Провадження № 2-з/760/1131/21

Справа № 760/9406/21

УХВАЛА

про забезпечення позову

29 жовтня 2021 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі судді

Зуєвич Л.Л., розглянувши заяву ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ) про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 /далі - ОСОБА_2 / (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,

та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

14.04.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 12.04.2021, за підписом позивача, в якій вона просить поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши:

- квартиру номер АДРЕСА_3 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину на однокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- автомобіль марки MITSUBISHI, модель COLT, реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_4 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину транспортного засобу марки «MITSUBISHI», модель «COLT», реєстраційний номер НОМЕР_3 , 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_4 ;

- автомобіль марки «HYUNDAI», модель 130, реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_6 - об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину транспортного засобу марки «HYUNDAI», модель «І30», реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_6 ;

- земельну ділянку розташовану на території АДРЕСА_5 , кадастровий номер земельної ділянки - 3221483301:01:009:0598, площею 0,1500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- за ОСОБА_2 право власності на 1/2 земельної ділянки, розташованої на території АДРЕСА_5 кадастровий номер земельної ділянки 3221483301:01:009:0598, площею 0,1500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку;

- земельну ділянку розташовану на території Київської області. Бориспільського району, с. Жовтневе, кадастровий номер земельної ділянки 3220881702:02:009:0055 площею 0,1500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;

- за ОСОБА_2 право власності на 1/2 земельної ділянки, розташованої на території Київської області, Бориспільського району, с. Жовтневе, кадастровий номер земельної ділянки - 3220881702:02:009:0055 площею 0,1500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 13.05.2021 вказану позовну заяву прийнято до провадження, розгляду справи вирішено здійснювати в порядку зального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.07.2021.

У зв`язку з тим, що до початку судового засідання призначеного на 06.07.2021, головуючому судді не було передано зареєстровану в канцелярії суду зустрічну позовну заяву у даній справі, у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 28.07.2021.

01.07.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява, в якій ОСОБА_1 просить:

1) Визнати об`єктом права спільного сумісного майна подружжя наступне майно:

- земельну ділянку площею 0,121 га, що розташована в АДРЕСА_1 , та придбана для будівництва житлового будинку;

- земельну ділянку площею 0,1369 га, що розташована в Київській області, Обухівському районі, смт. Козин та надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за кадастровим номером 3223155400:05:109:0094;

- об`єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А, житловою площею 66,3 кв.м., загальною площею 335,5 кв.м., навіса літ. Б, гаражу літ. В, навісу літ. Г, майстерні літ. Д, літньої кухні літ. Е, погрібу літ. Ж, сараю літ. Е, убиральні літ. И, хвіртки №1, воріт № 2, огорожі №3, трубчатого колодязю №4, каналізаційного колодязю №5, вимощенню № 6, огорожі № 7.

- квартиру АДРЕСА_3 ;

- автомобіль марки «MITSUBISHI», модель «COLT», реєстраційний номер НОМЕР_3 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_4 ;

- автомобіль марки «HYUNDAI», модель «I30», реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_6 ;

- грошові кошти банківського вкладу в сумі 20 000,00 доларів США з нарахованими процентами;

- грошові кошти банківського вкладу в сумі 70 000,00 грн з нарахованими процентами.

2) Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку:

- земельної ділянки площею 0,121 га, що розташована в АДРЕСА_1 , та придбана для будівництва житлового будинку;

- земельної ділянки площею 0,1369 га, що розташована в Київській області, Обухівському районі, смт. Козин та надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за кадастровим номером 3223155400:05:109:0094;

- об`єкта незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку літ. А, житловою площею 66,3 кв.м., загальною площею 335,5 кв.м., навіса літ. Б, гаражу літ. В, навісу літ. Г, майстерні літ. Д, літньої кухні літ. Е, погрібу літ. Ж,,сараю літ. Е, убиральні літ. И, хвіртки № 1, воріт № 2, огорожі №3, трубчатого колодязю № 4, каналізаційного колодязю № 5, вимощенню № 6, огорожі № 7;

- квартири АДРЕСА_3 ;

- автомобіля марки «MITSUBISHI», модель «COLT», реєстраційний номер НОМЕР_3 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_4 ;

- автомобіля марки «HYUNDAI», модель «І30», реєстраційний номер НОМЕР_5 , 2013 року випуску, кузов № НОМЕР_6 .

3) Виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину грошових коштів, що є спільною сумісною власністю подружжя у сумі 10 000,00 доларів США з нарахованими по вкладу відсотками і 35 000,00 грн з нарахованими по вкладу відсотками та стягнути їх з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 28.07.2021 у підготовчому засіданні у даній цивільній справі оголошувалась перерва до 13.09.2021. Прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 13.09.2021 у підготовчому засіданні у даній цивільній справі оголошувалась перерва до 27.10.2021.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 27.10.2021 у підготовчому засіданні у даній цивільній справі оголошена перерва до 25.11.2021.

Щодо заяви про забезпечення позову

25.10.2021 до суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в якій в порядку ст.ст. 149-152 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1205 га, що розташована в Київській області, Обухівському районі, смт. Козин; кадастровий номер 3223155400:05:109:0003.

Подана заява про забезпечення позову обґрунтована, зокрема, тим, що за зустрічним позовом ОСОБА_1 , до складу спільного сумісного майна подружжя входить вказана земельна ділянка.

Під час судового розгляду справи виявилося, що спірна земельна ділянка площею 0,1205, що розташована в смт. Козин, Обухівський район. Київська область належить на праві приватної власності брату відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_2 - ОСОБА_3

ОСОБА_1 вважає державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 спірної земельної ділянки площею 0.1205 га незаконною, оскільки 21.11.2006 він продав вищевказану земельну ділянку ОСОБА_2 , уклавши договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мегедь Л.K. На цій земельній ділянці подружжям побудований житловий будинок, в якому вони проживають.з 2006 року.

Зазначає, що відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав ца нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.05.2021 державна реєстрація спірної земельної ділянки площею 0,1205 га за заявою ОСОБА_3 відбулася 13.05.2021.

14.04.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, датована 12.04.2021 за її підписом.

За викладених обставинах позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 не виключає можливій зговір ОСОБА_3 з ОСОБА_2 , які є родичами, щодо уникнення поділу цієї земельної ділянки між колишнім подружжям, що є предметом судового спору.

Тому ОСОБА_1 вважає, що є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_3 в подальшому може відчужити спірну земельну ділянку площею 0,1205 га на користь третьої особи, що в разі задоволення зустрічного позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, просить заяву про забезпечення позову задовольнити.

Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 25.10.2021 суддю Зуєвич Л.Л. визначено для розгляду вказаної заяви про забезпечення позову. Фактично заяву передано судді по реєстру 27.10.2021.

Мотиви суду

Відповідно до ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

За таких обставин розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд враховує, що згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 509/2765/19 (провадження № 4-21904св19) викладено правову позицію згідно з якою:

«Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

На підставі ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

[…] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

[…] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 09.09.2020 у справі № 760/5582/20 (провадження № 61-12876св20) викладено правову позицію згідно з якою:

«Частинами 1 та 2 ст. 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Позов забезпечується , зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17 (провадження№ 14-88цс20)».

У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 278/260/19-ц (провадження № 61-8580св19) вказано:

«Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

У відповідності з положеннями статті 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову, зокрема є: накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (із змінами від 12 червня 2009 року), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

У постанові Великої Палати Верхвоного Суду від 15.09.2020 № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано: «те, що відповідачка проживає у будинку впродовж десяти років і після державної реєстрації її права власності на нього ще не вчинила дії, що могли би підтвердити намір відчужити будинок, зокрема, не зверталася до ріелторів і не розміщувала оголошення про продаж, не спростовують висновки суду про наявність у відповідачки як в одноособового власника можливості вільно розпорядитись будинком, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував апеляційний суд, є домірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, оскільки будинок залишається в її володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір».

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд установив, що наразі існує спір щодо поділу майна подружжя, в тому числі земельної ділянки, про арешт якої ставиться питання в клопотанні (та на якій розташований будинок, який також є предметом спору).

Суд врахував обставини, які можуть утруднити в майбутньому виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, з огляду на що дійшов висновку щодо необхідності застосування в даному випадку заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на спірну земельну ділянку.

При цьому суд вважає, що вимоги про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку є співмірними з заявленими позовними вимогами, та застосування такого виду забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав, оскільки не порушує прав особи на володіння та користування майном, в той час як відчуження відповідного майна в подальшому може утруднити виконання рішення в разі задоволення позову. Крім того, заходи забезпечення позову є тимчасовими і за результатами вирішення між сторонами спору можуть бути скасовані судом.

ОСОБА_1 в частині вимог про забезпечення позову шляхом накладення арешту земельну ділянку надав належне та переконливе обґрунтування існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, яка полягає в можливості відчуження спірного майна третім особам до ухвалення рішення у даній справі, що спровокує необхідність докладання значних зусиль та витрат часу для захисту прав, свобод та інтересів у майбутньому.

Щодо інформації про те, що наразі спірна земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_3 (братом позивача за первісним позовом - ОСОБА_2 ), то суд враховує, що наразі матеріалами справи не спростовано чинність договору від 21.11.2006 щодо купівлі-продажу відповідної земельної ділянки (укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ).

При цьому суд бере жо уваги, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20) особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності.

Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації (відповідну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 363/4852/17).

Разом з тимп, суд також звертає увагу на приписи ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Підсумки

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що з урахуванням предмету та підстав позову, з якими ОСОБА_1 звернувся до суду, мети забезпечення позову, його заяву в частині накладення арешту на спірну земельну ділянку слід задовольнити, оскільки невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести у майбутньому до порушення прав.

Суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За змістом ч. 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Аналогічна норма міститься у п. 3 ч. 1 ст. 353 ЦПК України за змістом якої окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, зокрема, ухвали суду першої інстанції щодо забезпеченя позову.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (від 25.10.2021) в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, - задовольнити.

Накласти арешт на:

- земельну ділянку площею 0,1205 га, що розташована в Київській області, Обухівському районі, смт. Козин; кадастровий номер 3223155400:05:109:0003.

Позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ).

Відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 )

Особа, яка у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказана власником відповідної земельної ділянки: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП: НОМЕР_7 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з наступного дня після її постановлення (ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Направити дану ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК Українидо Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 11 ст. 153 ЦПК).

Суддя Л. Л. Зуєвич