справа № 2а-364/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді С.М. Іванова
при секретарі Є.Ю.Веременко
за участю представника відповідача – Пятакової К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої одноразової компенсації сім’ї, яка втратила годувальника,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з вказаною позовною заявою. Просить суд визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу стосовно відмови у виплаті одноразової компенсації сім’ї, яка втратила годувальника передбачену ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та зобов’язати до нарахувати та виплатити останню відповідно до закону. В позовній заяві зазначає, що є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_3, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Внаслідок захворювання пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, останнього, віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок ЧАЕС. 17.06.2010 року відповідачем була призначена та виплачена одноразова компенсація, як сім’ї за втрату годувальника у сумі 7586 грн., що на думку позивача є порушенням ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якої одноразова компенсація за втрату годувальника повинна виплачуватись у розмірі 60 мінімальних заробітних плат (на момент втрати годувальника). 23.06.2010 року позивачем на адресу відповідача було направлено відповідну заяву про проведення перерахунку та отримано відмову.
Вважає дії відповідача протиправними, оскільки останні суперечать ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та рішенням Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, 11.10.2005 року № 8-рп/2005, 09.07.2007 року № 6-рп/2007, 22.05.2008 року № 10-рп/2008. В судове засідання позивач не з’явилась, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала повністю, надавши суду письмові заперечення проти позову в яких вказала, що відповідна виплата позивачу проводилась згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 року № 649 „Про встановлення розмірів деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у сумі 7586 грн. В задоволенні позовних вимог просила відмовити.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_2 є дружиною померлого ОСОБА_3, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Внаслідок захворювання пов’язаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії, останнього віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок ЧАЕС, що підтверджується посвідченням (а.с.7).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2007 року № 649 „Про встановлення розмірів деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивачу 17.06.2010 року було виплачено одноразову компенсацію за втрату годувальника у загальній сумі 7586 грн., що підтверджується довідкою та листом відповідача по справі (а.с.4).
23.06.2010 року позивач звернулася до відповідача з заявою щодо проведення перерахунку вказаної допомоги відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” відповідно до якої одноразова компенсація за втрату годувальника повинна виплачуватись у розмірі 60 мінімальних заробітних плат (на момент втрати годувальника). Однак, листом від 23.06.2010 року, останній, було відмовлено з посиланням на вищевказану постанову Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України. Відповідно до ч.3 ст. 22 Конституції при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Кабінет Міністрів України не уповноважений, встановлений Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зменшувати встановлені останнім розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення та будь-яких інших допомог. Навпаки у ч. 1 ст. 67 зазначеного закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. У вказаному законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права наданого вказаним законом, є безпідставним.
Зазначене викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), такі положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” в тому числі в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати ( п. 6 ст. 30, ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”) та в Рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) згідно якого розтлумачено ст. 95 Конституції України, яка в сукупності з ст. 38 Бюджетного кодексу України визначає вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет – встановлення тільки доходів та видатків на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів, а тому Положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік” та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнані неконституційними.
Приписами ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції Закону N 2532-XII від 01.07.92 визначено, що сім'ям, які втратили годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується одноразова компенсація у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, але не менше 10 тисяч карбованців. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач діяв не у спосіб встановлений законом, а відповідно його дії щодо невиплати одноразової компенсації у розмірі встановленої законом - є протиправними і останньому, слід до нарахувати та виплати позивачу зазначену компенсацію виходячи з такого: станом на 1 жовтня 2009 року (час втрати годувальника 11 жовтня 2009 року) - розмір мінімальної заробітної плати становив 650 грн., відповідно до Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, тобто (60 х 650 грн.)-7586 грн. (фактично виплачена сума) =31 414 грн.
Не приймаються судом до уваги доводи відповідача щодо правомірності зазначених виплат відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, тому як ст. 70 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік” хоча і надала право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, однак відповідні дії Кабінетом Міністрів України у 2010 році вчинені не були до того ж, згідно загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку допомоги, слід керуватися саме Законом, а не постановою КМУ.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про судові витрати по справі, суд виходить з приписів ст. 94 КАС України.
Керуючись ч. 3 ст. 105, 158 - 160, 161 - 163, 167 КАС України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої одноразової компенсації сім’ї, яка втратила годувальника – задовольнити повністю.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу щодо не донарахування та недоплати ОСОБА_2 одноразової компенсації у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, як сім'ї, яка втратила годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції Закону N 2532-XII від 01.07.92 – протиправними.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу донарахувати та виплатити ОСОБА_2 одноразову компенсацію у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, як сім'ї, яка втратила годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції Закону N 2532-XII від 01.07.92, з урахуванням тих виплат, що були виплачені позивачу.
Стягнути з місцевого бюджету Інгулецької районної у місті ради м. Кривого Рогу на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 3,40 грн.
Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з одночасною подачею копії апеляційної скарги до апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя С.М. Іванов