Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 607/9268/17

провадження № 61-18616св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватне підприємство «Владіз»,

особи, які подали апеляційні скарги: ОСОБА_4 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Бас-Маркет»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження

касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2018 року у складі судді Дзюбича В. Л., постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у складі колегії суддів:Костіва О. З., Міщія О. Я., Шевчук Г. М.,

касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Дикун С. І., Парандюк Т. С., Щавурської Н. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі -

ПАТ «УкрСиббанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватне підприємство «Владіз» (далі -

ПП «Владіз»), про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 06 грудня 2005 року між банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 601, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 36 500,00 дол. США.

На забезпечення виконання зобов`язань між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк»), правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки нерухомого майна, предметом якого була квартира АДРЕСА_1 .

Крім того, 20 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11219643000, згідно

з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 55 000,00 дол. США.

На забезпечення виконання цього зобов`язання за договором кредиту між банком та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки нерухомого майна, предметом якого є квартири АДРЕСА_2 .

Своїх зобов`язань за договорами кредитів ОСОБА_2 не виконав, внаслідок чого станом на 29 червня 2017 року утворилася заборгованість за договором кредиту від 06 грудня 2005 року № 601, яка становить 61 102,60 дол. США

та 2 152,14 грн, з яких: 29 692,17 дол. США - прострочена заборгованість

з повернення кредитних коштів; 31 410,43 дол. США - поточна заборгованість

зі сплати процентів; 645,22 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 1 506,92 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів.

Також станом на 29 червня 2017 року утворилася заборгованість за договором кредиту від 20 вересня 2007 року № 11219643000, яка становить

105 444,64 дол. США та 452 013,62 грн, з яких: 53 277,86 дол. США - прострочена заборгованість з повернення кредитних коштів; 52166,78 дол. США - поточна заборгованість зі сплати процентів; 101 154,63 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та 350 858,99 грн - пеня за несвоєчасне погашення процентів.

ПАТ «УкрСиббанк» просило звернути стягнення на 1/2 частину (квартири) торгово-офісного приміщення АДРЕСА_2 та 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , та встановити спосіб реалізації іпотечного нерухомого майна, а саме - шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки,

у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну на рівні, не нижчому

за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

За рахунок коштів, отриманих з реалізації предмета іпотеки, задовольнити вимоги ПАТ «УкрСиббанк» за договором про надання споживчого кредиту

від 06 грудня 2005 року № 10303187000 в розмірі 61 102,60 дол. США, 2 152,14 грн та на підставі договору про надання споживчого кредиту від 20 вересня

2007 року № 11219643000 в розмірі 105 444,64 дол. США, 452 013,62 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 26 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2019 року, позов задоволено.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Укрсиббанк»

за кредитним договором від 06 грудня 2005 року № 601 в розмірі

61 102,60 дол. США, що еквівалентно 1 593 563,00 грн, 1 152,14 грн пені,

та заборгованості за кредитним договором від 20 вересня

2007 року № 11219634000 у розмірі 105 444,64 дол. США, що еквівалентно 2 750 008,86 грн та 452 013,62 грн пені, звернено стягнення на предмет іпотеки: 1/2 частину торгово-офісного приміщення № 1 загальною площею 47,5 кв. м,

що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та належить

ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 04 грудня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Бойко Л. В., за реєстром № 6437, та 1/3 частину квартири

АДРЕСА_1 , загальною площею 55,5 кв. м та належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 04 грудня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Бойко Л. В., за реєстром № 6445, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», встановивши початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні,

не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності чи незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2019 року стягнено з ОСОБА_1 на користь

ПАТ «УкрСиббанк» 1 600,00 грн судового збору.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку,

що відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» в результаті набуття ОСОБА_1 права власності на іпотечне майно, а саме: 1/2 частину торгово-офісного приміщення № 1 за адресою: АДРЕСА_3 та 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , іпотека є дійсною для набувача нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома

не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Останній набув статусу іпотекодавця за іпотечними договорами від 06 грудня 2005 року та 20 вересня 2007 року, укладеними між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , зі всіма правами та обов`язками за вказаними іпотечними договорами у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки, в тому числі щодо обов`язку задовольнити вимогу іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення основного зобов`язання.

У грудні 2020 року ОСОБА_4 як особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, подав

до суду апеляційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду

від 26 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 18 червня 2019 року в частині задоволення позову щодо звернення стягнення на 1/3 частину квартири

АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду (26 вересня 2018 року) ОСОБА_1 не був власником іпотечного майна (1/3 частини квартири

АДРЕСА_1 ), оскільки 27 червня 2018 року, на підставі договору купівлі-продажу, який було укладено у формі, передбаченій законодавством, право власності на вказану квартиру набув ОСОБА_4 , враховуючи викладене, розглядаючи позов до неналежного відповідача, суд повинен був прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2019 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що АТ «УкрСиббанк»

як іпотекодержатель не надавав згоди ОСОБА_1 на продаж майна (1/3 частини квартири АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки АТ «УкрСиббанк») ОСОБА_5 , який в подальшому продав іпотечне майно ОСОБА_4 , а останній відчужив його ОСОБА_6 , тобто на час подання ОСОБА_4 апеляційної скарги (31 грудня 2020 року) останній не вважався власником 1/3 частини спірної квартири, в зв`язку із чим оскаржувані судові рішення не порушують його права.

У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бас-Маркет» (далі - ТОВ «Бас-Маркет») як особа яка не була залучена судом до розгляду справи, посилаючись на те, що суд вирішив питання про його права та обов`язки, подало апеляційну скаргу, у якій просило рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2019 року в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки 1/2 частину торгово-офісного приміщення № 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3

та належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 04 грудня 2014 року, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед АТ «УкрСиббанк»

за кредитним договором від 20 вересня 2007 року № 11219643000 скасувати

та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 26 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 18 червня 2019 року в частині вирішення позовних вимог АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПП «Владіз», про звернення стягнення на предмет іпотеки 1/2 частину торгово-офісного приміщення № 1 загальною площею 47,5 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_3 та належить ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором від 20 вересня 2007 року № 11219643000, скасовано, у задоволенні позову відмовлено. Поновлено дію рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2018 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2019 року у нескасованій частині. Вирішено питання судових витрат.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2018 року безпосередньо стосується прав та інтересів ТОВ «Бас-Маркет», яке набуло право власності на спірне нежитлове приміщення на підставі договору купівлі-продажу від 01 грудня 2017 року, недійсність якого у судовому порядку не встановлена, яке не було залучено до участі у справі як відповідач, що є порушенням норм процесуального права та обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову про звернення стягнення

на вищевказане спірне іпотечне майно.

Узагальнені доводи касаційної скарги АТ «УкрСиббанк»

У грудні 2020 року АТ «УкрСиббанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року та залишити

в силі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 26 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 18 червня 2019 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що з огляду на нікчемність правочину, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Бас-Маркет» без згоди іпотекодержателя

АТ «УкрСиббанк», отже, прав, які підлягають захисту, ТОВ «Бас-Маркет» не має.

Суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року в справі № 369/2770,16-ц, від 07 листопада 2018 року в справі № 357/3394/16-ц, від 04 вересня 2020 року в справі № 524/7048/15, від 04 жовтня 2018 року в справі № 904/326/18, від 18 листопада 2020 року в справі № 04/5026/803/2012, від 16 вересня 2020 року в справі № 1522/21119/12, від 29 жовтня 2020 року в справі № 200/6831/18, від 21 жовтня 2020 року в справі № 572/5296/14-ц, від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17, від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц, від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року в справі № 6-308цс16.

Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_4 .

У липні 2021 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права

та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2019 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на зазначає, що суди залишили поза увагою, що банк не звертався до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності правочину та витребування майна із незаконного володіння, а тому власником майна був саме ОСОБА_4 . За таких обставин пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для прийняття рішення про відмову у задоволенні позову (висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 21 лютого 2019 року у справі № 420/2383/16-ц).

Доводи інших учасників справи

У січні 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ «УкрСиббанк», у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення скасувати. Зазначав, що при винесенні рішень суди не врахували постанови Господарського суду Тернопільської області у справі № 5022/1400/2012.

У лютому 2021 року ТОВ «Бас-Маркет» подало до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу АТ «УкрСиббанк», у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

У вересні 2021 року АТ «УкрСиббанк» подало до Верховного Суду відзив

на касаційну скаргу ОСОБА_4 , у якому просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначало, що на час подання апеляційної скарги ОСОБА_4 , останній не вважався власником 1/3 частини спірної квартири, у зв`язку із чим оскаржувані судові рішення

не порушують його права.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалами Верховного Суду від 24 грудня 2020 року та 13 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 607/9268/17, витребувано

її з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до кредитного договору від 06 грудня 2005 року № 601, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , останній отримав кредит у сумі 36 500,00 дол. США, на термін з 06 грудня 2005 року до 05 грудня 2026 року,

з процентною ставкою в розмірі 12,5 % річних.

06 грудня 2005 року укладено договір іпотеки між АКІБ «УкрСиббанк»

та ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О. О., в якому вказано, що іпотекодавець передав іпотекодержателю квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 57,0 кв. м, вартість предмета іпотеки за домовленістю сторін становила 247 450,00 грн.

Згідно з договором про надання споживчого кредиту від 20 вересня 2007 року № 11219643000, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , останній отримав кредит у сумі 55 000,00 дол. США, з кінцевим терміном погашення 18 вересня 2037 року, із процентною ставкою 11,9 % річних.

Цього ж дня було укладено іпотечний договір між АКІБ «УкрСиббанк»

та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Василевич О. О., в якому вказано, що іпотекодавець передав іпотекодержателю квартиру за адресою:

АДРЕСА_5 , загальною площею 47,5 кв. м, вартість предмета іпотеки

за домовленістю сторін становила 323 800,00 грн .

Відповідно до пункту 4.1 вказаного договору звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у: випадках, зазначених в пунктах 2.1.1-2.1.2 цього договору іпотеки; у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання

за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, а також, як вказано в пункті 4.2, звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; договору про задоволення вимог іпотекодержателя (застереження про задоволення вимог іпотекодержателя).

На підставі рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 11 вересня 2011 року № 1405 право власності на 1/2 частину (квартири) торгово-офісного приміщення АДРЕСА_2 та 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 оформлено за ПП «Владіз», засновником якого була ОСОБА_3 . Власником решти часток спірних приміщень залишився ОСОБА_2

04 грудня 2014 року ПП «Владіз» згідно з договорами дарування передає безоплатно ОСОБА_1 1/2 частку торгово-офісного приміщення АДРЕСА_2 та 1/3 частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , які були предметом договорів іпотеки.

30 жовтня 2012 року постановою Господарського суду Тернопільської області фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 визнано банкрутом.

23 січня 2015 року відбувся аукціон та реалізація майна відповідно

до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його вартості», де було реалізовано 1/2 частину торгово-офісного приміщення АДРЕСА_2 та 2/3 частини квартири

АДРЕСА_1 , що залишилися у власності ОСОБА_2

і ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07 травня 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» було розподілено 212 358,00 грн, які банк отримав.

Щодо реалізації вказаного майна спору між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 не було.

Виник спір лише щодо майна, відчуженого ОСОБА_1 , яке було обтяжене договорами іпотеки, 1/2 частки торгово-офісного приміщення АДРЕСА_2 , та 1/3 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1 , які були предметом договорів іпотеки.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 01 грудня 2017 року, укладеного між ОСОБА_7 та ТОВ «Бас-Маркет», останній набув

у власність приміщення 1, загальною площею 47,5 кв. м, що знаходяться

за адресою: АДРЕСА_3 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 124497061101 (а. с. 196-198, т. 2)

Згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 27 березня 2019 року, укладеного між ТОВ «Бас-Маркет» та Приватним малим підприємством «Даймон» (далі - ПМП «Даймон»), останній набув у власність приміщення 1, загальною площею 47,5 кв. м, що знаходяться за адресою:

АДРЕСА_3 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 124497061101 (а. с. 10-11, т. 3)

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 27 лютого 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 (продавцем) та ОСОБА_5 (покупцем), який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Бойко Л. В., продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) належну продавцю квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 73-74, т. 2).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 27 червня 2018 року, укладеного між ОСОБА_5 (продавцем) та ОСОБА_4 (покупцем), який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Мартюк Н. М., продавець передав у власність (продав), а Покупець прийняв у власність (купив) належну продавцю квартиру, яка знаходиться

за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 231, т. 3).

Згідно з договором купівлі-продажу від 19 грудня 2018 року, укладеного між ОСОБА_4 (продавцем) та ОСОБА_6 (покупцем), який посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Білецькою Н. А., продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв

у власність (купив) належну продавцю квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 75-77, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню

з огляду на таке.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення

не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи

чи інтереси.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц (провадження

№ 61-41547сво18) вказано, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права

та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції

та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому, якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю. Тобто апеляційному суду необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного нотаріуса, а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка

не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов`язки такої особи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог

і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Щодо постанови Тернопільського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року

Після апеляційного перегляду справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 26 вересня 2018 року (постанова Тернопільського апеляційного суду

від 18 червня 2019 року), у квітні 2020 року апеляційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2019 року подало ТОВ «Бас-Маркет», зазначаючи, зокрема, що до прийняття рішення судом першої інстанції ним набуто право власності на торгово-офісні приміщення № 1 (договір купівлі-продажу від 01 грудня 2017 року), а тому належним відповідачем у справі мав бути ТОВ «Бас-Маркет», оскільки рішенням суду вирішено питання про його права та обов`язки (а. с.192-195, т. 2).

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 26 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду

від 18 червня 2019 року в частині вирішення позовних вимог АТ «УкрСиббанк»

до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки 1/2 частини торгово-офісного приміщення № 1 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуваними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій порушено право ТОВ «Бас-Маркет».

Разом з тим суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що на момент звернення до суду з апеляційною скаргою ТОВ «Бас-Маркет» (30 квітня

2020 року) вже не було власником торгово-офісного приміщення № 1, оскільки відповідно до договору купівлі-продажу від 27 березня 2019 року власником спірного приміщення було ПМП «Даймон», у зв`язку із чим оскаржувані судові рішення не порушували прав ТОВ «Бас-Маркет».

Щодо постанови Тернопільського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року

Крім того, у грудні 2020 року апеляційну скаргу на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2018 року

та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня 2019 року подав ОСОБА_4 , зазначаючи, зокрема, що на момент прийняття рішення судом першої інстанції ним набуто право власності на спірну квартиру № 43 (договір купівлі-продажу від 27 червня 2017 року), а тому належним відповідачем у справі мав бути саме ОСОБА_4 , оскільки рішенням суду вирішено питання про його права та обов`язки (а. с.225-230, т. 3).

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 вересня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 червня

2019 року залишено без змін.

Установивши, що 19 грудня 2018 року ОСОБА_4 згідно з договором купівлі-продажу відчужив ОСОБА_6 1/3 частину спірної квартири. Тобто, на час подання ОСОБА_4 апеляційної скарги (31 грудня 2020 року) останній не вважався власником 1/3 частини спірної квартири, апеляційний суд, дійшовши обґрунтованого висновку, що права ОСОБА_4 не порушено, разом з тим переглянув рішення по суті та залишив його без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Взявши до уваги те, що Верховний Суд не вправі вирішувати процесуальне питання про закриття апеляційного провадження, справа підлягає направленню до апеляційного суду для вирішення такого питання та завершення розгляду цієї справи.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до пункту 1 частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного та керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року

та постанову Тернопільського апеляційного суду від 03 листопада 2020 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:М. Є. Червинська С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун

М. Ю. Тітов