу державного підприємства спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство „Корецький держлісгосп” задовольнити частково.
Рішення Корецького районного суду від 1 жовтня 2010 року змінити в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині моральної шкоди, зменшивши суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до 10 065(десять тисяч шістдесят) гривень 25 копійок та зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до 2000(дві тисячі) гривень.
Стягнути з державного підприємства спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство „Корецький держлісгосп” на користь держави судовий збір в сумі 235(двісті тридцять п”ять) гривень 15 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120(сто двадцять) гривень.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий: Ковальчук Н.М.
Судді: Буцяк З.І.
Мельник Ю.М