КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛ А

     Іменем  України

Справа № 133/3056/21

        Провадження № 2-н/133/406/21

25.10.21

Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Пєтухова Н.О., розглянувши заяву  ОСОБА_1   про видачу судового наказу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 ,-

В С Т А Н О В И Л А:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу, в якому просить суд стягнути з   ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини зі всіх видів його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі цієї заяви до суду і до повноліття дитини.

Так, зі змісту прохальної частини вказаної заяви вбачається, що заявник ставить вимогу про стягнення, крім іншого, судових витрат в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн за надання юридичної допомоги.

Вирішуючи питання щодо такої вимоги заявника суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень ч.1 ст.160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Зі змісту ст. 161 ЦПК вбачається, що наказне провадження передбачає можливість стягнення неоспорюваної заборгованості, за заявою особи, якій таке право належить.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину – однієї чверті, на двох дітей – однієї третини, на трьох і більше дітей – половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Так, заявник ставить вимогу про стягнення аліментів з боржника, оскільки для останнього утримання їх спільних дітей є обов`язком, визначеним ст. 180 Сімейного кодексу України. А сама ОСОБА_1 наділена таким правом вимоги.

У свою чергу, стягнення з ОСОБА_2 витрат на правову допомогу суперечить самій суті наказного провадження, а також не є неоспорюваною заборгованістю.

Нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, які відмінні від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з такого.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в числі інших належать і витрати на професійну правничу допомогу.

За ч.1 ст.137 ЦПК України,  витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України,  розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з ч.3-6 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

 За змістом ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі.

Відповідно ч.3 ст.165 ЦПК України, у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі якщо заявлені вимоги між собою взаємопов`язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.

Заявником заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 850 гривень, за якою не може бути видано судовий наказ, оскільки зазначене не входить до переліку, визначеному ч.1 ст.161 ЦПК України, та вказані витрати входять до предмету доказування по справі, що унеможливлює стягнення їх за правилами наказного провадження, а тому суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 850 гривень.

Керуючись ст. 163  ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити   у видачі судового наказу про стягнення з аліментів на утримання дитини, в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя                                                   Н.О. ПЄТУХОВА

Дата документу 25.10.21.