Номер провадження: 22-ц/813/4702/21

Номер справи місцевого суду: 509/1121/18

Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Комлевої О.С., Сегеди С.М.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , про звернення стягнення на іпотечне майно, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , про звернення стягнення на іпотечне майно.

В обґрунтування позовних вимог, Банк зазначив, що 30 жовтня 2007 року між банком та третьою особою ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 1663, згідно якого банк надав третій особі кредит в сумі 652 000.00 грн. зі сплатою процентів в розмірі 16.5% річних, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 30 жовтня 2017 року. В забезпечення виконання зобов`язань між Банком та відповідачкою був укладений нотаріально посвідчений іпотечний договір від 30.10.2007 року за умовами якого у випадку не виконання або неналежного виконання третьою особою кредитного договору, має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок іпотеки, а тому позивач просить звернути стягнення на предмети іпотеки за Іпотечним договором від 30.10.2007 року, а саме: садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 183,7 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, загальною площею 0,0598 га, в тому числі по угіддям: 0,377га багаторічні насадження, 0,0221 га., забудовані будівлі, кадастровий №5123755300:02:008:0167, призначення земельної ділянки - для ведення садівництва, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з метою їх реалізації та направлення коштів на погашення заборгованості перед банком за кредитним договором у розмірі 3 430 318, 89 грн, з яких: -прострочений основний борг по кредиту - 649 716,31 грн.;-прострочені проценти за користування кредитом -1 050 430,14 грн.; -пеня за прострочений основний борг по кредиту - 732 335,77 грн.; - пеня за прострочені проценти за користування кредитом - 997 836,67 грн.

Встановити початкову ціну реалізації предметів іпотеки: за Іпотечним договором від 30 жовтня 2007 року для садового будинку - 1 128 100, 00 грн.; за Іпотечним договором від 30 жовтня 2007 року для земельної ділянки - 131 560 грн., також банк просить стягнути з відповідача судовий збір.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 листопада 2019 року позовну заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 про звернення стягнення на іпотечне майно - задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 30 жовтня 2007 року реєстр № 3145, а саме:

- садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 183,7 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, загальною площею 0,0598 га, в тому числі по угіддям: 0,377 га - багаторічні насадження, 0,0221 га., - забудовані будівлі, кадастровий №5123755300:02:008:0167, призначення земельної ділянки - для ведення садівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою їх реалізації та направлення коштів на погашення заборгованості перед Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» за кредитним договором № 1663 від 30 жовтня 2007 року у розмірі 3 430 318, 89 грн, з яких:

-прострочений основний борг по кредиту - 649 716,31 грн.;

-прострочені проценти за користування кредитом -1 050 430,14 грн.;

-пеня за прострочений основний борг по кредиту - 732 335,77 грн.;

-пеня за прострочені проценти за користування кредитом - 997 836,67 грн.

Встановлено початкову ціну реалізації предметів іпотеки:

за Іпотечним договором від 30 жовтня 2007 року для садового будинку - 1 128 100, 00 грн.;

за Іпотечним договором від 30 жовтня 2007 року для земельної ділянки - 131 560 грн. грн.

Встановлено спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах виконавчого провадження.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» судовий збір 1762.00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , про звернення стягнення на іпотечне майно - відмовити та стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати за апеляційний розгляд справи.

У відзиві на апеляційну скаргу, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», посилаючись на її необґрунтованість, просить суд рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 листопада 2019 року - залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судове засідання, яке проведене в режимі відеоконференції, призначене на 30.09.2021 року з`явились:представник Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» - Бабенко Н.С.та представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 до суду не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 30 жовтня 2007 року між банком та третьою особою ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 1663, згідно якого банк надав третій особі кредит в сумі 652 000.00 грн. зі сплатою процентів в розмірі 16.5% річних, з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 30 жовтня 2017 року (а.с.16). На час розгляду справи свої зобов`язання перед банком третя особа не виконувала.

30 жовтня 2007 року в забезпечення виконання зобов`язань між Банком та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений нотаріально посвідчений іпотечний договір, за умовами якого у випадку не виконання або неналежного виконання третьою особою кредитного договору, має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок іпотеки, а тому позивач просить звернути стягнення на предмети іпотеки за Іпотечним договором від 30.10.2007 року, а саме:

- садовий будинок з господарчими будівлями та спорудами, загальною площею 183,7 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить відповідачці на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 04.08.2006 року, належним чином зареєстрований у компетентних установах;

- земельну ділянку, загальною площею 0,0598 га, в тому числі по угіддям:0,377 га. багаторічні насадження, 0,0221 га., забудовані будівлі, кадастровий №5123755300:02:008:0167, призначення земельної ділянки - для ведення садівництва, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить відповідачці на підставі Державного акту серія ЯГ № 953255, виданого належним чином 02.02.2007 року.

Свої зобов`язання по поверненню кредиту третя особа не виконала. Заборгованість за кредитом на час розгляду справи складає у розмірі 3 430 318, 89 грн, з яких: -прострочений основний борг по кредиту - 649 716,31 грн.; - прострочені проценти за користування кредитом -1 050 430,14 грн.; - пеня за прострочений основний борг по кредиту - 732 335,77 грн.;-пеня за прострочені проценти за користування кредитом - 997 836,67 грн.

З метою виконання вищевказаних іпотечних договорів відповідно до Закону України «Про іпотеку» відповідачам належним чином були направлені письмові повідомлення про виникнення заборгованості та розрахування з банком в добровільному порядку. Після даних звернень відповідач свої зобов`язання не виконала.

Початкова вартість предмету іпотеки складає: - садовий будинок складає - 1 128 100.00 грн., що підтверджується висновком фахівця від 03.03.2018 року (а.с.27); - земельної ділянки складає 131 560.00 грн., що підтверджується висновком фахівця від 03.03.2018 року (а.с.78).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», суд першої інстанції виходив з того, банк в ході судового розгляду довів не виконання з боку третьої особи (іпотекодавцем) основного зобов`язання, та в свою чергу банк вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, який належить відповідачу, шляхом продажу даного майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за встановленою початковою ціною.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ч.1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ч. 1 Закону «Про іпотеку» у разі не виконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позові. При цьому здійснення банком права на захист не може ставиться в залежності від застосування банком інших способів правового захисту. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання за кредитним договором.

В поданій апеляційній скарзі, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що відповідач категорично не згодна з оцінкою майна, яка була надана до позовної заяви АТ «Ощадбанк» на виконання вимог статті 39 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції чинній на момент пред`явлення позову).

На вказані посилання апелянта, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, як вбачається з наявного в матеріалах справи звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки початкова вартість земельної ділянки складає 131 560.00 грн., що підтверджується висновком фахівця від 03.03.2018 року (а.с.78), а початкова вартість садового будинку складає - 1 128 100.00 грн., що підтверджується висновком фахівця від 03.03.2018 року (а.с.27).

Дана вартість була взята судом за основу, оскільки сторонами у справі вона не оскаржувалася, доказів іншої ціни відповідач та третя особа не надали.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки дослідивши матеріали справи, суд встановив, що відповідач у справі не надала суду жодних інших розхрахунків вартості спірної земельної ділянки та садового будинку, які б спростовували вищезазначені розрахунки, які були взяті судом першої інстанції за основу та які були виготовлені експертиними фахівцями на замовлення ПАТ «Ощадбанк». Крім того жодних клопотань про визначення вартості майна від відповідача та третьої особи до суду не надходили.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно невжиття заходів з виконання рішення суду про стягнення заборгованості та подвійного стягнення, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Одночасне стягнення заборгованості за кредитним договором і звернення стягнення за договором іпотеки не зумовлює подвійного стягнення.

Наявність судового рішення про стягнення заборгованості не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання за кредитним договором.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеній в постановах Великої Палати Верховного Суду у справах №308/1870/13-ц, №921/107/15-г; №465/2401/14-ц.

Тому рішення суду Суворовського райсуду м. Одеси про задоволення вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором, з урахуванням того, що рішення суду в добровільному та примусованому порядку не виконано, одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не означає подвійного стягнення за основним зобов`язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов`язанням відсутня.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях з боку апелянта.

Зазначення апелянтом відомостей щодо наявності майна у третьої особи ОСОБА_3 , за рахунок якого Банк нібито має право виконати рішення Суворовського районного суду м.. Одеси від 05.07.2016 про стягнення заборгованості за кредитним договором, спростовується матеріалами справи, а саме копією постанови про повернення виконавчого документа стягувучу від 28.03.2018 (ВП №52016008) з підстав відсутності майна у боржника ОСОБА_3 , на яке може бути звернено стягнення.

В поданій апеляційній скарзі апелянт також посилається на пропуск строку для звернення позивача до суду першої інстанції з позовною заявою.

На думку апелянта, позивач міг пред`явити позов до іпотекодавця протягом трьох років, починаючи від дати невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Апелянт зазначає, що вимога була заявлена 19.02.2008 року зі строком виконання протягом 30 днів, тому Банк мав право заявити позов починаючи з 20.03.2008 року протягом трьох років. Позов було заявлено 30.03.2018 року, тобто більш ніж через 10 років.

На вказані посилання апелянта, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ст. 264 ч.2,3 позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кілька боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимог, право на яку має позивач. Після переривання перебігу позовної давності починається заново.

На думку апеляцційного суду, посилання відповідача на вимогу від 19.02.2008 року, яка була направлена на адресу позичальника ОСОБА_3 , як на підставу відрахування строку позовної давності, не може прийматись судом, як належний доказ з огляду на те, що зворотня сторона вимоги містить зобов`язання ОСОБА_3 щодо погашення простроченої заборгованості за кредитом, яке він виконав 01.03.2008 року, що вбачається з розрахунку заборгованості, який додано до позовної заяви. Отже, вимога втратила свою чинність, оскільки позичальником було погашено прострочену заборгованість кредиту.

З матеріалів справи та кредитного договору № 1663 від 30.10.2007 року, вбачається, що остаточне погашення кредиту зазначено не пізніше 30 жовтня 2017 року.

05 липня 2016 року Суворовським райсудом м. Одеси було прийнято рішення, щодо стягнення заборгованості за кредитним договором з третьої особи на користь банка. Рішення суду на час розгляду справи у добровільному порядку не виконано. У березні 2018 року, АТ «Ощадбанк» подало до Овідіопольського районного Одеської області позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином суд приходить до висновку, що з позовом Банк про звернення стягнення на предмет іпотеки звернувся до суду в межах строків загальної позовної давності.

За викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи нічим не обґрунтовані, висновків суду не спростовують, в зв`язку з чим рішення суду у відповідності до ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 20 листопада 2019 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , про звернення стягнення на іпотечне майно - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 08.10.2021 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: О.С. Комлева

С.М. Сегеда