Справа № 22-19 2007р. Головуючий у 1 -й інстанції: Павелко I.Л.
Категорія: 36 Доповідач: Белінська І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Полежая В.Д. (головуючий),
Спірідонової Л.С.,
Белінської І.М., при секретарі - Шевченко Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Кіровського районного суду М.Кіровограда від 13 вересня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_2до нього про стягнення аліментів на повнолітню дочку,
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2004 року ОСОБА_2. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1. про стягнення аліментів на повнолітню дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1року народження, яка продовжує навчання і в зв"язку із цим потребує матеріальної допомоги від батьків.
Зазначала, що відповідач є батьком їхньої доньки ОСОБА_3, яка навчається на денному відділенні Харківського національного фармацевтичного університету. Навчання у ВНЗ є платним, крім того необхідні кошти для прожиття ( харчування, одяг і т.ін.) доньки та її лікування. Не маючи власного доходу, донька перебуває на її утриманні а також потребує матеріальної допомоги на період навчання від батька.
Посилаючись на ці обставини, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки в розмірі 400 гривень щомісяця до закінчення навчання, тобто до 01.07. 2008року.
Рішенням Кіровського районного суду від 13 вересня 2005 року позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення судом норм цивільно-процесуального та матеріального права. Зазначається про те, що суд, належним чином не з"ясувавши обставини, що мають значення для справи, дійшов помилкового висновку щодо його обов"язку надавати доньці утримання після досягнення нею повноліття, оскільки вона є працездатною і має можливість заробити собі на прожиття. Крім того, питання її навчання на комерційній основі з ним позивачкою не узгоджувалось. Під час розірвання шлюбу з позивачкою ним була залишена їй значна частина цінного рухомого та нерухомого майна, що стало підставою для відмови ОСОБА_2. від матеріальних претензій до нього. Не відповідають дійсності посилання позивачки на те, що він не надає
доньці матеріальної допомоги, оскільки він постійно купує їй одяг, висилає гроші. Суд неправильно визначив початок строку, з якого присуджені аліменти, що призвело до утворення заборгованості за півтора року.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1., який просив скасувати рішення суду або змінити початок строку, з якого з нього присуджені аліменти, заперечення ОСОБА_2., яка просила апеляційну скаргу відхилити, дослідивши докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд правильно встановив, що правовідносини, що виникли між сторонами з приводу надання матеріальної допомоги їх повнолітній доньці, яка продовжує навчання і в зв"язку із цим потребує матеріальної допомоги від батьків, врегульовані ст.ст. 199-201 Сімейного Кодексу України.
Відповідно до ч. 1ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв"язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов"язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
В апеляційній скарзі а також під час судового засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1. не посилався на те, що він не має можливості надавати доньці матеріальну допомогу у встановленому судом розмірі.
З іншої сторони, руд 1-ї інстанції встановив, що Вероніка фактично знаходиться на утриманні матері, позивачки в справі, однак, потребує матеріальної допомоги на період навчання і від батька. Той факт, що донька потребує матеріальної допомоги від батька, підтверджується даними щодо вартості її навчання, яка становить 5 250 грн. щорічно, за весь час -21000грн.; довідкою про доходи позивачки, середній заробіток якої на час подачі позовної заяви складав приблизно 500 гривень; довідкою про те, що донька знаходиться на утриманні позивачки.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом 1-ї інстанції, проте ніяких заперечень до суду не подав. Його доводи про те, що начебто між ним та позивачкою була укладена угода про відсутність матеріальних претензій при розлученні, нічим не підтверджені, а тому не можуть бути взяті до уваги. Те, що він іноді висилав гроші доньці та купляв їй одяг, не спростовує висновку суду щодо його обов'язку утримувати доньку до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років, оскільки, по-перше, ці обставини є недоведеними, а по- друге, незаперечним є встановлений судом факт, що донька, на час розгляду справи, потребувала матеріальної допомоги від батька в зв"язку із її навчанням у визначеній сумі аліментів, не зважаючи навіть на те, що відповідач іноді і надавав їй якусь матеріальну допомогу за своєю ініціативою.
Суд 1-ї інстанції правильно визначив час, з якого присуджені аліменти, оскільки згідно із ст. ст.201,191 СК України аліменти в такому
випадку присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Питання відстрочення або розстрочення заборгованості по аліментам, звільнення від сплати заборгованості може вирішуватись у встановленому Законом порядку, але не в даному апеляційному провадженні, оскільки це питання не було предметом розгляду судом 1-ї інстанції.
Наведене свідчить про те, що суд 1-ї інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та цивільно-процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять передбачених ЦПК України підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.303-304, 307-309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити, а рішення Кіровського районного суду М.Кіровограда від 13 вересня 2005 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.