Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

07 грудня 2010 року                         м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області  в складі:

Головуючого Вавшка В.С.,

суддів: Колоса С.С., Іващука В.А.,

при секретарі: Андреєвій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за ОСОБА_5 до фізичної особи підприємця ОСОБА_6 про розірвання трудового договору та стягнення заборгованості по заробітній платі;

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 червня 2010 року, -

у с т а н о в и л а :

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 червня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено у повному обсязі.

Зобов’язано фізичну особу підприємця ОСОБА_6 розірвати трудовий договір, укладений 01.08.2009 року на невизначений період між ОСОБА_6 і ОСОБА_5, та звільнити ОСОБА_5 з посади продавця змішаної групи товарів за ст.38 КЗпП України з 07.06.2010 року за ініціативою працівника.

Зобов’язано фізичну особу підприємця ОСОБА_6 провести реєстрацію розірвання трудового договору, укладеного 01.08.2009 року у Гайсинському районному центрі зайнятості населення.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 1667 грн. заборгованості по заробітній платі, 4574 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, 1900 грн. за надання юридичної допомоги та на користь держави судові витрати в сумі 182, 41 коп.

Рішення в частині стягнення заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

На таке рішення ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення районного суду, як такого що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а позовні вимоги ОСОБА_5 просить залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено і не оспорювалось сторонами, що 01.08.2009 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_6, і ОСОБА_5 укладений безстроковий трудовий договір, відповідно до умов якого ОСОБА_6 зобов’язувався здійснювати оплату праці та забезпечити працівника умовами праці для виконання прийнятих працівником зобов’язань, а ОСОБА_5 взяла на себе зобов’язання виконувати обов’язки продавця змішаної групи товарів  в магазині «Мінімаркет».

Задовольняючи позовні вимоги, суд дійшов висновку, що роботодавець порушив умови трудового договору, оскільки не виплачував позивачці належну їй заробітну плату, не забезпечив її роботою та безпідставно відмовився розірвати трудовий договір за заявою ОСОБА_5 на підставі ст.38 КЗпП України.

Колегія суддів, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Відповідно частинам ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним  є рішення, яким суд, виконавши  всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим  є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в тій частині, що відповідач ОСОБА_6 порушив трудове законодавство України : не виплачував ОСОБА_5 у встановлені строки  заробітну плату, не забезпечив її роботою та не розірвав трудовий договір за ініціативою працівника.

Вказані обставини у повній мірі підтверджені належними доказами та  частково поясненнями самого відповідача, який зазначив, що відмовився розривати трудовий договір з ОСОБА_5, натомість запропонував їй піти у відпустку без збереження заробітної плати, а в подальшому не виконав вимоги про розірвання трудового договору через відсутність у нього примірника цієї угоди.

Колегія суддів вважає, що підприємець ОСОБА_6 порушив вимоги ст.38 КЗпП України, відмовившись від розірвання трудового договору оскільки вказана норма не містить підстав, за яких працедавцю надається право не розривати трудову угоду, тобто за наявності заяви робітника про розірвання трудового договору роботодавець зобов’язаний її задовольнити.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що рішення суду про зобов’язання ОСОБА_6 до вчинення певних дій, зокрема, розірвати трудову угоду з ОСОБА_5 не відповідає способам захисту цивільних прав, передбачених ст.16 ЦК України.

Так, відповідно до ст.9 ЦК України положення цього Кодексу застосовується до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав і інтересів може бути припинення правовідношення.

Встановивши ту обставину, що роботодавець безпідставно відмовляється розірвати трудовий договір, суд не може зобов’язати його до вчинення цих дій, а в силу ч.2 ст.651 ЦК України  повинен сам розірвати такий договір, тому  рішення суду в частині зобов’язання відповідача розірвати трудову угоду підлягає зміні.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що позивачка в жовтні 2009 року скоїла прогули, а тому не могла бути звільнена за власним бажанням є безпідставними, оскільки з цього приводу будь якого наказу про застосування дисциплінарного стягнення чи звільнення ОСОБА_5 за ініціативою роботодавця не приймалось.

Також колегія суддів вважає необгрунтованим  твердження ОСОБА_6 про виплату ОСОБА_5 заробітної плати за серпень та вересень 2009 року, оскільки відповідачам не надано суду оригіналів платіжних відомостей, які б доводили виплату заробітної плати.

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні  постановлене з додержанням вимог матеріального та процесуального права,  є законним, справедливим та обгрунтованним, тому підстав для його скасування не вбачає.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково .

Перший і другий абзац резолютивної частини  рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 червня 2010 року викласти в наступній редакції:

Позов ОСОБА_5 задовольнити частково.

Трудовий договір, укладений 01.08.2009 року на невизначений період між фізичною особою підприємцем ОСОБА_6 і ОСОБА_5 - розірвати з 07.06.2010 року на підставі ст.38 КЗпП України.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя :

Судді: