Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.10.2021 Справа №607/18217/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі :

головуючого Ромазана В.В.

з участю секретаря Безручко Т.В.

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника позивачів ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу», публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулись із позовом до державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» (надалі ДП «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу»), публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (надалі ПАТ «НАСК «Оранта») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням, у якому, уточнивши позовні вимоги згідно поданої ними заяви від 12 лютого 2021 року, просять стягнути : 1) з ДП «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» у користь ОСОБА_1 53360 грн. майнової шкоди та 1487481 грн. моральної шкоди; 2) з ДП «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» у користь ОСОБА_1 , як законного представника неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , на користь неповнолітнього ОСОБА_4 1487481 грн. моральної шкоди та на користь неповнолітнього ОСОБА_5 1487481 грн. моральної шкоди; 3) з ПАТ «НАСК Оранта» у користь ОСОБА_1 витрати на поховання потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у розмірі 100 152 грн., витрати по втраті годувальника у розмірі 49772 грн. на користь неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , тобто по 24886 грн. кожному, а також моральну шкоду у розмірі 12519 грн. на користь неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 4) з ДП «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» у користь ОСОБА_2 1487481 грн. моральної шкоди; 5) з ПАТ «НАСК Оранта» у користь ОСОБА_2 12519 грн. моральної шкоди; 6) з ДП «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» у користь ОСОБА_6 1 500 000 грн. моральної шкоди; 7) з ДП «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» у користь ОСОБА_7 1 500 000 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі вказують на те, що 15 травня 2019 року о 11.15 год. водій ОСОБА_10 , який на момент дорожньо-транспортної пригоди був працівником ДП «Кременецького управління з постачання та реалізації газу», керуючи технічно справним автомобілем марки «Skoda Superb» д.н.з. НОМЕР_1 , який перебував у його віданні, всупереч вимогам пунктів 1.5, 2.3 (б) ПДР України не був достатньо уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, і в такий спосіб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, наближаючись другорядною дорогою до нерегульованого перехрестя, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено», не зупинився перед вказаним знаком, порушуючи вимоги п.16.3, 16.11 ПДР України, не зупинив керований ним транспортний засіб, створив аварійну ситуацію для автомобіля марки «ВАЗ 2101» під керуванням ОСОБА_8 та допустив зіткнення із ним. Внаслідок зіткнення зазначених транспортних засобів, водій ОСОБА_8 , а також пасажир ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження від яких настала їх смерть. Порушенням ОСОБА_10 , як водієм ДП «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» вимог пунктів 2.3 (б, д), 16.11 ПДР України перебуває у причинному зв`язку із настанням даної ДТП та спричиненням загибелі потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Відомості за вказаним фактом ДТП було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч.3 ст.286 КК України. Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2019 року ОСОБА_10 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді п`ять років розбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Відповідно до ст..75 КК України, звільнено ОСОБА_10 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та покладено обов`язки передбачені ст..76 КК України. Вироком Тернопільського апеляційного суду від 21 травня 2020 року, скасовано вирок Тернопільського міськрайонного суду від 03.12.2019 року в частині призначеного ОСОБА_10 покарання, та призначено останньому покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі без іспитового строку, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Позивачам внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди завдано глибокі моральні, фізичні та душевні страждання, внаслідок непоправної втрати їх батька, чоловіка, сина та рідного брата ОСОБА_8 , а також втрати матері, бабці, свахи ОСОБА_9 . Даною ДТП завдано моральної шкоди неповнолітнім ОСОБА_5 та ОСОБА_4 для яких ОСОБА_8 був батьком, а ОСОБА_9 бабусею. У дітей постійно панує страх та тривога внаслідок втрати свого батька, вони переживають фізичні незручності та психологічний дискомфорт, відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційну напругу, нервовість та дратівливість. Неповнолітні діти отримали психо-емоційний стрес та порушення адаптації через втрату найдорожчої людини свого батька, внаслідок чого звертались для надання медичної допомоги. ОСОБА_1 , як дружина ОСОБА_8 втратила чоловіка, а також свою матір ОСОБА_9 , внаслідок чого остання залишилась вдовою із двома малолітніми синами. Позивача ОСОБА_1 переслідує страх та тривога за майбутнє своїх дітей, виховання їх без батька, що супроводжується постійним безсонням та переживанням. Внаслідок загибелі її чоловіка та матері, їй завдано сильного душевного болю та душевних страждань, вона отримала важкий стрес та порушення адаптації, погіршення стану здоров`я, внаслідок чого змушена була звертатись до лікарів. Також, внаслідок смерті ОСОБА_8 , який був батьком ОСОБА_2 , а також ОСОБА_9 , яка була її бабусею, ОСОБА_2 заподіяно тяжкі моральні, фізичні та душевні страждання, душевного болю внаслідок втрати найдорожчих для неї людей. Події даної дорожньо-транспортної пригоди сприяли погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 , внаслідок чого остання змушена була звертатись за медичною допомогою, у неї було діагностовано астено-депресивний синдром, виявлено невротичний розлад. Крім цього, внаслідок смерті ОСОБА_8 , який був сином ОСОБА_6 , їй як матері заподіяно моральну шкоду, спричинено тяжкі моральні страждання, душевну біль, оскільки вона похоронила сина у молодому віці та залишилась на самоті, без належного догляду. Дана дорожньо-транспортна пригода призвела до важкого стресу ОСОБА_6 , вона втратила свого сина, який постійно за нею доглядав. У неї підвищився артеріальний тиск, постійно відчуває головні болі. Внаслідок ДТП, ОСОБА_6 продовжує переживати, відчуває сильні душевні страждання та емоційний стрес, який супроводжується почуттями розгубленості, образи, тривоги, страху за стан свого здоров`я та своїх онуків, які залишились без батька, а звичний ритм життя для неї зупинився назавжди. Крім цього, внаслідок смерті ОСОБА_8 заподіяно тяжкі душевні страждання його сестрі ОСОБА_7 , яка є інвалідом 2 групи, який був постійною опорою в житті. ОСОБА_8 утримував та доглядав господарство у якому проживає ОСОБА_7 , займався обробітком належних їй та її матері паїв, заготовляв дрова на осінньо-зимовий період та був для неї годувальником. Внаслідок загибелі брата, ОСОБА_7 пережила сильні душевні страждання, емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, образи, тривоги, страху за стан її здоров`я, престарілої матері ОСОБА_6 , у неї погіршився стан здоров`я, почалось стрімке прогресування онкозахворювання.

Крім цього, ОСОБА_1 як дружина загиблого ОСОБА_8 та дочка загиблої ОСОБА_9 займалась організацією їх поховання, що зумовило понесення матеріальних витрат, які складають 153 512 грн. та підтверджені відповідними доказами, які остання просить стягнути у свою користь. Транспортний засіб, яким керував ОСОБА_10 , який був водієм ДП «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» на момент ДТП був забезпечений страховим полісом ПАТ «НАСК Оранта», до якого з вимогою відшкодування шкоди у межах страхового ліміту звернулись із заявами ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей та ОСОБА_2 , яка є дочкою померлого ОСОБА_8 .

Відповідач державне підприємство «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» позов не визнало, подало відзив на позов у якому вважає, що заявлені позивачами розміри моральної шкоди є неспівмірно завищеними. Розмір матеріальної шкоди, яку визначив та просить стягнути позивач ОСОБА_1 не підтверджено належними та допустимими доказами. ДП «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» співчуває позивачам, не має заперечень щодо самого факту нанесення моральної та матеріальної шкоди, проте, обставини, зазначені позивачами не підтверджуються належними та допустимими доказами. Відповідачу незрозуміло з яких критеріїв виходили позивачі обґрунтовуючи заподіяння їм моральної шкоди у розмірі 1500 000 грн., яку просять стягнути у свою користь. Крім цього, просять врахувати, що ОСОБА_7 є сестрою ОСОБА_8 та не проживала із ним однією сім`єю, а тому не може бути позивачем у справі. Також вважають, що стягнення моральної шкоди у розмірі, який визначали позивачі поставлять відповідача в тяжке матеріальне становище та може припинити його господарську діяльність, оскільки Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» є державним підприємством та покриття шкоди буде здійснюватись виключно з прибутків, які є не значними. Також, просять врахувати, що транспортний засіб марки «Skoda Superb» д.н.з. НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди був забезпечений полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ№7529563 у ПАТ «НАСК Оранта», а тому, вважають, що зазначена страхова компанія повинна здійснити потерпілим регламентні виплати встановлені ст..27.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідно до якого загальний розмір такого страхового відшкодування стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку. Також, у доповненнях до поданого відзиву зазначило, що при визначенні розміру моральної шкоди просить врахувати перерахування безпосереднім заподіювачем шкоди ОСОБА_10 . ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди на загальну суму 102 000 грн. Крім цього, вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди слід виходити з принципу розумності та справедливості, врахувавши судову практику відповідно до якої розмір відшкодування шкоди повинен складати від 50,0 тис.грн. до 300 тис. грн. одному потерпілому.

Позивачі подали відповідь на відзив у якому зазначають, що відповідач державне підприємство «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу», де працювала особа, яку визнано винуватою у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули ОСОБА_8 , ОСОБА_9 повинно відшкодувати розмір заподіяної моральної та матеріальної шкоди незалежно від фінансового стану підприємства, а тому твердження представника відповідача з цього приводу у поданому відзиві вважають безпідставними.

Відповідач, публічне акціонерне товариство «Національна страхова компанія «Оранта» відзиву на позов не подавала.

31 березня 2021 року у даній справі протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 травня 2021 року цивільну справу в частині вимог ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Національна Страхова компанія «Оранта» провадженням закрито, в зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди. Затверджено мирову угоду відповідно до якої сторони встановили, що загальний розмір страхового відшкодування гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповідно до ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за шкоду, пов`язану із смертю гр. ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (витрати на поховання, моральна шкода та втрата годувальника) складає 200 000 грн. 00 коп., що включає в себе: 100152 грн.00 коп., яка складається із витрат на поховання ОСОБА_8 в сумі 50076 грн. 00 коп., витрат на поховання ОСОБА_9 в сумі 50076 грн.,00 коп., витрат по втраті годувальника 49 772 грн., 00 коп., що складається із суми - 24886 грн. 00 коп. - ОСОБА_5 та суми 24886 грн. 00 коп. - ОСОБА_4 майнової шкоди та 50076 грн. 00 коп. моральної шкоди, що складається із моральної шкоди в сумі 12519 грн.00 коп. - ОСОБА_1 , моральної шкоди в сумі 12519 грн.00 коп. - ОСОБА_4 , моральної шкоди в сумі 12519 грн.00 коп. - ОСОБА_5 , моральної шкоди в сумі 12519 грн.00 коп. ОСОБА_2 .

Позивачі ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_3 , який є також представником позивачів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог підтримали повністю, з мотивів, викладених у ній та просить суд її задовольнити.

Представник відповідача - ДП «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу») Шовкопляс О.Ф. в судовому засіданні позовних вимог не визнав. Також зазначив, що вимоги ОСОБА_7 не підлягають до задоволення у повному обсязі, оскільки остання не проживала із загиблим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди однією сім`єю. Крім цього, просить врахувати у рахунок відшкодування моральної шкоди, що засудженим ОСОБА_10 на рахунок ОСОБА_1 було перераховано у якості відшкодування моральної шкоди 102 000 грн.

Представник публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в судовому засіданні зазначив, що між позивачами та ПАТ «НАСК «Оранта» було досягнуто мирової угоди, відповідно до якої ОСОБА_1 , та її неповнолітнім дітям ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , а також ОСОБА_2 встановлено регламентні виплати страхового відшкодування потерпілим у межах встановленого ліміту полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ№7529563.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази суд встановив наступні обставини.

Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 грудня 2019 року, ОСОБА_10 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. Відповідно до ст..75 КК України, звільнено ОСОБА_10 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому три роки іспитового строку. Зобов`язано ОСОБА_10 відповідно до ст..76 КК України, в період дії іспитового строку періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, або навчання; не виїзджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації.

Вироком Тернопільського апеляційного суду від 21 травня 2020 року, вирок Тернопільського міськрайонного суду від 03 грудня 2019 року в частині призначеного ОСОБА_10 покарання скасовано, ОСОБА_10 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України та призначено йому покарання у виді п`яти років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки. В решті вирок залишено без змін.

Як вбачається із означеного вироку, судом встановлено, що «…15 травня 2019 року о 11.15 год. ОСОБА_10 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Skoda Superb» д.н.з. НОМЕР_1 рухався з двома пасажирами автодорогою «Броди-Тернопіль» зі сторони Броди в бік м.Тернополя. Порушуючи вимоги пунктів 1.5, ч.1 та п.1.2 (б, д) ПДР України, водій ОСОБА_10 під час руху не був достатньо уважним, не стежив належно за дорожньою обстановкою, не обрав такі прийоми керування транспортним засобом, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, і в такий спосіб, своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрозу життю і здоров`ю громадян, завдати матеріальних збитків. Наближаючись другорядною дорогою до нерегульованого перехрестя із головною дорогою «Обхід м.Тернополя», водій ОСОБА_10 не виконав вимоги дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та не зупинився перед вказаним дорожнім знаком. Порушуючи вимоги пункту 16.3, 16.11 ПДР України, в`їзджаючи на перехрестя нерівнозначних доріг по другорядній дорозі, водій ОСОБА_10 не зупинив транспортний засіб перед краєм перехрещування проїзної частини дороги та не надав дороги транспортним засобам, які наближались до даного перехрестя по головній дорозі. Зокрема, в цей час до перехрестя наближався по головній дорозі зі сторони с.Гаї Шевченківські технічно справний автомобіль ВАЗ-2101 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8 з одним пасажиром в салоні. Виїхавши із порушенням вказаних вимог ПДР України на нерегульоване перехрестя, водій ОСОБА_10 створив аварійну ситуацію для інших учасників дорожнього руху, зокрема для водія автомобіля ВАЗ-2101 ОСОБА_8 позбавивши його своїми односторонніми діями запобігти настанню ДТП та допустив зіткнення транспортних засобів. Унаслідок зіткнення транспортних засобів, водій ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми голови, грудей та живота з численними переломами кісток скелету та ушкодження внутрішніх органів, пасажир автомобіля «ВАЗ-2101» ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді масивної травми тіла з численними переломами кісток скелету та ушкодженнями внутрішніх органів, від яких настала їх смерть. Порушення водієм ОСОБА_10 вимог п.п. 2.3 (б, д); 16.11 та дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» ПДР України перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням загибелі ОСОБА_8 , ОСОБА_9 …».

Постановою Верховного Суду від 09.12.2020 року, вирок Тернопільського апеляційного суду від 21.05.2020 року стосовно ОСОБА_10 залишено без змін.

Вирок у кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч.6 ст.82 ЦПК України).

Таким чином, не підлягає доказуванню обставини дорожньо-транспортної пригоди під час якої загинули ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також винуватість водія ОСОБА_10 у її вчиненні, причинно-наслідковий зв`язок із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерті зазначеним потерпілим.

Відповідно до копії свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 , НОМЕР_4 виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_8 .

Згідно із копією свідоцтва про народження, серії НОМЕР_5 виданого 21 квітня 1993 року відділом ЗАГСу міської адміністрації м.Тернопіль, батьком ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_8 .

Як вбачається із рішення Тернопільського міськрайонного суду від 19.08.2015 року, шлюб між ОСОБА_12 , який був укладений 23.11.2013 року розірвано. В подальшому ОСОБА_13 25.05.2017 року уклала шлюб із ОСОБА_14 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб виданого 25.05.2917 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області та прізвище після державної реєстрації шлюбу у неї стало « ОСОБА_15 ».

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого відділом ЗАГС 25.11.1972 року, матір`ю ОСОБА_16 була ОСОБА_9 .

Як вбачається із свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 виданого 14.02.1992 року відділу ЗАГС міськвиконкому м.Тернопіль, 14.02.1992 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_17 та після укладення шлюбу у дружини стало прізвище « ОСОБА_18 ».

Крім цього, ОСОБА_6 є матір`ю загиблого під час ДТП ОСОБА_8 , який у свою чергу є братом ОСОБА_7 , що визнається та не заперечується сторонами у справі.

Потерпілими у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210000000219 від 15.05.2019 року про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.286 КК України визнано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , що підтверджено вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03.12.2019 року, а також вироком Тернопільського апеляційного суду від 21.05.2020 року.

Як вбачається з інформації комунального некомерційного підприємства «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» Тернопільської обласної ради від 16.10.2019 року №03-7/2245, від 16.10.2019 року №03/7-2244, ОСОБА_1 разом із неповнолітніми дітьми ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звертались до дитячого психотерапевта, де було рекомендовано до обстеження ЕЕГ та консультація психолога, було призначено медикаментозне лікування та рекомендована психотерапія.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного хворого, складеної Центром первинної медико-санітарної допомоги амбулаторією загальної практики сімейної медицини №11, ОСОБА_1 зверталась за медичною допомогою 05.06.2019 року до сімейного лікаря під час огляду якої встановлено діагноз асенізація центральної нервової системи, 10.06.2019 року - до дерматолога, де встановлено діагноз розповсюджений псоріаз, прогресуюча стадія, змішана форма, 01.08.2019 року до невролога, після огляду якої встановлено діагноз астено-депресивний синдром.

Згідно із випискою із медичної карти амбулаторного хворого, складеної Центром первинної медико-санітарної допомоги амбулаторією загальної практики сімейної медицини №11, ОСОБА_2 зверталась за медичною допомогою 05.06.2019 року до сімейного лікаря під час огляду якої встановлено діагноз вегето-судинна дистонія, 12.07.2019 року до невролога, після огляду якої встановлено діагноз вегето-судинна дистонія цефалічним вестибулярним синдромом, 30.07.2019 року до психотерапевта з невротичними розладами.

Зазначені дані підтверджено оглянутими в судовому засіданні медичними картами амбулаторного хворого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також даними у зазначених медичних картах відображено, що звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за медичною допомогою було зумовлено перенесеними стресом у зв`язку із трагічною загибеллю чоловіка та батька ОСОБА_8 .

Відповідно до копії консультативного висновку спеціаліста, виданого амбулаторно-поліклінічним відділенням КНП «Тернопільська обласна клінічна-психоневрологічна лікарня» у неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено депресію тривожності.

Як вбачається із копії полісу АМ/7529563 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданого ПАТ «НАСК Оранта», транспортний засіб марки «Skoda Superb» д.н.з НОМЕР_1 , який належить ДП «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» був забезпечений на момент вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди зазначеним полісом обов`язкового страхування на термін з 27.07.2018 року по 26.07.2019 року із встановленням страхової суми (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров`ю - 200 000 грн.., за шкоду заподіяну майну 100 000 грн. Сума франшизи складає 1000 грн.

Із заявою про виплату страхового відшкодування до страховика 17.06.2019 року звернулась ОСОБА_1 .

Відповідно до копії товарного чеку від 16 травня 2019 року, виданого СПД ОСОБА_19 ОСОБА_1 витрачено коштів на композицію в розмірі 2800 грн.

Згідно копії товарного чеку від 15.05.2019 року, виданого СПД ОСОБА_20 . ОСОБА_1 сплачено за домовину, хрест та доставку коштів на суму 12500 грн.

Відповідно до копій товарних чеків від 15.05.2019 року виданих ФОП ОСОБА_21 , ФОП ОСОБА_22 , ОСОБА_1 витрачено коштів для організації похорону на загальну суму 13890 грн.

Згідно із копій товарних чеків №5 від 16.05.2019 року, №4 від 16.05.2019 року, ОСОБА_1 витрачено коштів пов`язаних із похованням на загальну суму 5260 грн.

Як вбачається із договорів замовлення №587, №588 на організацію та проведення поховання ОСОБА_9 , ОСОБА_8 від 16.05.2019 року, а також фіскальних чеків виданих Бюро ритуальних послуг від 16.05.2019 року, ОСОБА_1 витрачено коштів на загальну суму 2978 грн.

Відповідно до чеку від 23.05.2019 року, ОСОБА_1 затрачено коштів на поминальний обід на суму 12 115 грн. Однак, ОСОБА_1 просить їй відшкодувати лише 10 581 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №8 від 12.06.2020 року виданого ФОП ОСОБА_23 , ОСОБА_1 сплачено за виготовлення, монтаж, реконструкцію гранітного пам`ятника коштів на суму 105 200 грн.

Таким чином, загальна сума витрат ОСОБА_1 понесених з організацією та проведення поховання ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , встановлення надгробного пам`ятника склали 153 209 грн.

Відповідно до касових чеків на перерахування коштів ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 22.05.2019 року по 19.12.2019 року наданих представником відповідача - ДП «Кеременецьке управління з постачання та реалізації газу» на рахунок ОСОБА_1 перераховано в рахунок відшкодування шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 коштів на загальну суму 102 000 грн. Крім цього, як зазначив у своїй постанові від 09.12.2020 року ВС, загальна сума компенсації, сплачена ОСОБА_10 та документально підтверджена складає 104 000 грн. Вказана обставина визнається в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1 , відтак, в силу вимог ч.1 ст.82 ЦПК України, не потребує доказуванню. Також, ОСОБА_1 зазначила, що вказана сума сплачена їй у рахунок заподіяної моральної шкоди.

Судом також встановлено, що ОСОБА_10 керуючи транспортним засобом марки «Skoda Superb» д.н.з НОМЕР_1 , який належить ДП «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а саме 15 травня 2019 року о 11 год.15 хв. перебував у трудових відносинах з державним підприємством «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» та виконував свої обов`язки, що визнається в судовому засіданні представником зазначеного державного підприємства, а тому в силу вимог ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доведенню.

Будучи допитаним в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_24 суду підтвердила, що загиблий ОСОБА_8 постійно приїзджав до своєї матері ОСОБА_25 , а також сестри ОСОБА_7 , яка є особою з інвалідністю, допомагав їм утримувати господарство, доглядав та обробляв город, проживав там час від часу, як одна сім`я, купував їм продукти харчування.

Свідок ОСОБА_26 , ОСОБА_27 суду пояснили, що ОСОБА_8 використовував свій транспортний засіб для виконання своїх трудових обов`язків, оскільки був працівником ДТГО «Львівська залізниця» та змушений був постійно виїзджати на дільницю.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 статті 22 вказаного Закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 23 зазначеного Закону у редакції чинній на момент ДТП, встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Згідно із пунктами 27.2, 27.3, 27.4, 27.5 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у редакції чинній на момент даної дорожньо-транспортної пригоди, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

В силу вимог ч.1 ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш, як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом - довічно; 3)інвалідам - на строк їх інвалідності; 4)одному з батьків (усиновлювачів) або другову з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1201 ЦК України, особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов`язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховується.

Згідно із закріпленим у статті 1194 ЦК України правилом, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, несе відповідальність перед потерпілим у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди у межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 року, розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2019 року по 31.12.2018 року, тобто на момент вчинення даної дорожньо-транспортної пригоди, становив 4173 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Правовий зв`язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом) (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).

Основною ознакою є те, що працівник (службовець) виконує роботу, доручену йому згідно із цими розпорядчими актами, незалежно від того, який характер вона має - одноразовий, тимчасовий чи постійний. Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (конт­рактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена невідкладною виробничою необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами, протягом усього робочого дня. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Так, у постанові Великої Палати ВС від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16

Зазначено, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц, відповідно до якої зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Як встановлено судом при вчиненні ДТП, ОСОБА_10 керував ввіреним йому транспортним засобом марки «Skoda Superb» д.н.з. НОМЕР_1 який належить державному підприємству «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» де працював, як найманий працівник. При цьому, суд враховує, що ОСОБА_10 вчинив дорожньо-транспортну пригоду під час керування ним зазначеним транспортним засобом та який на відповідній правовій підставі був ввірений йому вказаним державним підприємством для виконання своїх трудових обов`язків.

В силу вимог ч.1, 2 ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням,зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина 5 статті 1187 ЦК України встановлює, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином, виходячи із системного аналізу зазначених статтей, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до статті 1187 ЦК України умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

У відповідності до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Із змісту ст. 23 Цивільного кодексу України фізична особа має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, який фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд розглянувши матеріали цивільної справи, а також дослідивши та оцінивши докази надані сторонами приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу», публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням слід задовольнити частково.

При цьому, задовольняючи позов частково, суд виходить із того, що шкода завдана потерпілим внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, який було забезпечено у ПАТ «НАСК Оранта» на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Відтак, суд враховує, суму страхового відшкодування, яку повинен здійснити страховик потерпілій ОСОБА_1 у розмірі 100 152 грн.00 коп., яка складається із витрат на поховання ОСОБА_8 в сумі 50 076 грн. 00 коп., витрат на поховання ОСОБА_9 в сумі 50 076 грн.,00 коп. із розрахунку 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку. Таким чином, розмір такого відшкодування буде складати 50 076 грн. на одного потерпілого (12х4173=50076). Крім цього, суд враховує виплати страховиком по втраті годувальника у розмірі 49 772 грн., 00 коп., що складається із суми 24886 грн. 00 коп. двом неповнолітнім дітям ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .. Також, суд враховує розраховану страховиком суму моральної шкоди у розмірі 50076 грн., заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим), який стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку (12х4173=50076). Зазначену суму моральної шкоди страховиком розподілено між усіма потерпілими, зокрема, дружині та дітям померлого ОСОБА_8 по 12519 грн.00 коп. у користь кожного.

Також суд, оцінивши та дослідивши докази надані позивачем ОСОБА_1 , що підтверджують витрати проведені на поховання потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9 які складають 153 209 грн., вважає, що слід стягнути із державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» у користь ОСОБА_1 , яка безпосередньо понесла такі витрати, з врахуванням сум, які підлягають відшкодування страховиком. Крім цього, суд бере до уваги витрати понесені ОСОБА_1 у розмірі 35 грн. за послуги «Укрпошти» пов`язані з відправкою рекомендованого листа у відокремлений підрозділ «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» для витребування довідки про доходи ОСОБА_8 для звернення потерпілої до ПАТ «НАСК «Оранта».

Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди ОСОБА_1 , яку слід стягнути із відповідача ДП «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» буде складати 53 092 грн., із розрахунку (153 209 - 100 152 +35 = 53 092), де 153 209 грн. витрати на поховання потерпілих, 100 152грн. - розмір матеріальної шкоди, який підлягає відшкодуванню страховиком, 35 грн. витрати на витребування довідки про доходи ОСОБА_8 ..

Також, суд вважає, що вимоги позивачів про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Так, визначаючи розмір моральної шкоди кожному із позивачів, суд оцінює в сукупності встановлені обставини справи, а саме: характер заподіяної шкоди та їх наслідки, довічність негативних наслідків та істотність вимушених змін у способі життя позивачів, понесені позивачами у зв`язку із смертю близьких їм людей моральні страждання, стрес, переживання, душевний біль, виходячи із принципів розумності і справедливості, а тому, визначає загальний розмір моральної шкоди, заподіяної позивачам від кримінального правопорушення, а саме: позивачу ОСОБА_1 в сумі 1 000 000 грн., як дружині загиблого ОСОБА_8 та дочці загиблої ОСОБА_9 ; позивачу ОСОБА_1 , як законному представнику неповнолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - 500 000 грн., тобто по 250 000 грн. кожній неповнолітній дитині, позивачу ОСОБА_2 , як дочці загиблого ОСОБА_8 - 200 000 грн.; позивачу ОСОБА_6 , як матері загиблого ОСОБА_8 - 200 000 грн., позивачу ОСОБА_7 , як сестрі загиблого ОСОБА_8 - 50 000 грн.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню із відповідача - державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» у користь кожного із позивачів, суд також враховує розмір моральної шкоди, який належить до відшкодування ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , як законному представнику ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 у розмірі 12519 грн., а також ОСОБА_6 , як матері загиблого ОСОБА_8 у розмірі 50076 грн. у зв`язку із заподіянню смертю особи, передбачений пунктами 27.2, 27.3, 27.4, 27.5 ст.27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відтак, суд вважає, що слід стягнути заподіяну моральну шкоду із державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» у користь:

-ОСОБА_1 - 883 481 грн. із розрахунку (1 000 000 - 12519 -104000), де 1 000 000 грн. загальний розмір моральної шкоди визначеної судом; 12519 грн. моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню страховиком; 104000 грн. моральна шкода, яку було відшкодовано ОСОБА_10 ;

-ОСОБА_1 , як законному представнику неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 474 962 грн. (500 000 - 12519 - 12519), де 500 000 грн. загальний розмір моральної шкоди завданої неповнолітнім ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які визначені судом, тобто по 250 000 грн. у користь кожного; 12519 грн. моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню страховиком;

-ОСОБА_2 187 481 грн.. (200 000 -12519), де 200 000 грн. загальний розмір моральної шкоди визначеної судом; 12519 грн. моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню страховиком;

-ОСОБА_6 149 924 грн.. (200 000 -50076), де 200 000 грн. загальний розмір моральної шкоди визначеної судом; 50076 грн. моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню страховиком;

-ОСОБА_7 50 000 грн.. моральної шкоди.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що позов позивачів у частині вимог моральної шкоди підлягає до часткового задоволення, а тому, слід стягнути із державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» моральну шкоду заподіяну смертю потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у користь ОСОБА_1 883 481 грн.., у користь ОСОБА_1 , як законного представника неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 474 962 грн., у користь ОСОБА_2 187 481 грн., у користь ОСОБА_6 149 924 грн., у користь ОСОБА_7 50 000 грн.. При цьому, суд відкидає твердження представника ДП «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» про те, що ОСОБА_7 , як сестра померлого ОСОБА_8 не має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки, як встановлено у судовому засіданні із пояснень свідка ОСОБА_24 загиблий ОСОБА_8 постійно приїзджав до своєї матері ОСОБА_25 , а також сестри ОСОБА_7 , яка є особою з інвалідністю, допомагав їм утримувати господарство, проживав там час від часу з ними однією сім`єю, доглядав та обробляв город, купував продукти харчування. При цьому, суд враховує моральні страждання які було спричинено ОСОБА_7 внаслідок загибелі свого брата ОСОБА_8 , які полягали у душевному болі, переживанням, стресом, погіршенням стану її здоров`я.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідачів у користь держави підлягають стягненню судові витрати, відповідно до задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу», публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування шкоди завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути із державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» у користь ОСОБА_1 53 092 (п`ятдесят три тисячі дев`яносто дві) грн. заподіяної матеріальної шкоди.

Стягнути із державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» у користь ОСОБА_1 883 481 (вісімсот вісімдесят три тисячі чотириста вісімдесят одну) грн.. заподіяної моральної шкоди.

Стягнути із державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» у користь ОСОБА_1 , як законного представника неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 474 962 (чотириста сімдесят чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві) грн.. заподіяної моральної шкоди.

Стягнути із державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» у користь ОСОБА_2 187 481 (сто вісімдесят сім тисяч чотириста вісімдесят одну) грн.. заподіяної моральної шкоди.

Стягнути із державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» у користь ОСОБА_6 149 924 (сто сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять чотири) грн.. заподіяної моральної шкоди.

Стягнути із державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» у користь ОСОБА_7 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн.. заподіяної моральної шкоди.

У решті вимог, відмовити.

Стягнути із державного підприємства «Кременецьке управління з постачання та реалізації газу» в користь держави 11 350 (одинадцять тисяч триста п`ятдесят) грн.. судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2021 року.

Головуючий суддяВ. В. Ромазан