Справа № 200/9883/19

Провадження № 2/932/1725/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі - Скопі Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в залі суду в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позову посилається на те, що 13.12.2017 року близько 17 год. 20 хв. на вулиці Данила Нечая у м. Дніпрі в районі електроопори №45 в м. Дніпро відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «СПВ 17 РУТА СПГ», р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , під час якої пішоход ОСОБА_3 загинув на місці пригоди. 13.12.2017 року за даним фактом було відкрито кримінальне провадження за ч.2 ст. 286 КК України, яке 26.01.2018 року закрито у зв`язку з відсутністю ознак складу кримінального злочину. Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля «СПВ 17 РУТА СПГ», р/н НОМЕР_1 , на дату вчинення ДТП застрахована згідно полісу АМ/0727372 у ПАТ «НАСК «ОРАНТА». 20 квітня 2018 року на адресу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах дружини загиблого - ОСОБА_4 та дочки загиблого ОСОБА_1 , в результаті чого в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» зареєстровано страхову справу №3619. Загальна сума страхового відшкодування з урахуванням встановленого ліміту страхового відшкодування складає 153 600,00 грн., з яких: 38 400,00 грн. - моральна шкода, 115 200,00 грн. - відшкодування на утримання доньки.

16 серпня 2018 року страховою компанією здійснено часткову виплату страхового відшкодування потерпілим в розмірі 38 400 грн., станом на 11.03.2019 року та 09.04.2019 року страховою компанією було здійснено виплату на утримання в загальному розмірі 23 977 грн. 94 коп. Наступні виплати страхового відшкодування на утримання у розмірі 91 222 грн. 06 коп. страхова компанія розстрочила на щомісячні платежі, які будуть сплачуватись в період з березня 2019 року по січень 2024 року. Оскільки вказане рішення страхової компанії щодо розтермінування виплати страхового відшкодування на утримання дочки загиблого суперечить закону, позивач просила стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 91222 грн. 06 коп., пеню, інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 12098 грн. 92 коп., а також понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.07.2019 року суддя Томаш В.І. був визначений для розгляду даної справи.

Ухвалою судді від 21.08.2019 року суддею було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

30.09.2019 року до суду від відповідача надійшов письмовий Відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував та зауважив, що позивач помилково вважає, що норми Цивільного кодексу України суперечать нормам Закону України «Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки в ст.27 Закону наголошено, що для виплат відшкодування утриманцям померлого встановлений особливий порядок, який регламентовано саме в статтях Цивільного кодексу України. Згідно з ч.1 ст. 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюються щомісячними платежами. Вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних витрат та 3% річних є такими, що суперечать ст.36 Закону, оскільки пеня сплачується якщо прострочення виплати страхового відшкодування сталося з вини страховика. Страхова компанія при визначені порядку виплати страхового відшкодування щомісячними платежами законно та обґрунтовано керувалась нормами, передбаченим ст.ст. 1200, 1202 ЦК України, тому відсутній факт прострочені виплати з вини страховика, а отже відсутня і відповідальність. Просив в задоволені позову відмовити.

Відповідно до Розпорядження в.о.керівника апарату суду від 05.11.2019 року № 201 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 11.11.2019 року суддя Сліщенко Ю.Г. був визначений для розгляду даної справи.

Ухвалою судді від 11.11.2019 року суддею було прийнято до провадження справу, визначено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

05.02.2020 року до суду від позивача надійшла Заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просила стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 77132 грн. 06 коп., а також 26654 грн. 48 коп., з яких - пеня 22651 грн. 02 коп., інфляційні втрати 1936 грн. 74 коп., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 2066 грн. 72 коп., а також понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

14.05.2020 року до суду від відповідача надійшли письмові Доповнення до відзиву.

30.05.2020 року до суду від позивача надійшла Заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просила стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 70580,06 грн., а також грошові кошти в сумі 29888 грн. 12 коп., з яких - пеня 25436 грн. 12 коп., інфляційні втрати 1916 грн. 92 коп., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 2535 грн. 08 коп., а також понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

11.06.2020 року до суду представником позивача надано Відповідь на відзив.

Згідно Розпорядження №7 від 11.01.2021 року та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.01.2021 року суддя Кудрявцева Т.О. визначена для розгляду цієї справи. Ухвалою від 12.01.2020 року справа прийнята до провадження суддею та вирішено проводити її розгляд за правилами загального позовного провадження.

13.05.2021 року до суду від позивача надійшла Заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач, посилаючись на те, що з моменту звернення до суду із позовною заявою страхова компанія здійснює виплату щомісячно, збільшилась кількість днів прострочення виплати страхового відшкодування, просила стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 52562 грн. 06 коп., а також грошові кошти в розмірі 50032 грн. 11 коп., з яких - пеня 35387 грн. 00 коп., інфляційні втрати 9966 грн. 28 коп., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 4678 грн. 83 коп., а також понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Сторони, їх представники в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представники сторін надали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, тому суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Дослідивши докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 13.12.2017 року на вулиці Данила Нечая у м. Дніпрі в районі електроопори №45 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «СПВ 17 РУТА СПГ», р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , під час якої було здійснено наїзд на пішохода ОСОБА_3 , який загинув на місці пригоди.

13.12.2017 року за даним фактом було відкрито кримінальне провадження за ч.2 ст. 286 КК України, яке 26.01.2018 року закрито у зв`язку з відсутністю ознак складу кримінального злочину.

Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля «СПВ 17 РУТА СПГ», р/н НОМЕР_1 , на дату вчинення ДТП була застрахована згідно полісу АМ/0727372 у ПАТ «НАСК «ОРАНТА».

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 позивач ОСОБА_1 є дочкою загиблого ОСОБА_3 та згідно з посвідченням НОМЕР_3 є інвалідом третьої групи з дитинства та отримує пенсію.

20 квітня 2018 року на адресу ПАТ «НАСК «ОРАНТА» надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах дружини загиблого ОСОБА_4 та дочки загиблого ОСОБА_1 .

Відповідно до страхових актів № ОЦВЗ-17-13674/1, № ОЦВЗ-17-13674/2 від 10.08.2018 року та № ОЦВЗ-17-13674/3 від 07.03.2019 року загальна сума страхового відшкодування з урахуванням встановленого ліміту страхового відшкодування складає 153 600,00 грн., з яких: 38 400,00 грн. - моральна шкода, 115 200,00 грн. - відшкодування на утримання доньки загиблого ОСОБА_3 .

Станом на 31.05.2021 року ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» здійснено часткову виплату страхового відшкодування потерпілим в розмірі 102 675,94 грн., що включає: відшкодування моральної шкоди в розмірі 38 400,00 грн. та відшкодування шкоди на утримання доньки загиблого ОСОБА_3 в розмірі 64 275,94 грн.

Наступні виплати страхового відшкодування на утримання позивача у розмірі 50 924,06 грн. розстрочені виплатою на щомісячні платежі, відповідно до графіку виплат до страхового акту № ОЦВЗ-17-13674/3, що не відповідає вимогам ст. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .

Відповідно до ст. 36.2 Закону передбачено, що страховик, приймаючи рішення про виплату страхового відшкодування, зобов`язаний виплатити його в передбачений 90-денний строк з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування. Тобто, вказана норма встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 27.2 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

У відповідності до ст. 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, в тому числі, інвалідам - на строк їх інвалідності.

Відповідно до ст. 1202 ЦК України встановлено порядок відшкодування шкоди, який передбачає, що відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

При цьому слід зазначити, що Глава 82 ЦК України «Відшкодування шкоди» встановлює правові відносини між особою, яка заподіяла шкоду, і потерпілим. В даному випадку страхова компанія не виступає як особа, яка заподіяла шкоду та несе за це відповідальність.

Згідно ст.1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Стаття 27.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є бланкетною нормою права, яка відсилає до конкретної статті Цивільного кодексу України щодо конкретних умов відшкодування шкоди, а не до всіх правовідносин відшкодування шкоди, встановлених ЦК України.

Одночасно ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Тобто, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає спеціальні до ЦК України строки виплати страхових відшкодувань у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а відтак: саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді даної справи суд враховує правовий висновок Верховний Суду у постановах: № 747/522/19 від 25.11.2020 року; № 326/440/19 від 05.02.2020 року, відповідно до якого при виплаті страхового відшкодування, заподіяного смертю потерпілого, застосовуються норми спеціального Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а не загальні норми Цивільного кодексу України. Загальна стаття 1202 ЦК України визначає, що відшкодування відбувається щомісячними платежами. При цьому, положення Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказують, що виплата може бути одноразова у розмірі не меншому ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі (п. 27.2.). Суд вказав, що повинні застосовуватися спеціальні норми, а не загальні, а тому виплата може бути одна у вказаному розмірі.

Відповідно до вимог ст. 639 ЦК України договір являється обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 3. ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

З огляду на викладене, розтермінування відповідачем виплати страхового відшкодування на утримання позивача суперечить положенню ст.36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивач просила стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 52562,06 грн.

Судом встановлено, що на час розгляду справи відповідачем було виплачено страхових виплат на загальну суму 64275,94 грн., що підтверджується наданими суду платіжними документами, тому розмір страхової суми, яка залишилася не виплаченою, складає 50 924 грн. 06 коп.

Отже, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню і з урахуванням здійснених відповідачем позивачу страхових виплат на час розгляду справи в загальній сумі 64275 грн. 94 коп., з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 50 924 грн. 06 коп. Таким чином, зазначені позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Також, позивач з урахуванням вимог, зазначених у Заяві про уточнення позовних вимог, просила стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 50032,11 грн., з яких - пеня 35387,00 грн., інфляційні втрати 9966 грн. 28 коп., 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 4678 грн. 83 коп.

Судом встановлено, що з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування пройшло більше двох років, однак ПАТ «НАСК «ОРАНТА» не виплачено позивачу страхового відшкодування у передбаченому законом розмірі, а тому страховик на підставі п.36.5 Закону зобов`язаний сплатити пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, а саме за період з 11.03.2019 року по 04.05.2021 року у розмірі 34 695 грн. 77 коп., враховуючи розрахунок пені позивача, долучений до заяви про уточнення позовних вимог, який суд приймає як належний доказ та який не спростований відповідачем, таким чином частково задовольняючи позовні вимоги позивача.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимоги кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з 11.03.2019 року, тому з нього підлягають стягненню три проценти річних від простроченої суми в розмірі 4 678 грн. 83 коп. та інфляційні втрати в розмірі 9 966 грн. 28 коп.

Також, у позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь понесені по справі витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Заявлені стороною позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката Качмар А.І. в сумі 10000,00 грн., які підтверджені квитанцією, підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір в сумі 1762,00 гривні підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10-11, 12, 13, 60, 76-80, 89, 128, 141, 258, 259, 263, 265, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» (ЄРДПОУ 00034186) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) страхове відшкодування в розмірі 50 924 грн. 06 коп., пеню в розмірі 34 695 грн. 77 коп., три проценти річних в розмірі 4 678 грн. 83 коп., інфляційні втрати в розмірі 9 966 грн. 28 коп., понесені судові витрати в розмірі 10 000,00 грн., а всього - 110 264 грн. 94 коп.

В задоволенні решти частини позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення страхового відшкодування - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія « ОРАНТА» (ЄРДПОУ 00034186) на користь держави судовий збір в розмірі 1762 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева