Справа № 22-646 2007р.        Головуючий у 1-й інстанції: Березій Ю.А.

Категорія: 13                                     Доповідач: Белінська І.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2007 року                   Колегія суддів судової палати в цивільних

справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Полежая В.Д. (головуючий),

Спірідонової Л.С.,

Белінської І.М., при секретарі - Шевченко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Маловисківського районного суду від 23 січня 2007 року у справі за його позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Маловисківському районі ( далі - Фонд) про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячних страхових виплат та про стягнення заборгованості з виплат по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2006 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до Фонду про стягнення заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної трудовим каліцтвом.

В обгрунтування позовних вимог зазначав, що у 1997 році під час навчання в середній школі він влітку працював помічником комбайнера у КСП „Рассвет". 16 липня 1997 року під. час виконання своїх трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму.

22 липня 1997 року був складений акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1.

14   листопада 1997 року МСЕК вперше встановила йому 80%

втрати працездатності та другу групу інвалідності терміном на три роки.

15  листопада 2000 року під час чергового обстеження МСЕК йому

було встановлено 70% втрати працездатності, а 2 листопада 2001 року - 70%

втрати працездатності та другу групу інвалідності безстроково.

У жовтні 2001 року він звернувся до Фонду із заявою про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом внаслідок нещасного випадку на виробництві, і з 12.10.2001 року Фонд призначив йому щомісячну страхову виплату, пов"язану із втратою заробітку.

Проте, Фонд незаконно відмовляє йому у виплаті заборгованості із щомісячних виплат за період із липня 1997 року по жовтень 2001 року та одноразової допомоги, яка утворилась з вини КСП „Рассвет", яке своєчасно

не виплатило йому у відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, зазначених виплат, і яке було ліквідоване без правонаступника.

Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1. просив стягнути з Фонду на його користь 11 280 грн. одноразової допомоги та 28 344 грн. 17 коп. заборгованості по відшкодуванню втраченого заробітку, всього 39 624 грн. 17 коп.

Рішенням Маловисківського районного суду від 23 січня 2007 року ОСОБА_1. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування цього рішення через порушення судом норм матеріального та цивільно-процесуального права і про ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Вказується на те, що суд неправильно витлумачив закон, який підлягав застосуванню, а саме: п.3 прикінцевих та перехідних положень до Закону України „Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань" від 23.09.1999р. із наст, змінами та доповненнями (далі-Закону), відповідно до якого відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати. Виплати за такими вимогами провадяться за весь попередній час, протягом якогб належало відшкодувати шкоду, без обмеження будь-яким строком, з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності та підтвердження втрати працездатності та її відсотку в подальшому.

Крім того, суд першої інстанції дав неправильну оцінку доказам щодо наявності чи відсутності підстав для відшкодування відповідачем шкоди потерпілому, право на яке він. мав до набрання чинності вищезазначеним Законом, оскільки позивачем був доведений факт нещасного випадку на виробництві, який з ним стався у липні 1997 року, а також факт призначення йому КСП „Рассвет" щомісячних виплат у відшкодування втраченого заробітку. Крім того, при зверненні до Фонду у жовтні 2001 року, відповідач продовжив йому щомісячні страхові виплати, а не призначив вперше.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1. та його представника ОСОБА_2., які просили задовільнити апеляційну скаргу, заперечення представника Фонду Майстренка О.М., який просив її відхилити, дослідивши докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції встановив, що, дійсно, 16 липня 1997 року під час виконання трудових обов"язків помічника комбайнера КСП „Рассвет" з позивачем стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок чого він отримав травму, що призвело до встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності та другої групи інвалідності. Проте, оскільки факт призначення роботодавцем

позивачу щомісячних виплат у відшкодування шкоди, завданої трудовим каліцтвом, а також факт наявності заборгованості КСП „Рассвет" по цих виплатах, що утворилась до набрання чинності ЗУ „Про загальнообов"язкове...", не знайшов свого підтвердження доказами, - на відповідача не може бути покладений обов'язок відшкодувати шкоду за період до набрання чинності зазначеним Законом.

Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин, що виникли між сторонами, абз. 3 п.3 розділу XI Закону,який набрав чинності з 1.04.2001 року, згідно з яким уся заборгованість потерпілим на виробництві, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров"я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Правильним є і висновок суду про те, що позивач вперше звернувся за відшкодуванням шкоди у жовтні 2001 року. З 12 жовтня 2001 року відповідачем була призначена йому щомісячна страхова виплата, що відповідає вимогам абз.2п.З розділу XI Закону, на який посилається позивач, як на норму права, яка повинна бути застосована до спірних правовідносин. Проте, зазначена норма встановлює лише правило, згідно з яким з часу набрання Законом України „Про загальнообов"язкове..." чинності, відшкодування шкоди ... провадиться Фондом визначеним у ст..8 зазначеного Закону особам, які потерпіли після набрання ним чинності (загальний порядок), а також тим, які потерпіли до набранням ним чинності та мали право на зазначені виплати і соціальні послуги. Право останніх на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього ж Закону передбачено ч.2ст.2 Закону.

Згідно із ч.3, 4 СТ.40 Закону, якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченні трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення. Виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Встановлено, що вперше стійка втрата працездатності була встановлена позивачу за висновком МСЕК від 14.11.1997 року. Ця дата і є днем втрати ним працездатності.

Доводи позивача про те, що роботодавець - КСП „Рассвет" начебто призначило йому щомісячні виплати у відшкодування втраченого заробітку відповідно до чинного на той час законодавства, є безпідставними, оскільки вони не підтверджені доказами. Наданий позивачем додатково у даному судовому засіданні архівний випис з протоколу №11 засідання правління „Рассвет" від 22.07.1997 року ще раз доводить той факт, що заява

потерпілого або його законних представників про відшкодування шкоди правлінням КСП не розглядалась і рішення про призначення відповідних виплат не приймалось. Правління прийняло рішення про те, що питання відшкодування шкоди має вирішуватись у судовому порядку. Цим же рішенням ОСОБА_1. було виділено 200 грн. матеріальної допомоги.

Згідно із довідкою Маловисківської районної державної адміністрації державна реєстрація КСП „Рассвет" скасована лише 9.04.2002 року, правонаступники відсутні (ас.30). Відомості щодо обставин ліквідації КСП, які б могли мати значення для справи, в матеріалах справи відсутні.

Той факт, що після набрання Законом чинності роботодавець, який мав дієздатність юридичної особи, не передав до Фонду документів, які б підтверджували право позивача на страхову виплату, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві, розміри цієї виплати -також доводить той факт, що заборгованість КСП „Рассвет" по виплатам у \ відшкодування шкоди здоров"ю перед позивачем відсутня, оскільки такі виплати йому не призначались і не нараховувались.

Поскільки з дня втрати позивачем працездатності до його звернення за призначенням страхових виплат минуло більше трьох років, Фонд обґрунтовано призначив йому щомісячну страхову виплату з дня звернення за її призначенням.

Згідно ;3 наказом начальника відділення Фонду №160 від 18.12.2006 року врегульована ситуація навколо наявності двох постанов про призначення та про продовження страхової виплати позивачу та визнано дійсною постанову №137 від 12.10.2001 року про призначення йому такої виплати (а.с.98).

Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального або цивільно-процесуального права при розгляді цієї справи, на які посилається позивач в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.303, 304, 307-309, 313-315 ЦПК України, колегія судців

УХВАЛИЛА:

Апеляційну    скаргу    ОСОБА_1відхилити,    а    рішення Маловисківського районного суду від 23 січня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання законної сили.