Ухвала

01 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 442/3303/20

провадження № 61-16808ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 березня

2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 вересня

2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_1 про визнання майна спільною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що з 04 вересня 2004 року по 06 квітня 2011 року ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .

Під час перебування з відповідачем у шлюбі сторонами у справі за спільні кошти, на відведеній для цієї мети земельній ділянці площею 0,12 га був побудований житловий будинок АДРЕСА_1 .

Посилаючись на те, що спірний житловий будинок зареєстрований за відповідачем, який не визнає право позивача на вищевказаний будинок, ОСОБА_2 просила суд визнати житловий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та поділити його, визнавши за нею право власності на Ѕ частину вказаного будинку.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 30 березня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано житловий будинок АДРЕСА_1 спільною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за

ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області

від 30 березня 2021 року залишено без змін.

12 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду

з касаційною скаргою на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки повний текст постанови Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року заявнику не було вручено. З повним текстом постанови суду апеляційної інстанції він ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15 вересня 2021 року.

На переконання заявника, зазначене є достатньою підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року надіслано

судом - 10 вересня 2021 року; зареєстровано - 12 вересня 2021 року; оприлюднено - 15 вересня 2021 року.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено дата отримання копії судового рішення суду апеляційної інстанції, що оскаржується.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності.

Частинами першою, другою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Верховний Суд зазначає, що на стадії відкриття касаційного провадження суд касаційної інстанції не має можливості перевірити наявність чи відсутність доказів на підтвердження надсилання/вручення судом апеляційної інстанції копії рішення заявнику, оскільки за правилом частини сьомої статті 394 ЦПК України питання про витребування матеріалів справи вирішується під час відкриття касаційного провадження.

У зв`язку з наведеним вище, заявнику слід направити на адресу суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із наведеними причинами пропуску такого строку та доказами на їх підтвердження в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, або навести інші підстави з відповідними доказами.

Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 04 червня

2020 року справу № 442/3303/20 незначної складності визнано малозначною та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 4 статті 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

З огляду на те, що ОСОБА_2 було заявлено позов майнового характеру, а касаційна скарга та судові рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову (вартість спірного нерухомого майна), касаційний суд позбавлений можливості вирішити питання про відкриття касаційного провадження у справі, оскільки неможливо встановити, чи відноситься справа до категорії малозначних в силу вимог закону.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

Таким чином, заявнику необхідно подати до Верховного Суду інформацію про ціну позову (вартість житлового будинку, про поділ якого просила позивач) і надати докази на підтвердження цієї обставини.

Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтею 393 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 березня

2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 02 вересня

2021 року, наведені у клопотанні ОСОБА_1 , неповажними.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 30 березня 2021 року

та постанову Львівського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї

ухвали - касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська