Ухвала

23 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 234/11505/20

провадження № 61-16123ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,

Мартєва С. Ю., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє ОСОБА_3 , на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 квітня

2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 01 вересня

2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Донецької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Донецької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури.

Позов мотивований тим, що 03 вересня 2019 року їм було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною статті 206 КК України, у рамках кримінального провадження № 12019050140000782 від 02 вересня 2019 року. З 02 вересня 2019 року по 05 вересня 2019 року вони були затримані та знаходились у ізоляторі тимчасового тримання. 05 вересня

2019 року слідчим суддею їм було обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. 22 жовтня 2019 року вони з`являлися за повісткою до слідчого для вручення їм повідомлення про продовження строку досудового розслідування. 30 жовтня 2019 року брали участь у судових засіданнях з розгляду клопотань про продовження запобіжних заходів.

28 листопада 2019 року ОСОБА_1 та 29 листопада 2019 року ОСОБА_2 брали участь у судових засіданнях з розгляду скарг на повідомлення про підозру.

Ухвалами Селидівського районного суду Донецької області від 28 листопада 2019 у справі №2 42/6749/19 та від 29 листопада 2019 у справі № 242/6747/19 повідомлення про підозру ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасовані, з підстав відсутності у них опису об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого частиною 2 статті 206 КК України.

Позивачі вказували, що 02 грудня 2019 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та інших, з частини 2 статті 206 КК України перекваліфіковане на статтю 356 КК України. 02 грудня 2019 року кримінальне провадження закрите на підставі пункту 7 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з тим, що потерпілий ОСОБА_4 подав відповідну заяву.

Однак, вважають, що прокурор вдався до маніпуляцій під час закриття кримінального провадження з метою уникнення його закриття з реальних підстав (у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення) щоб уникнути необхідності відшкодовувати шкоду, завдану незаконним кримінальним переслідуванням. Таким чином, щонайменше 6 робочих днів ними було втрачено на участь у кримінальному провадженні. Вказані обставини призвели до втрати середнього заробітку за 6 робочих днів. Також вважають, що незаконними діями органу досудового слідства та прокуратури їм завдана моральна шкода, яка полягає у порушенні їх нормальних життєвих зв`язків. Моральну шкоду оцінюють у 20 000 грн на кожного. Крім того, ними були понесені витрати на послуги захисника у кримінальному провадженні на загальну суму 54 090,00 грн.

На підставі вищевказаного позивачі просили: визнати дії Головного управління Національної поліції в Донецькій області в особі Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури в особі Красноармійської місцевої прокуратури Донецької області щодо притягнення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності протиправними; стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури солідарно на користь ОСОБА_2 моральну шкоду, завдану незаконними діями органу досудового розслідування - Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області в сумі

20 000,00 грн та 27 045,00 грн - витрат на правову допомогу на етапі досудового розслідування; стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури солідарно на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями органу досудового розслідування - Авдіївського відділення поліції Покровського ВП ГУНП в Донецькій області в сумі 20 000,00 грн та 27 045,00 грн - витрат на правову допомогу на етапі досудового розслідування та зобов`язати Державну казначейську службу України стягнути розмір моральної шкоди та суму витрат на правову допомогу на етапі досудового розслідування на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з бюджетних рахунків Головного управління Національної поліції в Донецькій області та Донецької обласної прокуратури, а в разі відсутності у зазначених державних органів відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 09 квітня

2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 01 вересня 2021 року, відмовлено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні позову.

30 вересня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє ОСОБА_3 , засобами поштового зв`язку, звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 квітня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 01 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

В пункті 8 статті 129 Конституції України зазначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як убачається з матеріалів касаційного провадження, предметом позову є визнання дій протиправними та відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури в сумі 95 676,38 грн.

Ціна позову у даній справі становить 95 676,38 грн, що станом на 01 січня

2021 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 250 = 567 500, 00 грн).

Верховний Суд урахував предмет та ціну позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Зазначені у касаційній скарзі доводи суд вважає необґрунтованими, оскільки вони є виключно суб`єктивними судженнями представника заявників та зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій.

Інших належних та обґрунтованих доводів, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в малозначній справі, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не наведено, а тому суд приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. Однак, таких доводів касаційна скарга не містить.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня

1997 року).

Досить важливим є те, що правове регулювання та застосування норм матеріального права у відносинах, які склалися між учасниками даного спору не представляють складності, суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення відповідно до усталеної судової практики, а доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції (частина перша статті 400 ЦПК України). Таким чином, за встановленими фактичними обставинами справи та правовідносинами; правовим регулюванням спору, справа не представляє значної складності, а відтак не належить до виключень із категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Вказівка в резолютивній частині постанови Донецького апеляційного суду від 01 вересня 2021 року про можливість її оскарження до Верховного Суду не є підставою для відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції, оскільки оскаржувані судові рішенні ухвалені у малозначній справі.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє ОСОБА_3 , подали касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню, випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє ОСОБА_3 , на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 09 квітня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 01 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Донецької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв