Справа № 423/3310/18

Провадження № 22-ц/810/777/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року                                                                    м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря

судового засідання Залюшного О.Г.

участники справи:

позивач(скаржник) – ОСОБА_1 ,

представник позивача – ОСОБА_2 ,

відповідач – Міністерство оборони України, Військова частина Збройних сил України-польова пошта В4680,

третя особа – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Луганського апеляційного суду в м. Сєвєродонецьку Луганської області

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Попаснянського районного суду Луганської області від 15 липня 2021 року про закриття провадження у справі, постановлену у складі судді Лизенко І.В., у приміщенні того ж суду

за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини ЗСУ – польова пошта В4680, третя особа:  ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди від злочину,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивача 26 вересня 2018 року звернувся до суду із вказаним вище позовом, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування заподіяної моральної шкоди від злочину грошові кошти у розмірі 50000грн., суму в подальшому було збільшено до 450 000 грн.

У позовній заяві зазначено, що згідно наказу командира військової частини-польова пошта В 4680 від 8 січня 2016 року № 3 ОСОБА_4 було призначено на посаду водія взводу матеріального забезпечення 3 механізованого батальйону. Вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 10 травня 2017 року ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України і йому призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, відповідно до ст.75,76 КК україни ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням строкм на 2 роки, на нього покладено обоів`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Позивачка просить стягнути з Міністерства оборони України та військової частини ЗСУ - польова пошта В4680 на її користь у якості відшкодування заподіяної моральної шкоди від злочину грошові кошти у розмірі 450 000 грн.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали

Ухвалою Попаснянського районного суду Луганської області від 15 липня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини ЗСУ – польова пошта В4680, третя особа:  ОСОБА_3 , про відшкодування моральної шкоди від злочину, закрито.

Мотивуючи таку ухвалу суд першої інстанції виходив з наступного, що у випадку зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом обов`язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи. Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Враховуючи викладені обставини суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є адміністративно-правовими, справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись з такою ухвалою ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Попаснянського районного суду 15 липня 2021 p., справа № 423/3310/18. за позовом представника позивача адвоката Юрченко Володимира Григоровича до Міністерство оборони України, Військової частини ЗСУ - польова пошта В 4680 про відшкодування моральної шкоди від злочину про закриття цивільного провадження та продовжити Попаснянським районним судом розгляд справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що військовослужбовець сержант ОСОБА_3 , вчинив відносно матері позивачки ОСОБА_5 злочин, передбачений ч.І ст. 415 КК України, який привів до її загибелі, тому позов про відшкодування моральної шкоди від злочину відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного суду за №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами би вільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст. ст. 22,23,1167,1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4,49,175- 177 Цивільного процесуального Кодексу України. У висновках Великою Палатою Верховного Суду по вищевказаних справах згідно до КАСУ, повинні розглядаються цивільні спори між військовими підрозділами та колишніми військовослужбовцями, а не пов`язаними з правовідносинами про відшкодування від злочину цивільній особі.

Тобто, даний позов про відшкодування шкоди від злочину, хоча і скоєний військовим, але повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Позиції інших сторін апеляційного провадження

Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений строк не надходило, що не заважає апеляційному розгляду справи відповідно до положень ст. 360 ЦПК України.

Явка в судове засідання

Сторони належним чином були повідомленні про час та місце судового засідання, шляхом надсилання судових повісток-повідомлень поштовим зв`язком. Заяв, клопотань, щодо проведення судового засідання в режимі відео конференції, відкладення апеляційного розгляду справи не надходило, що не заважає апеляційному розгляду справи відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи в межах апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Законність і обґрунтованість судового рішення базується на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, і що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Закриваючи провадження у цивільній справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли у зв`язку із заподіянням відповідачем шкоди позивачу під час проходження публічної служби, а тому спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, навіть якщо притягнення цієї особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди відбувається після її звільнення з такої служби.

Проте, такі висновки не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Судом встановлено, що відповідно наказу командира військової частини-польова пошта В 4680 від 8 січня 2016 року № 3 ОСОБА_4 було призначено на посаду водія взводу матеріального забезпечення 3 механізованого батальйону.

Вироком Попаснянського районного суду Луганської області від 10 травня 2017 року ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 415 КК України і йому призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, відповідно до ст.75,76 КК україни ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки, на нього покладено обоів`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Позивачка просить стягнути з Міністерства оборони України та військової частини ЗСУ - польова пошта В4680 на її користь у якості відшкодування заподіяної моральної шкоди від злочину грошові кошти у розмірі 450 000 грн.

Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право.

Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України, установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 3частинидругої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом, відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з пунктом 16 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Аналіз наведених норм дає дійти висновку, що спір набуває ознак публічно-правового в контексті статті 19 КАС, коли правовідносини безпосередньо випливають з перебування особи на посаді, яка віднесена до публічної служби, та здійснення нею службової діяльності, Діяльність особи на посаді або процес її звільнення чи прийняття на посаду мають становити публічний охоронюваний інтерес або ж мати наслідки для невизначеного кола осіб.

Натомість завдання шкоди та процес її відшкодування не підпадають під визначення публічно-правового спору, оскільки є деліктним зобов`язанням з конкретно визначеним суб`єктним складом - боржником, який завдав збитків, та кредитор, якому завдані збитки мають бути відшкодовані.

У Постанові від 05.12.18 справа № 818/1688/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від власного висновку, викладеного у її постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 3 жовтня 2018 року у справ і № 755/2258/17 щодо того, що спори за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення збитків/відшкодування шкоди, завданих особою, що перебуває або перебувала на державній/публічній службі, має вирішуватися за правилами цивільного судочинства та зробила висновок про те, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв`язку із завданням відповідачем шкоди державі під час проходження публічної служби, то з огляду на вищезазначені вимоги закону, указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, і питанням відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди, навіть якщо притягнення цієї особи до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди відбувається після її звільнення з військової служби.

У наведених справах спірні правовідносини, у яких ВП ВС відступила від попередньо сформульованих висновків, виникли саме з приводу відшкодування шкоди, завданої державі під час проходження публічної служби.

Тобто, правовідносини у розглядуваних справпах є відмінними від правовідносин по теперішній справі з огляду на суб`єктний склад учасників справи та вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, а не державі.

Вказане є визначальним для правильного вирішення питання та віднесення спору про стягнення з військової частини як власника джерела підвищеної небезпеки на користь позивача як фізичної особи завданої під час ДТП з вини військовослужбовця шкоди.

Тому суд дійшов помилкового висновку про те, що спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки не врахував, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не пов`язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір, тому цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Згідно п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Попаснянського районного суду Луганської області від 15 липня 2021 року скасувати справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 28 жовтня 2021 року.

Головуючий

Судді: