Справа № 752/13297/21

Провадження № 2/752/7308/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30 вересня 2021 року місто Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Кирильчук І. А.,

при секретарі Сінчук І. А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення з останнього аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дітьми повноліття, а також стягнення аліментів на утримання позивача в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення молодшою дитиною трирічного віку.

Позов обґрунтовувано тим, що 16 серпня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, зареєстрований у виконавчому комітеті Немішаївської селищної ради Бородянського району Київської області, актовий запис № 43. Сторони проживали однією сім`єю до 01 квітня 2021 року, після чого їх спільне життя із відповідачем було фактично припинено.

Підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у подружжя відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Сторони втратили почуття любові та поваги один до одного.Позивач та відповідач мають діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю. Відповідач постійно нехтує сімейними цінностями, з його ініціативи між ними постійно виникають сварки, свідком яких нерідко стають їх діти, що тяжким чином впливає на психічний стан останніх та кожен раз спричиняє позивачу та дітям душевні страждання, крім того відповідач проживає з іншою жінкою. Відповідач не розуміє та не хоче розуміти сутності проблем, які виникають у дітей та у позивача, він не здатен підтримувати нормальну моральну атмосферу в сім`ї, піклуватися про побудову сімейних відносин між сторонами та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. З відповідачем спільного господарства не ведуть. Подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе.Позивач, вважає, що шлюб фактично припинив існування, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить її інтересам, у зв`язку з чим наполягає на його розірванні.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 10 травня 2016 року, яка проживає разом із позивачем.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у подружжя народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 19 лютого 2019 року, яка проживає разом із позивачем.

Позивач наголошує, що відповідач ухиляється від покладеного на нього, обов`язку, відповідно до статті 180 СК України, утримувати своїх дітей. Це, зокрема, виявилося у відсутністю батьківської уваги, та навіть відсутності бажання спілкуватися, і виконувати свої батьківські обов`язки, приділяти час на виховання та матеріально підтримувати спільних дітей.Таким чином, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум.

Позивач звертає увагу, на те, що працює, проте заробітна плата в останньої є незначною і утримувати двох дітей самостійно їй важко. Позивач не має змоги в повному обсязі забезпечувати свої потреби, оскільки потрібно оплачувати харчування, лікування та одяг дітей, а оскільки відповідач є здоровим та працездатним, на утриманні інших осіб не має, у зв`язку з чим, має змогу надавати матеріальну допомогу на утримання дітей та позивача. Враховуючи вищевказані обставини, позивач вимушена звернутися з даним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2021року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки подання відповідних заяв по суті.

22 вересня 2021 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 , у якій відповідач визнав позовні вимоги в повному обсязі та не заперечував проти розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 16 серпня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , видане 16 серпня 2014 року виконавчим комітетом Немішаївської селищної ради Бородянського району Київської області, актовий запис № 43.

Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила своє прізвище на прізвище чоловіка « ОСОБА_1 ».

ІНФОРМАЦІЯ_3 у подружжя народилася донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 , виданим 10 травня 2016 року виконавчим комітетом Немішаївської селищної ради Бородянського району Київської області.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у подружжя народилася донька ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 виданим 19 лютого 2019 року виконавчим комітетом Немішаївської селищної ради Бородянського району Київської області.

Позивач просить задовольнити її вимоги, вказуючи на те, що відповідач проживає окремо, спільне життя не склалося, в добровільному порядку регулярної матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.

Щодо вимоги про розірвання шлюбу, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 СК України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Відповідно до положень статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

За змістом положень частини другої статті 36 та статті 51 СК України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній (стаття 55 СК України).

За правилом частини другої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до частини третьої статті 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до статті 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивач скористалась даним правом та звернулась до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Відповідно до статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Як роз`яснено у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Сторони не виявили бажання примиритись, наполягали на розірванні шлюбу.

Згідно положень частини третьої та четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Перешкод для розірвання шлюбу, визначених частиною другою статті 110 СК України, судом не встановлено.

Суд дійшов висновку, що причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти цього, є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали неможливим, оскільки сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, разом не проживають, поновлювати сімейно-шлюбні відносини наміру не мають. За таких умов подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін та моральним засадам суспільства, тому наявні підстави для задоволення позову в цій частині.

Згідно з частиною другою статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей суд виходить з наступного.

Відповідач та позивач повинні у відповідності до вимог закону утримувати дитину, відчувати відповідальність за неї, забезпечувати її добрі умови для проживання та виховання, у тому числі, забезпечувати матеріально.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1959 року, підписаною Україною 21 лютого 1990 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Частиною третьою статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно принципу 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, статті 27 Конвенції ООН від листопада 1989 року «Про права дитини» (ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року) та статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до вимог частини першої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи, малолітні діти проживають разом з позивачем та перебувають на її утриманні. Доказів того, що за станом здоров`я та матеріального становища відповідач не може сплачувати аліменти на утримання своїх дітей, суду не надано. Також, суду не надано доказів щодо наявності у відповідача інших утриманців.

З урахуванням всіх обставин справи, наявних в матеріалах справи доказів, а також матеріального становища дитини, обов`язку батьків утримувати дитину в розмірі, необхідному для її гармонійного розвитку, що має стати стимулом для відшукання можливостей збільшення заробітку, відсутності доказів, того, що відповідач має інших утриманців та визнання останнім позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягувати з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 31 травня 2021 року та до досягнення дітьми повноліття.

Щодо вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини суд виходить з наступного.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. А відповідно до частини шостої статті 84 СК України, право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

Отже, дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Відтак, визначаючи розмір стягнення, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір, а саме 1/6 від доходу відповідача, знаходить своє підтвердження, більше того, відповідач визнає позовні вимоги та не заперечує проти розірвання шлюбу та стягнення аліментів з останнього, а тому, враховуючи обов`язок батька утримувати як матір дитини, так і самих дітей, суд приходить до висновку, що аліменти у розмірі 1/6 частини будуть достатніми для задоволення потреб матері дітей.

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Сторони не позбавлені можливості у разі зміни матеріального стану звернутися до суду з позовом про збільшення або зменшення розміру аліментів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Позивач звернулась до суду з позовними вимогами про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей та дружини. При поданні позовної заяви з вимогою розірвання шлюбу позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 908 грн.

Враховуючи задоволення даної позовної вимоги в повному обсязі та визнання її відповідачем, відповідно до статті 142 ЦПК України позивачу підлягають поверненню з державного бюджету України 50 відсотків судового збору.

Щодо майнових вимог про стягнення аліментів на утримання дітей та дружини, то позивач була звільнена від сплати судового збору відповідно до пункту 3 статті 5 ЗУ «Про судовий збір», у зв`язку з чим з відповідача на користь держави підлягає стягненню 908,00 грн судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись Конституцією України, статями 24, 55, 56, 110, 183, 190 СК України, статтями 10-13, 19, 77 141, 258, 263, 268, 273, 274, 354, 430 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований 16 серпня 2014 року Виконавчим комітетом Немішаївської селищної ради Бородянського району Київської області за актовим записом № 43, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 .

Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх доньок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 31 травня 2021 року до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 31 травня 2021 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету України 454,00 грн сплаченого судового збору відповідно до квитанції 0.0.2145041781.1 від 31 травня 2021 року.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Суддя І. А. Кирильчук