У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К РА Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Кривенди О.В.,
суддів Гошовської Т.В., Пошви Б.М.,
за участю: прокурора
засудженого
Шевченко О.О.,
ОСОБА_5,
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 2 грудня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами заступника прокурора Кіровоградської області та засудженого ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня 2010 року, яким
ОСОБА_5,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця міста Кіровограда, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого 25 травня 1994 року за п. «б» ст. 93 КК України 1960 року до смертної кари – розстрілу, 28 квітня 1995 року постановою Пленуму Верховного Суду України вирок змінено і призначено покарання у виді позбавлення волі строком на п’ятнадцять років, 10 грудня 2008 року на підставі ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді позбавлення волі замінена більш м’яким – громадськими роботами на строк один місяць 26 днів, 18 грудня 2008 року ОСОБА_5 звільнено з місць позбавлення волі,
засуджено за ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на десять років позбавлення волі.
ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, будучи особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, вчинив замах на умисне вбивство ОСОБА_6 за таких обставин.
Після звільнення з місць позбавлення волі, з весни 2009 року ОСОБА_5 у своєму будинку АДРЕСА_2 почав співмешкати з ОСОБА_6, яка в лютому 2010 року повернулася від нього до свого чоловіка ОСОБА_7
2 березня 2010 року, приблизно о 22-й годині ОСОБА_6, щоб забрати свої речі, разом із ОСОБА_7 прийшли до будинку ОСОБА_5
ОСОБА_7 залишився чекати дружину в коридорі будинку, а ОСОБА_6 пройшла в кухню, де ОСОБА_5, який перебував у стані алкогольного сп’яніння, повідомила про своє рішення повернутися жити до чоловіка. На ґрунті ревнощів ОСОБА_5 затіяв з ОСОБА_6 сварку, під час якої вирішив її вбити.
Реалізовуючи свій злочинний намір, з метою протиправного заподіяння смерті, ОСОБА_5 схопив зі столу кухонний ніж, яким завдав ОСОБА_6 один удар в життєво важливий орган – лівий бік шиї, при цьому ніж залишив у раньовому каналі.
Виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, ОСОБА_5 залишив місце події. Однак злочин, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_6, не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_5, оскільки потерпілій своєчасно було надано медичну допомогу.
Прокурор у своїй касаційній скарзі та доповненні до неї посилається на призначення засудженому надмірно м’якого покарання.
Просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.
Засуджений у своїй скарзі, зазначаючи, що умислу на позбавлення життя потерпілої у нього не було, просить вирок змінити – перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України та призначити відповідне покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого на підтримку його скарги, думку прокурора, яка вважала, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_5 у вчиненні ним зазначеного у вироку злочину відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Так, сам засуджений, хоча й зазначав, що умислу на вбивство потерпілої в нього не було, але як на досудовому слідстві так і в судовому засіданні визнав, що він умисно завдав ОСОБА_6 удар ножем в шию.
Потерпіла ОСОБА_6, яка співмешкала із ОСОБА_5, зазначила, що ОСОБА_5 під час сварки, оскільки вона вирішила повернутися до свого чоловіка, висловлюючи погрози вбивством, завдав їй удар ножем в шию, а сам вийшов з кімнати, після цього вона вийняла з шиї ніж і намагалася вийти з кімнати, але не змогла, бо, як їй потім пояснив її чоловік – ОСОБА_7, ОСОБА_5 тримав двері.
Свідок ОСОБА_7, який є чоловіком потерпілої, показав, що 2 березня 2010 року він разом із дружиною – ОСОБА_6, пішов до ОСОБА_5 забрати речі дружини, сам він (ОСОБА_7) залишився в коридорі. Через дві хвилини почув крик дружини і в цей момент в коридор вискочив ОСОБА_5 і не пускав його до дружини, а коли він відштовхнув його, то побачив, що дружина в крові та трималася за шию. Вона йому пояснила, що ОСОБА_5 вдарив її ножем.
Ці показання узгоджуються з даними протоколів відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_5, який показав і розповів яким чином він завдав удару ножем потерпілій ОСОБА_6 у шию (а.с. 38-43, 117-122).
За висновком судово-медичної експертизи від 16 квітня 2010 року № 550 ОСОБА_6 спричинено легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров’я (а.с. 63-64).
Згідно із висновками додаткових судово-медичних експертиз від 11 травня 2010 року та від 20 травня 2010 року тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_6 могли утворитися при обставинах, на які вказував ОСОБА_5 при проведенні відтворення обстановки та обставин події (а.с. 70-71, 125-126).
Відповідно до висновку судово-цитологічної експертизи від 6 травня 2010 року № 133, на змиву з леза ножа, вилученого з місця події, виявлено кров, яка може походити від потерпілої ОСОБА_6 (а.с. 78-80).
Висновком судово-імунологічних експертиз від 20 травня 2010 року № 353, 352 встановлено, що на двох марлевих тампонах, вилучених з місця події, і на спортивних штанях ОСОБА_5 виявлена кров, походження якої можливе від потерпілої ОСОБА_6 (а.с. 86-88, 93-95).
Давши належну оцінку цим та іншим доказам у справі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_5 замаху на умисне вбивство ОСОБА_6
Вирішуючи питання про умисел, апеляційний суд виходив із сукупності всіх обставин вчиненого діяння та врахував спосіб, знаряддя злочину, характер і локалізацію заподіяного потерпілій тілесного ушкодження. Зокрема, судом враховано, що удар ОСОБА_6 було завдано ножем у життєво-важливий орган – шию, врахував суд і те, що при цьому засуджений висловлював погрози вбити потерпілу.
За таких обставин апеляційний суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 15 п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України, а тому підстав для перекваліфікації його дій на ч. 2 ст. 125 КК України, про що йдеться в касаційній скарзі засудженого, колегія суддів не вбачає.
Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд, дотримуючись вимог ст.ст. 64, 65 КК України, належним чином умотивував своє рішення з посиланням на встановлені обставини і дані, які характеризують засудженого.
Підстав вважати призначене апеляційним судом покарання надмірно м’яким, про що йдеться у касаційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.
Таким чином, при перевірці справи в касаційному порядку не виявлено будь-яких передбачених ст. 398 КПК України підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_5, а тому немає й підстав для задоволення касаційних скарг.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -
у х в а л и л а :
касаційні скарги прокурора та засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Кіровоградської області від 26 липня 2010 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.
Судді:
О.В. Кривенда Т.В. Гошовська Б.М. Пошва