Справа № 699/1009/20

Номер провадження № 2/699/176/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2021 року м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь - Шевченківський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Свитки С.Л.,

за участю секретарів судових засідань Таран О.В., Могильної І.В.,

представника Черкаської обласної прокуратури Кривошиї І.М.,

представника ГУ НП вЧеркаській області Желізняк Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі судових засідань Корсунь-Шевченківського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового слідства та прокуратури,

ВСТАНОВИВ:

До Корсунь-Шевченківського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового слідства та прокуратури, в якій позивач просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 215 000 грн та стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Позов мотивований тим, що 24.02.2016 року ГУНП в Черкаській області ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчинені злочину передбаченого ч.3 статті 158 КК України.

Вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019 року у справі № 699/213/16-к ОСОБА_3 виправдано за відсутності в її діях складу злочину.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12.08.2019 року вирок першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 28.05.2020 року вищевказані судові рішення залишені без змін.

Відповідно вона безпідставно перебувала під слідством з 24.02.2016 року по 12.08.2019 року, тобто 43 місяці, у зв`язку з чим їй заподіяна моральна школа, яка полягає у тому, що протягом тривалого часу вона зобов`язана була доводити свою невинуватість. Постійні хвилювання на допитах під час слідчих дій негативно позначились на її психічному стані. Застосування до неї запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання обмежувало її у вільному виборі місця проживання та пересуванні. Протягом розгляду кримінального провадження вона постійно відчувала почуття приниженої гідності, образи, хвилювання щодо своєї соціальної репутації та її родини, до складу якої входить двоє малолітніх дітей. Вона нераціонально витрачала свій час та зазнала матеріальних втрат. Вказані події негативно впливали на її стан.

Посилаючись на статтю 1176 ЦК України та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», просила стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на відшкодування моральної шкоди кошти в сумі 215 000 грн за те, що вона перебувала під слідством 43 місяці 18 днів. При визначенні розміру моральної шкоди слід виходити із розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи і становить 5000 грн.

Ухвалою суду вирішено питання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження з обов`язковим проведенням підготовчого засідання .

Відповідачем Черкаською обласною прокуратурою поданий відзив на позов, в якому зазначено, що мінімальний розмір моральної шкоди становить 87443,20 грн (а.с.140-145).

В обґрунтування відзиву зазначили, що 24.02.2016 року ГУНП в Черкаській області ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.3 статті 158 КК України - підписання протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці до його завершення та не на засідання виборчої комісії.

14.03.2016 року ГУНП в Черкаській області ОСОБА_2 змінено раніше винесене повідомлення про підозру від 24.02.2016 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 статті 158 КК України на ч.4 ст. 158 КК України.

Вироком Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області від 22.03.2019 ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст. 158 КК України та виправдано за відсутністю в діях складу злочину.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12.08.2019 вирок Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019 щодо ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) - залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 28.05.2020 року вирок першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції залишено без змін.

За нормами ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2020 становить 4723 грн.

Однак, згідно з п. 3 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016 № 1774-УІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини, вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2 102 грн. (ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»).

У даному випадку зміни до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» на цей час законодавцем не внесено, тому при визначенні розміру моральної шкоди, слід керуватися Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 06.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017.

Крім того, позивачкою не вірно визначено строк перебування під слідством і судом. Фактично позивач перебувала під слідством та судом з 24.02.2016 по 12.08.2019, що складає 41 місяць та 18 днів, а не 43 місяці, як зазначено.

Отже, ураховуючи наведене вважали, що мінімальний розмір моральної шкоди за час перебування ОСОБА_3 під слідством та судом становить 87 443,2 грн. (2 102 грн. х 41 міс. 18 днів), що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Відповідачем Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області поданий відзив на позов, у задоволенні якого просили відмовити. Зазначили, що 24.02.2016 року ГУНП в Черкаській області ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину передбаченого ч.3 статті 158 КК України - підписання протоколу про підрахунок голосів виборців на виборчій дільниці до його завершення та не на засіданні виборчої комісії.

14.03.2016 року ГУНП в Черкаській області ОСОБА_2 змінено раніше винесене повідомлення про підозру від 24.02.2016 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 статті 158 КК України на ч.4 ст. 158 КК України.

Вироком Корсунь-Шевченківським районним судом Черкаської області від 22.03.2019 ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч.4 ст. 158 КК України та виправдано за відсутністю в діях складу злочину.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12.08.2019 вирок Корсунь- Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019 щодо ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) - залишено без змін.

Позивач просить відшкодувати моральну шкоду завдану незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Позивач має довести наявність у зв`язку з обвинуваченням моральної шкоди та її розмір. До даних правовідносин не застосовується презумпція моральної шкоди. Це право реалізується шляхом процесуального доведення наявності шкоди, її розміру.

Згідно з ч. 5,6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Отже, необхідною умовою відповідальності є наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача і збитками потерпілої сторони. Для настання цивільно-правової відповідальності потрібен склад правопорушення, що складається з чотирьох елементів: протиправність; шкода; причинний зв`язок; вина.

За відсутності хоч би одного з цих елементів (крім випадків безвинної відповідальності) цивільна відповідальність не настає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі №2/121-30/118.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

Позивачем до позовної заяви не надано жодного належного доказу на підтвердження завданої їй моральної шкоди, протиправності поведінки заподіювача, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Разом з тим, вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 12.08.2019 не підтверджується факт наявності причинного зв`язку між шкодою у визначеною позивачем у розмірі 215000 грн. і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.

Зважаючи на вищезазначене, просили під час розгляду врахувати, що позивачем жодним документом не підтверджено факт заподіяння останній моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, з чого вона при цьому виходила, причинний зв`язок між шкодою та фактом притягнення до кримінальної відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Факт заподіяння шкоди доводить позивач. Так, позивач повинен в підтвердження своїх доводів про заподіяння моральної шкоди, надати докази застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, здоров`я і відновлення стосунків з оточуючими людьми, тощо.

Право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.

За таких обставин справи та враховуючи відсутність належних доказів заподіяння моральної шкоди просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Також вказували, що позивачем невірно визначено строк перебування під слідством і судом з 24.02.2016 по 12.08.2019, що складає 41 місяць і 18 днів, а не 43 місяці.

Що стосується позовної вимоги про стягнення витрат пов`язаних з правничою допомогою в розмірі 10000 грн., вказували, що позивачем не надано доказів, які підтверджують вказані витрати. А тому відсутні правові підстави для стягнення витрат на правничу допомогу (а.с.124-129).

Відповідачем Державною казначейською службою України поданий відзив, у задоволенні якого просили відмовити (а.с.156-160), виходячи з того, що жодних прав та інтересів позивача не порушували.

Щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди в сумі 215 000,00 грн. зазначали, що згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Пунктом 3 ч. 2. ст. 11 Цивільного кодексу визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, зокрема, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою ст. 1167 ЦК України.

Натомість частина 2 статті 1167 ЦК України визначає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала у випадках:

- якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

- якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

- в інших випадках, встановлених законом.

Отже, як вбачається зі змісту ст.1167 ЦК України у Казначейства відсутній обов`язок перед Позивачем щодо обов`язкового відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі - ППВСУ №4) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушені права власності, в тому числі інтелектуальної, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних явищ.

Згідно п. 4 ППВСУ №4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно Позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Позивачем не надано підтверджуючих документів, щодо завдання негативних наслідків морального характеру.

Отже, сума моральної шкоди в розмірі 215 000 грн. не підтверджена жодними документами та розрахунками, а тому просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, судові витрати залишити за позивачем.

Позивач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, звернулася до суду із заявою про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала, (а.с.207).

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Черкаській області Желізняк Ю.В. позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що позов є необґрунтованим, не підтверджений доказами, не вірно визначений строк перебування під слідством 43 місяці, замість 41 місяця.

Представник відповідача Черкаської обласної прокуратури Кривошия І.М. не визнала позов в тій частині, що позивачу заподіяна моральна шкода в розмірі 215 000 грн. Вважає, що позивачу заподіяна моральна шкода в розмірі 87443,20 грн, яка розрахована виходячи із розміру прожиткового мінімуму.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час, місце розгляду були повідомлені вчасно, причини неявки не повідомили.

Суд, вислухавши пояснення представників відповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

У судовому засіданні встановлено, що 25.10.2015 року до ЄРДР внесено відомості щодо факту підписання протоколів виборчого процесу деякими членами виборчої комісії до завершення голосування виборців (а.с.14).

24.02.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 158 КК України (а.с.39-40).

09.03.2016 року слідчим суддею Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі №711/2349/16-к задоволено клопотання слідчого та застосовано відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 2 місяці (а.с.45).

14.03.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри на ч.4 ст. 158 КК України (а.с.47-48).

14.03.2016 року слідчим СУ ГУНП в Черкаській області Дем`яненко Г.В. направлено на адресу ОСОБА_2 повідомлення про завершення досудового розслідування і зазначено, що позивачка є підозрюваною, а зібрані докази під час розслідування достатніми для складання обвинувального акта (а.с.49).

14.03.2016 року прокурором прокуратури Черкаської області В.П. Бердник повідомлено ОСОБА_2 про завершення досудового розслідування (а.с.51).

05.09.2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу дружині та чоловіку присвоєно прізвище ОСОБА_4 (а.с.8).

Вироком Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 22.03.2019 року у справі № 699/213/16-к ОСОБА_3 виправдано за відсутності в її діях складу злочину (а.с.78-83).

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 12.08.2019 року вирок від 22.03.2019 року залишено без змін (а.с.94-98).

Постановою Верховного Суду від 28.05.2020 року вищевказані судові рішення залишені без змін (а.с.109-111).

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказувала, що їй завдано моральної шкоди незаконними діями, а також бездіяльністю посадових осіб органів досудового розслідування та як на підставу позову посилалась на статтю 1176 ЦК України та Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», який має обраховуватись пропорційно тривалості порушення.

Положеннями ч.ч.1, 2, 6, 7ст.1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01 грудня 1994 року.

Згідно ст.1 даного Закону підлягає відшкодуванню шкода, зокрема, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У даному випадку, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду, як це передбачає стаття 2 даного Закону.

Відшкодування шкоди у такому випадку провадиться за рахунок коштів державного бюджету згідно ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Вказана стаття також встановлює, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Під час розгляду справи було встановлено, що позивач відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди у відповідності до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки відносно неї постановлено виправдувальний вирок, залишений без змін постановою Верховного Суду від 28.05.2020.

За приписами п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст.42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру. Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.278 КПК України визначено, що письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

У пунктах 1.1, 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року у справі №1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності, як стадія кримінального переслідування, починається з моменту пред`явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.

Таким чином, період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення до набрання остаточного рішення суду у справі законної сили.

Враховуючи зазначене суд вважає, що період перебування під слідством та судом у спірних правовідносинах має бути обрахований за час, починаючи з моменту вручення позивачу ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ) письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, тобто з 24.02.2016 до 12.08.2019, дати винесення ухвали Черкаського апеляційного суду, яким залишено виправдувальний вирок без змін.

Отже, суд приходить висновку, що позивач перебувала під слідством та судом 41 місяць 18 днів, результатом чого стало винесення виправдувального вироку, протягом тривалого періоду була вимушена регулярно приймати участі у слідчих діях та судових засіданнях, витрачаючи на це час, що вимагало від неї додаткових зусиль необхідних для організації життя, сам факт знаходження під кримінальним переслідуванням мав для неї стресові наслідки, вона була змушена захищатись від пред`явленого обвинувачення, що призводило до цілком природних хвилювань, що негативно вплинуло на звичний уклад життя, тобто зумовило моральні страждання і переживання.

Таким чином, суд на підставі оцінених доказів, поданих сторонами, приходить до переконання, що позивач незаконно перебувала під слідством і судом 41 місяць 18 днів, що є підставою для відшкодування на її користь моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Статтею 3 Закону України № 226/94-ВР передбачено, що громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України № 226/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Правові висновки щодо вказаного питання викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі №686/23731/15-ц зауважила, що законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 523/13432/16-ц, зазначено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Мінімальний розмір заробітної плати, який береться в основу розрахунку моральної шкоди, визначається станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01 січня 2021 року мінімальний розмір заробітної плати встановлено на рівні 6000,00 грн., і саме з урахуванням цієї суми розраховується розмір заподіяної позивачу моральної шкоди.

Розмір моральної шкоди слід визначити за повні місяці перебування позивачки під слідством та судом з 24.02.2016 до 12.08.2019, тобто за 41 місяць, з урахуванням мінімального розміру заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи. Таким чином, розмір моральної шкоди становить 41 міс. х 6000 грн. = 246000 грн.

Позивачка просила суд стягнути на її користь 215000 грн. моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тому сума, яка підлягає стягненню на користь позивача в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди становить 215000 грн, в межах заявлених позовних вимог.

Враховуючи викладене, позов підлягає до задоволення частково, оскільки позивач зазначила, що вона перебувала під слідством та судом 43 місяці 18 днів, а не 41 місяць 18 днів.

Доводи відповідачів про безпідставність стягнення моральної шкоди спростовуються приведеними вище нормами матеріального права і відхиляються судом.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесення судових витрат, представник позивачки надав копії договору про надання правової допомоги від 28.07.2020, ордеру на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №841/10, акт виконаних робіт від 03.08.2020, детальний опис робіт (наданих послуг), квитанцію від 03.08.2020 про оплату позивачем послуг за договором про надання правової допомоги в сумі 10000 грн (а.с.9-13).

Відповідачі не заявляли клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що виключає можливість суду самостійно (без такого клопотання) зменшувати розмір витрат (постанови Верховного Суду від 29.03.2018 року у справі № 907/357/16 від 18 18.12.2018 року у справі № 910/4881/18).

За таких обставин суд вважає, що адвокат позивачки дотримався вимог закону про підтвердження належними доказами понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. Такі витрати є розумними та співмірними зі складністю справи, а тому підтверджені витрати підлягають до стягнення з відповідачів на користь позивача в дольовому порядку по 3333,33 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Черкаської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органами досудового слідства та прокуратури задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури у розмірі 215 000 грн.

Стягнути з Державної казначейської служби України, вул.Бастіонна, 6 м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646 на користь ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати в розмірі 3333,33 грн.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Черкаській області, вул.Смілянська, 57 м.Черкаси, 18036, код ЄДРПОУ 40108667 на користь ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати в розмірі 3333,33 грн.

Стягнути з Черкаської обласної прокуратури, бульвар Шевченка, 286 м.Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 02911119 на користь ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судові витрати в розмірі 3333,33 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути поданою до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 27.10.2021 року.

Суддя Свитка С.Л.