Рішення

Іменем   України

23 квітня 2007 р. Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судці Гошко О.М.,

при секретарі - Годік Л.С.,

з участю адвоката - ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказів,

встановив:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом. В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали та пояснили, що ОСОБА_1. -начальник Центру підвищення кваліфікації, був звільнений з роботи 01.12.2006 р. у зв»язку зі скороченням штату працівників за п.1 ст.40 КЗпП України наказом генерального директора Украероруху від 01.12.2006 р. № 559/о.

Постановою КМУ від 19.07.1999 р. № 1281 створено об»єднану цивільно -військову систему організації повітряного руху України та затверджено Положення про неї. Пунктом 6 вказаного Положення визначено, що до складу системи входить Центр підвищення кваліфікації.

Пункт 1 Положення вказує, що всі підрозділи входять до складу Державного підприємства обслуговування повітряного руху, а п. З встановлює, що державне регулювання діяльності підрозділів системи здійснює Мінтранс та Міноборони на підставі відповідної угоди через Укравіатранс.

На підставі Положення та Статуту Украероруху 25.10.2003 р. було затверджено Положення про Центр підвищення кваліфікації, яке погоджено з заступником директора Укравіатрансу.

Позивач вказує, що наказ Украероруху від 29.08.2006 р. № 195 «Про зміни в організаційній структурі Украероруху» видано відповідачем всупереч вимогам п. З Положення, який встановлює, що державне регулювання підрозділу системи організації повітряного руху України - Центру підвищення кваліфікації здійснюється Мінтрансом та Міноборони через Укравіатранс, а наказ видано без погодження з Укравіатрансом.

Постановою КМУ від 08.07.2006 р. № 946 встановлено, що реорганізація, ліквідація та реструктуризація державних підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, займають монопольне становище на ринку, не підлягають приватизації, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

До Переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави постановою КМУ від 23.12.2004 р. № 1734 внесено і Державне підприємство обслуговування повітряного руху України.

Позивач також зазначає, що наказ від 29.08.2006 р. № 195 видано з порушенням щодо ліквідації Центру підвищення кваліфікації та створення Навчально-сертифікаційного центру Украероруху. Додатком 1 до цього наказу була затверджена організаційна структура Навчально-сертифікаційного центру, але саме положення про цей Центр відсутнє. Крім того, на думку позивача, вказаний наказ підписаний тимчасово виконуючим обов»язки генерального директора, який не має права видавати накази про створення чи ліквідацію структурного підрозділу та звільняти його керівника.

Позивач вважає, що при його звільненні з роботи відповідач повинен був отримати згоду Державіаслужби відповідно до наказу цієї служби від 13.09.2005 № 663.

2

Крім того, при звільненні, як вказує позивач, йому не було запропоновано жодної посади, яка б відповідала рівню підготовки та досвіду його роботи.

Позивач також посилається на те, що на підприємстві протягом значного часу проводяться його переслідування та чиниться на нього адміністративний тиск.

З огляду на викладене позивач просить суд задовольнити його позов, скасувати накази. № 195 від 29.08.2006 р «Про зміни в організаційній структурі Украероруху» і № 559/о від 01.12.2006 р. щодо його звільнення з роботи; просить поновити його на посаді начальника Центру підвищення кваліфікації з 01.12.2006 p., судові витрати покласти на відповідача.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що проведені згідно наказу від 29.08.2006 № 195 зміни в організаційній структурі Украероруху, здійснено у відповідності до чинного законодавства України, а звільнення ОСОБА_1. з роботи є правомірним. Твердження позивача, викладені у позовній заяві вважають помилковими та необгрунтованими. Просили у позові відмовити.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали та пояснили, що дійсно, відповідно до наказу № 195 від 29.08.2006 р. «Про зміни в організаційній структурі Украероруху», проведено зміни в організаційній структурі Украероруху.

Керуючись п. 4 ст. 64 Господарського кодексу України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Про проведену реорганізацію доведено до відома Органу управління майном.

Представники вважають, що посилання позивача на постанову КМУ від 19.07.1999 р. № 1281 є безпідставним, оскільки п.6 Положення про об»єднану цивільно-військову систему організації повітряного руху України, затвердженого цією постановою, вказано, що одним з підрозділів підприємства повинен бути Центр підвищення кваліфікації. Фактично в результаті проведеної реорганізації в склад новоствореного Навчально-сертифікаційного центру такий підрозділ включений.

Відповідно до п. З вказаного Положення, державне регулювання діяльності підрозділів об»єднаної цивільно-військової системи здійснюють Міністерство транспорту та зв»язку України і Міністерство оборони України, Положення про Навчально-сертифікаційний центр було затверджене після погодження з цими органами та додатково з Державною авіаційною адміністрацією.

Посилання позивача на постанову КМУ від 08.07.2006 р. № 946 щодо проведення реорганізації без погодження з Кабінетом Міністрів України, на думку представників відповідача, не заслуговує на увагу, оскільки при зміні в організаційній структурі проведена реорганізація структурного підрозділу підприємства, а не підприємства в цілому.

Щодо повноважень заступника генерального директора, який тимчасово виконував обов»язки генерального директора, то представники відповідача зазначили, що він має всі права, якими наділений генеральний директор. До того ж, наказ від 29.08.2006 р. № 195 не містив в собі ніяких посилань щодо звільнення позивача, як керівника, а вказував відповідальним особам на процедуру проведення реорганізації підрозділу, порядку проведення скорочення та працевлаштування працівників у створеному підрозділі у відповідності до вимог чинного законодавства.

Представники відповідача зазначають, що позивач був своєчасно повідомлений про майбутнє скорочення і йому були запропоновані всі наявні по підприємству вакантні посади.

З огляду на викладене представники відповідача вважали проведення змін в організаційній структурі Украероруху та звільнення ОСОБА_1. з роботи правомірними та просили у позові відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що до звільнення з роботи 01.12.2006 p.,   позивач   Сидоренко   Ю.І.   працював   на  посаді   начальника  Центру   підвищення

3

кваліфікації Украероруху відповідно до наказу від 18.03.2003 р. № 106/о виданого на підставі його заяви від 18.03.2003 р.

Відповідно до організаційної структури Украероруху, затвердженої 20.07.2006 p., визначено, що Центр підвищення кваліфікації є структурним підрозділом Украероруху зі штатною кількістю працюючих 61 особа.

Наказом від 25.07.2006 р. № 356/о позивачу оголошено догану, яка не скасована і не оскаржена позивачем.

Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції щодо співробітництва у галузі безпеки аеронавігації «Євроконтроль» і на виконання вимог Євроконтролю з безпеки польотів щодо персоналу організації повітряного руху, створенню авіаційних учбових центрів, забезпечення відповідності кваліфікаційної підготовки авіадиспетчерів, тощо, відповідачем 29.08.2006 р. був виданий наказ № 195 про зміни в організаційній структурі Украероруху та введення у дію організаційної структури Навчально-сертифікаційного центру.

21.09.2006 р. позивачу вручено попередження від 20.09.2006 р. № 1.3-31/87, яким він був повідомлений про скорочення і майбутнє вивільнення, а також в зв»язку з цим позивачеві були запропоновані для працевлаштування вакантні посади в новоствореному Навчально-сертифікаційному центрі. З запропонованими варіантами працевлаштування позивач не погодився.

23.11.2006 р. позивачу вручено лист від 22.11.2006 р. № 1.3-31/112 зі списком (на 4-х аркушах) вакантних посад в цілому по Украероруху, на які він міг бути працевлаштований, на що позивач не погодився. Більшість запропонованих позивачеві посад відповідають його кваліфікації, оскільки пов'язані з основною діяльністю Украероруху - обслуговуванням повітряного руху.

Відсутність у запропонованих позивачеві вакантних посадах керівних посад викликана тим, що до позивача 25.07.2006 р. було застосоване дисциплінарне стягнення у виді догани за неналежне виконання своїх обов»язків відповідно до акту перевірки Центру підвищення кваліфікації від 13.06.2006 p., а також тим, що при працевлаштуванні працівників при зміні організаційної структури переважне право залишення на роботі не застосовується.

01.12.2006 р. наказом № 559/о позивач звільнений з роботи в зв»язку із скороченням штату працівників і його відмовою від переведення на іншу роботу. Звільнення позивача відбулося без згоди профспілкового органу, оскільки позивач на момент звільнення не був членом профспілки.

15.12.2006 р. заступнику Міністра транспорту та зв»язку України - голові Державної авіаційної адміністрації, відповідачем був направлений лист № 1.13-239 про зміни в структурі Украероруху.

Положення про новостворений Навчально-сертифікаційний центр було затверджене 12.03.2007 р. генеральним директором Украероруху і погоджене з Міністерством оборони України 01.03.2007 p., з Державною авіаційною адміністрацією - 03.03.2007 p., з Міністерством транспорту та зв'язку України - 12.03.2007 р. Зауважень стосовно вказаного положення, або вказівок на наявність будь-яких порушень щодо процедури проведення реорганізації, від вищезазначених державних установ не надходило.

Посилання позивача на постанову КМУ від 19.07.1999 р. № 1281 суд вважає безпідставним. В п.6 Положення про об'єднану цивільно-військову систему організації повітряного руху України, затвердженого цією постановою лише вказано, що одним з підрозділів підприємства повинен бути Центр підвищення кваліфікації, який є в складі новоствореного Навчально-сертифікаційного центру.

Оскільки, відповідно до п. З зазначеного Положення, державне регулювання діяльності підрозділів об»єднаної цивільно-військової системи здійснюють Міністерство транспорту  та  зв»язку  України   і   Міністерство   оборони  України,   Положення  про

4

Навчально-сертифікаційний центр затверджене після погодження з цими органами та додатково з Державною авіаційною адміністрацією.

Посилання позивача на постанову КМУ від 08.07.2006 р. № 946 щодо проведення реорганізації без погодження з Кабінетом Міністрів, суд вважає безпідставним, оскільки в ній вказується, що міністерства та інші органи виконавчої влади без погодження з Кабінетом Міністрів України не мають права ліквідовувати, реорганізовувати та ін. підприємства в цілому, а при зміні в організаційній структурі Украероруху проведена реорганізація одного структурного підрозділу, а не підприємства. Таке право підприємству надано Господарським кодексом України, в п. 4 ст. 64 якого вказано, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Про проведену реорганізацію доведено до відома органу управління майном.

Наказом № 195 від 29.08.2006 р., на який посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не передбачалось звільнення ОСОБА_1., як керівника, а вказувалось на внесення змін до організаційної структури Украероруху і визначалась процедура реорганізації підрозділу, порядку проведення скорочення та працевлаштування працівників у створеному підрозділі у відповідності до вимог чинного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 388-р від 06.07.2006 р. Украерорух був переданий із сфери управління Державіаслужби до сфери управління Мінтрансзв»язку. За таких умов у погодженні питання звільнення позивача з Державіаслужбою не було необхідності, а посилання позивача на цю обставину є безпідставним.

Крім того, наказом Міністерства транспорту № 888 від 16.12.2002 р. «Про впорядкування призначення керівних працівників» та Статутом підприємства будь-яких обмежень при звільненні працівників не встановлено.

Судом встановлено, що позивач був, у відповідності до положень ст. 49-2 КЗпП України, своєчасно повідомлений про скорочення та наступне вивільнення.

Одночасно з цим, позивачеві для працевлаштування, відповідно до вимог вказаної статті КЗпП України, була запропонована інша робота - всі вакантні посади в цілому по підприємству.

Вбачається, що запропоновані посади в цілому відповідають кваліфікації позивача, оскільки пов'язані з основною діяльністю Украероруху - обслуговуванням повітряного руху.

Від працевлаштування (переведення) на одну із запропонованих йому посад позивач відмовився і тому, згідно положень ст. 40 КЗпП України, відповідач, не маючи можливості перевести позивача без його згоди на іншу роботу, цілком правомірно видав наказ про звільнення останнього за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Погодження профспілкової організації в даному випадку не надавалось, оскільки позивач не був членом первинної профспілкової організації, і тому звільнення відбулося у відповідності до положень ст. 43-1 КЗпП України.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що при проведенні змін в організаційній структурі та при звільненні позивача з роботи відповідачем дотримано норм чинного законодавства, а позивач належним чином не довів свої позовні вимоги, в зв'язку з чим вони не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 88, 209 ч.3, 212-215 ЦПК України, суд -

Вирішив:

У  задоволенні позову  ОСОБА_1до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух) про поновлення на роботі,

5

стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, скасування наказів -відмовити.

Рішення може бути оскаржене в наступному порядку:

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Голосіївського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про його апеляційне оскарження.