Справа № 2а- 4507/10
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 листопада 2010 р. м. Донецьк
Калінінський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого – судді Гавриленка О.М.
при секретарі - Ексановій Н.Е,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про неправомірні дії державного органу про відмову в перерахунку пенсій та зобов'язання проведення перерахунку та виплати пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецьк про неправомірні дії державного органу про відмову в перерахунку пенсій та зобов'язання проведення перерахунку та виплати пенсії.
В обґрунтування адміністративного позову зазначив, що він має посвідчення особи 1 категорії, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи Серія А № НОМЕР_1 від 01.02.2005р.(переєстроване).
Огляд первісно МСЕК 21.01.2005р.- III група інвалідності захворювання пов'язане с ЛПА на ЧАЕС.
Позивач знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи». Він звернувся до управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька з заявою про перерахунок пенсії, згідно зі ст.ст.49-50, ч.4 ст.54,67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але отримав відмову в перерахунку. Просив суд визнати дії управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька неправомірними, щодо відмови в проведенні йому перерахунку та виплаті пенсії по інвалідності як інваліду 3 групи 1 категорії, у відповідності до ст.ст. 50, ч.4 ст.54,67, ч.3 ст.71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.01.2006 року по 31.10.2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Донецька перерахувати та виплатити її пенсію, як інваліду 3 групи 1 категорії, особі постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідності до ст.ст.49-50, ч.4 ст.54, ст.67,ч.3 ст.71 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії із розрахунку 50% від мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2006 року по 31.10.2006 року, скасувати рішення УПФУ в Калінінському районі м. Донецька, щодо відмови в перерахунку пенсії.
Позивач в судове засідання не з”явився, надав до суду заяву в якій підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Справу просила розглянути в її відсутність.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, але надав до суду заперечення, в яких просив суд у задоволенні позову відмовити, визнати дії УПФУ в Калінінському районі м. Донецька правомірними, справу розглянути у відсутність представника відповідача.
Оскільки всі особи, які беруть участь у розгляді справи, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, судовий розгляд справи було здійснено в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ст. 122 ч.4 КАС України.
Суд розглянувши адміністративну справу в порядку письмового провадження, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про перерахунок пенсії підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач віднесено до першої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням катастрофи Серія НОМЕР_1 від 01.02.2005р. (переєстроване).
Огляд первинно МСЕК 21.01.2005р.- III група інвалідності захворювання пов'язане с ЛПА на ЧАЕС.
Вказані факти сторонами не заперечуються.
Згідно ст. 50 Конституції України кожен право має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до Закону України № 231-У від 05.10.2006 року, який набрав чинності з 31.10.2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали з наслідок Чорнобильської катастрофи», визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсації особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, виплата зазначеної пенсії відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Відповідно до ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.
Частиною 3 статті 54 вказаного закону передбачено, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження) проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 4 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" пенсія з інвалідності третьої групи не повинна бути нижчою шести мінімальних пенсій за віком.
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення перерахунку і виплати пенсій.
Частиною 1 ст. 33 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.
Згідно ч. 4 ст. 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону України від 06.06.1996 року) розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІІ-й групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком, а згідно зі ст. 50 вказаного Закону, таким інвалідам ІІІ групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.
Цим же Законом визначено, що порядок обчислення вказаних пенсій встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 року № 523 (із змінами та доповненнями) « Про затвердження нового порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи», затверджено новий порядок, при цьому в ньому продубльовані вказані положення Закону стосовно того, що розмір пенсії для інвалідів ІІІ групи повинен бути не нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Згідно ч. З ст. 67 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю особам, у тому числі віднесеним до категорії 1,2,3,4 розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відтак, суд вважає, що починаючи з 01 листопада 2006 року у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, органи Пенсійного фонду України зобов’язані здійснювати перерахунок пенсії з дня встановлення нового розміру мінімальної пенсії за віком незалежно від звернення пенсіонера.
Таким чином, для позивача як інваліда ІІІ групи особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи з встановлених розмірів.
Крім того, суд приймає до уваги, що стаття 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає встановлення особам, віднесеним до категорії 1, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі - 50% мінімальної пенсії за віком для інвалідів ІІІ групи.
З метою реалізації права осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 1 від 03.01.02 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.04 №894, з 01.09.2004 року).
Згідно ст. 16 Конституції України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов’язком держави. Згідно ст. 22 Конституції України - конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових законів або внесення змін в діючі закони не допускаються звуження змісту та об'єму існуючих прав та свобод.
Статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії» передбачено, що тільки законами України встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком. Виходячи із загального законодавства України, закони мають вищий юридичний статус у порівнянні з нормативними актами Кабінету Міністрів України.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина ОСОБА_2, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, ч. 2 ст. 6, статтею 8, ч. 2 ст19, статтями 22, 23, ч. 1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як ст.8 Конституції України.
Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, справи „Проніна проти України", справи „Кечко проти України".
Нормами ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлено, що розмір основної - державної пенсій для інвалідів ІІІ-ї групи постраждалих від Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим 6-ти мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія має складати 50 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог ст.ст. 46, 48 Конституції України громадяни України мають право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, що включає в себе і право громадянина на пенсійне забезпечення в старості. Більш того, пенсії та інші соціальні виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя громадянина не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон України №2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України - основних соціальних гарантій.
Відповідно до норм ст.ст. 5,6 Закону України № 2017 від 05.10.2000р., основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум , на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку. Статтею 17 зазначеного Закону основні державні соціальні гарантії встановлюються законами України, з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень - до таких гарантій віднесено і мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м.Донецька, щодо відмови у перерахунку пенсії неправомірними та вважає за необхідне зобов’язати відповідача провести такий перерахунок із розрахунку шести мінімальних прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а додаткової пенсії із розрахунку 500% від мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2006р. по 31.10.2006р.
Відповідно до ч. 2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію за минулий час без обмеження будь-яким стоком.
Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільнені від сплати судового збору.
На підставі викладеного, керуючись п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993, ст.ст.49-50,ч.4 ст.54, ст.67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч. 2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 8,10,11,14,15,23,69-71,79,86,87,98,104-106,159-163,183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька – задовольнити.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька, щодо відмови в перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії ОСОБА_1, відповідно до ст.ст. 49, 50, ч.4 ст.54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку шести мінімальних прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, а додаткової пенсії із розрахунку 50% від мінімального прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 01.01.2006р. по 31.10.2006р. неправомірними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька перерахувати та виплатити основну та додаткову пенсію ОСОБА_1, відповідно до ст.ст. 49, 50, ч.4 ст.54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком, а додаткової пенсії із розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006р. по 31.10.2006р.
Скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька , щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя –