Справа № 22ц-14408/10 Головуючий в суді першої інстанції
Космінін С.О.
Доповідач в суді апеляційної інстанції
Медведєва Л.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
Головуючого - Медведєвої Л.П.
Суддів - Яреська А.В.
Луганської В.М.
при секретарі - Міщенко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду в місті Луганську справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода» в особі Відокремленого підрозділу Луганське управління на ухвалу Артемівського районного суду міста Луганська від 18 жовтня 2010 року про відмову у прийнятті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»в особі Відокремленого підрозділу Луганське управління про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення,
В С Т А Н О В И Л А :
Звернувшись з апеляційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»в особі Відокремленого підрозділу Луганське управління посилається на порушення норм матеріального і процесуального права та ставить питання про скасування ухвали і передачі справи для відкриття наказного провадження до суду першої інстанції.
Заперечення на апеляційну скаргу від боржників до суду не надано.
Оскаржуваною ухвалою відмовлено у прийнятті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»в особі Відокремленого підрозділу Луганське управління про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі ст.100 ЦПК України.
Стягувач та боржники в судове засідання не з’явилися, про час і місце останнього їх повідомлено належним чином і в установленому законом порядку.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.
01 вересня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»в особі Відокремленого підрозділу Луганське управління подало до суду вказану вище заяву.
В порушення вимог розділу П ЦПК України суддею суду першої інстанції 02 вересня 2010 року, не зважаючи на те,що заявником до заяви додано довідку Луганського міського комунального підприємства про адресу реєстрації боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_5,направлено запит до адресного бюро для повідомлення про місце їх реєстрації.
18 жовтня 2010 року суддею постановлено оскаржувану ухвалу.
Відмовляючи у прийнятті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»в особі Відокремленого підрозділу Луганське управління про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення , суддею зазначено про те, що заявником заявлені вимоги з пропуском строку позовної давності і задоволення вимог в порядку наказного провадження позбавляє права боржника скористатися своїм правом, передбаченим ст.267 ЦК України.
За наслідками розгляду апеляційної скарги колегія суддів визнала, що суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу ё виходячи з наступних підстав.
Статтею 100 ЦПК України передбачені підстави для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу.
Однією такою підставою є те, що із заяви і поданих документів вбачається спір про право.
Колегія суддів вважає, що із заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»в особі Відокремленого підрозділу Луганське управління про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення , та наданих до неї документів не вбачається спір про право
Посилання суду на ті обставини, що заборгованість перебуває за межами строку позовної давності ё з чого вбачається спір про право, є необґрунтованим.
Слід звернути увагу суду першої інстанції на те, що чинне законодавство не передбачає застосування позовної давності судом на власний розсуд.
Відповідно до ч.2 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Згідно з положенням ч.3 ст.267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі,зробленою до винесення ним рішення.
Зважаючи на це, вбачається ё що суди не повинні відмовляти у прийнятті заяв про видачу судового наказу з підстав спливу строку позовної давності. Адже у разі винесення судового наказу щодо зобов’язання,за якими сплив строк позовної давності, боржник має право на скасування судового наказу.
Таким чином висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням норм права.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції ё апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
При викладених обставинах ухвала Артемівського районного суду міста Луганська від 18 жовтня 2010 року про відмову у прийнятті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»в особі Відокремленого підрозділу Луганське управління про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, має бути скасована і питання про прийняття заяви стягувача про видачу судового наказу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.307,312 ЦПК України,
У Х В А Л И Л А :
Ухвалу Артемівського районного суду міста Луганська від 18 жовтня 2010 року про відмову у прийнятті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганськвода»в особі Відокремленого підрозділу Луганське управління про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, скасувати і питання про прийняття заяви стягувача про видачу судового наказу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді