ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/8459/18 Головуючий в І інстанції: Ус О.В.

Номер провадження: №22-ц/819/1785/21 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Юськів І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , діючої від імені Виконавчого комітету Херсонської міської ради, а також ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 липня 2021 року, у складі судді Ус О.В., у справі за позовом ОСОБА_3 , діючого від імені ОСОБА_4 , до Виконавчого комітету Херсонської міської ради, треті особи без самостійний вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Комунальне підприємство "Херсонське бюро технічної інвентаризації", про визнання частини рішення органу місцевого самоврядування незаконною, свідоцтва про право власності незаконним та недійсним,

В С Т А Н О В И В :

10 травня 2018 року ОСОБА_3 , діючий від імені ОСОБА_4 , звернувся до суду з вказаним позовом до Виконавчого комітету Херсонської міської ради, третя особа без самостійний вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , в якому просив:

--- визнати незаконним та скасувати пункт "1.65" рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради від 17 квітня 2007 року №212 "Про видачу свідоцтва про право власності", яким постановлено: "1. Управлінню комунальної власності ( ОСОБА_6 ) видати свідоцтва про право власності: 1.65. ОСОБА_2 - на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 25,7 кв.м, загальною - 40,8 кв.м";

--- визнати незаконним і недійсним видане 25 квітня 2007 року на підставі пункту "1.65." рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради "Про видачу свідоцтва про право власності" від 17.04.2007 р. №212 Свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований наступним.

Рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів "Про рішення загальних зборів (зборів уповноважених) ЖБК" №189 від 20 серпня 1991 року з посиланням на положення пунктів 8, 31, 32, 43, 55, 56 Примірного статуту ЖБК було зокрема постановлено: "1. Затвердити рішення загальних зборів (зборів уповноважених) ЖБК про прийняття в члени кооперативу: 1.7 ЖБК "Чайка" - ОСОБА_4 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , замість батька ОСОБА_7 , у зв`язку з передачею паю і вибуття...".

У вказаному рішенні мова йде про вибуття зі складу членів ЖБК "Чайка" ОСОБА_2 та його матері ОСОБА_8 у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання до квартири АДРЕСА_3 .

Крім того, батьки позивача за їх згодою передали на користь позивача сплачене (внесене) ними, як подружжям, паєнакопичення (пай) за спірну квартиру. Після прийняття спірного рішення, батьки позивача отримали ордер на вселення до квартири АДРЕСА_3 (державного житлового фонду), вселилися до цієї квартири та зареєструвалися за вказаною адресою. А зі спірної квартири вони виселилися та виписалися 13.11.1991 року.

27.10.2015 р. Комсомольським районним судом м. Херсона ухвалено заочне рішення у справі №667/7068/15-ц за позовом ОСОБА_2 до нього та ОСОБА_9 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. До матеріалів вказаної справи долучено надану ОСОБА_2 копію спірного Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 25.04.2007 року, Серія НОМЕР_1 , відповідно до якого власником вказаної квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_2 .

Вказує, що рішенням Виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів "Про рішення загальних зборів (зборів уповноважених) ЖБК" №189 від 20.08.1991 р. ОСОБА_2 виключено зі складу членів ЖБК "Чайка" на підставі підпункту 6 п. 50 Примірного статуту ЖБК та на підставі п.5 ч.1 ст.147 ЖК України, відповідно до якої члена житлово-будівельного кооперативу може бути виключено із кооперативу у випадку виїзду на інше постійне місце проживання, що і відбулося.

Правовідносини щодо набуття, зміни і припинення прав на паєнагромадження та на кооперативну квартиру у житлово-будівельному кооперативі, які виникли після 15.04.1991 року (часу набрання чинності Законом України "Про власність") і до введення в дію ЦК України, регулюються нормами ст.15 вказаного Закону України "Про власність", ЦК УРСР, статтями 141, 145 і 147 ЖК УРСР, положеннями Типового статуту ЖБК і Примірного статуту ЖБК від 30.04.1985р.

Відповідно до ч.1 ст.15, ч.1 ст.17 Закону України "Про власність" право власності на кооперативну квартиру набувала не будь-яка особа, яка здійснювала платежі в рахунок пайових внесків, а лише член ЖБК.

Оскільки будь-яких рішень щодо позивача про виключення зі складу членів ЖБК "Чайка" або позбавлення права на паєнакопичення прийнято не було, позивач і є одноосібним власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області Дорошинської В.Е. від 14.09.2018 року було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання (а.с.47).

11.01.2019 року відповідачем подана заява про застосування строків позовної давності (а.с.52).

Протокольною ухвалою суду від 30.01.2020 року до участі у розгляді справи у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору було залучено за його ж клопотанням від 22.01.2020 року, поданим до суду 23.01.2020 року (а.с.80), нового власника спірної квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_5 (а.с.92).

Іншою ухвалою суду першої інстанції від 29.10.2020 року до участі у розгляді справи у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору було залучено Комунальне підприємство "Херсонське бюро технічної інвентаризації" (а.с.135).

Ухвалою суду від 21.12.2020 року було закрито підготовче провадження й справу призначено до судового розгляду (а.с.155).

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 16 липня 2021 рокупозов був задоволений. Суд вирішив:

--- визнати незаконним та скасувати пункт "1.65" рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 17 квітня 2007 року №212 "Про видачу свідоцтв про право власності", яким зокрема постановлено: "1. Управлінню комунальної іласності ( ОСОБА_6 ) видати свідоцтва про право власності: 1.65. ОСОБА_2 - на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 25,7 кв.м, загальною - 40,8 кв.м";

--- визнати незаконним і недійсним видане 25 квітня 2007 року на підставі пункту "1.65." рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради "Про видачу свідоцтва про право власності" від 17.04.2007 р. №212 Свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 25,7 кв.м, загальною - 40,8 кв.м.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів №189 від 20.08.1991 року було затверджено рішення загальних зборів (зборів уповноважених) ЖБК про прийняття до членів кооперативу: п. 1.7 ЖБК "Чайка": ОСОБА_4 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , а тому позивач став членом кооперативу та отримав усі права, який мав його батько та передав позивачеві свій пай, тобто набув право в подальшому на отримання свідоцтва про право власності на квартиру саме позивач, а не його батько ОСОБА_2 , який розпорядився своїм паєм та станом на час видачі свідоцтва про право власності не був членом кооперативу.

Також суд виходив з того, що має бути визнано і частково недійсним рішення органу приватизації, на підставі якого було видано вказане свідоцтво (розпорядження).

Також суд виходив з того, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, оскільки про те, що ОСОБА_2 , який передав своєму сину ОСОБА_4 пай на кооперативну квартиру та вибув з членів кооперативу, отримав свідоцтво про права власності на цю ж квартиру на підставі рішення виконкому Херсонської міської ради, позивачеві стало відомо у серпні 2017 року, коли дізнався про існування заочного рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27.10.2015 року у справі № 667/7068/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування квартирою, за адресою: АДРЕСА_5 .

На зазначене судове рішення ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, подав апеляційну скаргу з проханням його скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема зазначив, що суд залишив поза увагою той факт, що саме він (скаржник) вніс у повному обсязі пайовий внесок за спірну квартиру і що відповідно до довідки від 29.01.2019 року, виданої Колективним об`єднанням ЖБК "Україна", членом житлово-будівельного кооперативу "Чайка" в період з 20.08.1991 року по 17.04.2007 року був ОСОБА_2 .

Також вказав, що судом першої інстанції не досліджувалися документи, на підставі яких було прийнято рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів № 189 від 20.08.1991 року, зокрема заява про вибуття ОСОБА_2 з кооперативу, заява про вступ позивача до кооперативу тощо.

Також зазначив, що судом безпідставно не була застосована позовна давність до правовідносин, які виникли у 2007 році, адже рішення органів місцевого самоврядування є загальнодоступними та публікуються, а інформація про речові права на нерухоме майно наявна у відповідних реєстрах.

Також, на вказане рішення представником Виконавчого комітету Херсонської міської ради, яка послалась на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, подана апеляційна скарга з проханням його скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема вказала, що поза увагою суду залишилося те, що членом кооперативу є ОСОБА_2 , який і отримав свідоцтво про право власності на квартиру, адже про це свідчать надані докази належним розпорядником інформації щодо членства в ЖБК "Чайка", яким є КО ЖБК "Україна", а саме: довідка №12 від 29.01.2019 року (згідно неї членом житлово-будівельного кооперативу "Чайка" за адресою АДРЕСА_5 в період з 20.08.1991 року по 17.04.2007 року був ОСОБА_2 , інші дані в КО ЖБК "Україна" відсутні); довідка від 21.12.2006 року (відповідно до неї, яка робить посилання на аркуш інвентарної справи 15, власником квартири АДРЕСА_1 , раніше належній ЖБК "Чайка" є ОСОБА_2 ).

Також зазначила, що судом не надано належним чином обґрунтування щодо поновлення строків позовної давності. При цьому позивач не просить поновити пропущені строки позовної давності та не наводить жодних доказів на підтвердження поважності їх пропуску.

Справу вдруге було призначено до апеляційного розгляду на 26.10.2021 року о 16-30 годині, однак, крім представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Шкути О.О. та представника відповідача ОСОБА_1 , решта учасників справи, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися. При цьому від позивача ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судом

Із матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

ОСОБА_2 є власником двокімнатної квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , що підтверджено Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.04.2007 р. Підстава для видачі свідоцтва: рішення виконавчого комітету від 17.04.2007 р. №212 (а.с.10).

Згідно копії заочного рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 жовтня 2015 року у справі № 667/7068/15-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_9 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задоволено, визнано ОСОБА_4 , ОСОБА_9 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили 07.11.2015 року (а.с.9).

Законом України "Про доступ до судових рішень" встановлений порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства.

Відповідно до ч.5 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної статтею 7 цього Закону, зокрема до відомостей, які дають можливість ідентифікувати фізичну особу.

Слід зазначити, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднене заочне рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 жовтня 2015 року (реєстраційний номер рішення 52959000) у вказаній справі № 667/7068/15-ц, а також ухвала Апеляційного суду Херсонської області від 05.12.2017 року (реєстраційний номер рішення 70842785), якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 , діючого від імені ОСОБА_4 , було відхилено, а вказане заочне рішення було залишено без змін.

Вказаними судовими рішеннями встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 25.04.2007 року виданого Херсонською міською радою на підставі рішення виконавчого комітету від 17.04.2007 року за №212 ОСОБА_2 належить на праві приватної власності квартира АДРЕСА_1 . Натомість ОСОБА_4 та його представник не заперечили факту постійного проживання за адресою: АДРЕСА_6 , а також не надали будь-яких доказів про те, що постійно проживають у спірній квартирі, виконують зобов`язання із утримання житлового приміщення у цій квартирі. Суди встановили, що відповідачі без поважних причин відсутні у спірній квартирі понад один рік і право власності на спірну квартиру не оскаржено у визначеному законом порядку відповідачами.

Згідно архівного витягу з рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №212 від 17.04.2007р. "Про видачу свідоцтв про право власності", управлінню комунальної власності вирішено видати свідоцтво про право власності, за п. 1.65 ОСОБА_2 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 25,7 кв.м, загальною 40,8 кв.м (а.с.11).

Відповідно до виписки з рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради народних депутатів №189 від 20.08.1991 року "Про рішення загальних (зборів уповноважених) ЖБК, вирішено затвердити рішення загальних зборів (зборів уповноважених) ЖБК про прийняття до членів кооперативу: п. 1.7 ЖБК "Чайка": ОСОБА_4 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 площею 26 кв.м, замість батька ОСОБА_2 , у зв`язку з передачею пая та вибуттям. Склад сім`ї 3 людини (а.с.13).

За довідкою №1942 від 10.10.2017 р. виданою ТОВ "Україна", за адресою: АДРЕСА_5 зареєстрований ОСОБА_4 . За адресою: АДРЕСА_6 були зареєстровані та виписані: ОСОБА_2 з 13.11.1991 р. по 28.12.2007 р., ОСОБА_8 з 13.11.1991 р. по 28.12.2007 року (а.с.14).

Відповідно до копії Свідоцтва про право власності від 11 січня 2007 року, виданого Фондом комунального майна м. Херсона, квартира АДРЕСА_3 , належить на праві приватної, спільної сумісної власності ОСОБА_2 та члену його сім`ї ОСОБА_8 . Свідоцтво видане згідно з розпорядженням №21136-ж від 11.01.2007 р. (а.с.15).

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №152519462 від 14.01.2019 року - право власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 на підставі договору дарування від 13.09.2017 року зареєстровано за ОСОБА_5 (а.с.57).

Відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 13.09.2017 року дарувальник ОСОБА_10 передає у власність квартиру АДРЕСА_1 , а обдаровуваний ОСОБА_5 прийняв це майно. Квартира належить дарувальнику на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 12.09.2017 року (а.с.82).

Згідно довідки №12 від 29.01.2019 року, виданої Колективним об`єднанням ЖБК "Україна", членом житлово-будівельного кооперативу "Чайка" за адресою АДРЕСА_5 в період з 20.08.1991 року по 17.04.2007 року був ОСОБА_2 , інші дані в КО ЖБК "Україна" відсутні (а.с.65).

З дослідженої в судовому засіданні архівної інвентарної справи №87747 за адресою: АДРЕСА_5 встановлено, що за довідкою №2295 від 25.12.2006 року виданою Відділом по обліку та розподілу житлової площі Виконавчого комітету Херсонської міської ради Херсонської області ОСОБА_2 є членом ЖБК "Чайка" на 2 кімнатну квартиру по АДРЕСА_5 (аркуш інвентарної справи 14); за довідкою від 21.12.2006 року виданою КО ЖБК "Україна", власником квартири АДРЕСА_1 , раніше належній ЖБК "Чайка" є ОСОБА_2 (аркуш інвентарної справи 15).

Нормативно-правове обґрунтування та позиція суду апеляційної інстанції

За ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За змістом ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

За ч.2 ст.145 ЖК УРСР якщо член житлово-будівельного кооперативу виключений з кооперативу (крім випадків, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7 статті 147), помер або вибув з нього з інших причин чи переселився в іншу квартиру в будинку того ж кооперативу, члени його сім`ї, які проживали разом з ним, зберігають право користування жилим приміщенням за умови вступу до кооперативу одного з них. Член сім`ї, який виявив бажання вступити до кооперативу замість попереднього члена кооперативу, має перевагу перед іншими особами. Дружині члена кооперативу, що має право на частину паєнагромадження, надається перевага на вступ до кооперативу перед іншими членами сім`ї. При відсутності дружини, що має право на частину паєнагромадження, а також при відмовленні її від вступу до кооперативу така перевага надається спадкоємцям члена кооперативу, які проживали разом з ним.

Відповідно до ч.5 ст.145 ЖК УРСР до членів сім`ї члена житлово-будівельного кооперативу належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з членом кооперативу не позбавляє колишніх членів його сім`ї права користування займаним жилим приміщенням. У разі відсутності угоди між членом кооперативу і колишнім членом його сім`ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені частиною п`ятою статті 144 цього Кодексу.

Згідно п.5 ч.1 ст.147 ЖК УРСР члена житлово-будівельного кооперативу може бути виключено з кооперативу у випадках: виїзду на інше постійне місце проживання.

За п. 10 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу від 30.04.1985 року №186, громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу.

Згідно п.31 Примірного статуту, член житлово-будівельного кооперативу має право за згодою загальних зборів членів кооперативу передати свій пай будь-кому з постійно проживаючих з ним членів сім`ї, які досягли вісімнадцятирічного віку або одружилися чи влаштувалися на роботу в передбачених законом випадках до досягнення зазначеного віку. Пай, який є спільною власністю подружжя, може бути переданий тільки при наявності згоди іншого з подружжя. Особа, якій член кооперативу передав пай, користується перевагою перед усіма іншими особами на вступ до цього кооперативу.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Стаття 12 вказаного Закону передбачає, що міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідного міста.

Згідно ч.3 ст.24 вказаного Закону органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до ст.42 вказаного Закону міський голова у межах повноважень та у випадках передбачених законами видає розпорядження.

Статтею 59 зазначеного Закону передбачено, що актами органів та посадових осіб місцевого самоврядування є рішення відповідної ради, рішення виконавчого комітету відповідної ради та розпорядження відповідного голови.

Відповідно до ч.10 ст.59 вказаного Закону акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що за наявності підстав оскаржувані рішення Виконавчого комітету Херсонської міської ради у відповідній частині та Свідоцтво про права власності на нерухоме майно від 25.04.2007 року про право власності ОСОБА_2 на спірну квартиру підлягають визнанню незаконними, скасуванню та визнанню недійсними.

Однак, за встановлених обставин справи апеляційний суд не може погодитися з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки до нього він дійшов при порушенні норм процесуального права й неправильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У своїй постанові від 16.06.2020 року у справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15. У тій іншій справі Верховний Суд України вказав таке: "Судами під час розгляду справи встановлено, що спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою. Таким чином спірний договір був укладений без волевиявлення позивача, а тому суди дійшли правильного висновку про недійсність спірного договору на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України".

Велика Палата Верхового Суду зробила такий висновок щодо застосування відповідних норм права у вказаних правовідносинах:

--- правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

--- відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

--- враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві та в додаткових поясненнях, а також заперечення відповідача, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельних ділянок, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

--- тому у позові слід відмовити саме з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, а не з підстав застосування наслідків пропуску позовної давності, позаяк суд розглядає питання про застосування позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності.

У п.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19зазначено, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам касаційної скарги.

Суд апеляцій ної інстанції, враховуючи наведене вище, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, якщо суд, дотримуючись принципу стадійності захисту права, дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачено законом або договором та/або він є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах.

У цій справі позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, який є неефективним для захисту порушеного права в таких правовідносинах, адже задоволення позову не призведе до відновлення порушеного права, оскільки право власності на спірну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі договору дарування від 13.09.2017 року, зареєстровано за ОСОБА_5 (а.с.57). Про це останній повідомив суд першої інстанції, клопочучи про залучення його до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору (а.с.80).

Принцип процесуальної економії передбачає, що суд має ефективно захистити право, унеможлививши повторний позов.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу й на таке.

Участь сторін у цивільному процесі зумовлена тим, що судовий спір має місце саме між ними і його вирішення впливає безпосередньо на їх права чи обов`язки. При цьому участь третіх осіб у справі є опосередкованою формою захисту їх прав та інтересів, що пов`язані зі спірними правовідносинами, оскільки за результатом вирішення спору у сторін виникнуть права та обов`язки, а у третіх осіб судове рішення може бути лише підставою для цього.

Відповідно до ст.51 ЦПК України:

--- суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача (ч.1);

--- якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч.2).

За положеннями ст.53 вказаного Кодексу:

--- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи (ч.1);

--- якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ч.3).

Суд першої інстанції у порушення ст.ст.13, 51, п.1 ч.1 ст.189 ЦПК України не роз`яснив позивачеві його права на подачу заяви про залучення третьої особи ОСОБА_2 до участі у справі в якості співвідповідача, адже вимога про визнання недійсним Свідоцтва про право власності від 17.04.2007 року про належність йому ( ОСОБА_2 ) спірної квартири на праві власності безпосередньо впливає на його права. При цьому суд першої інстанції позбавлений права самостійно залучати до участі у розгляді справи співвідповідачів. Такого права позбавлений і суд апеляційної інстанції.

Крім того, зважаючи на зазначене вище щодо ОСОБА_5 , позивач мав би, обравши ефективний спосіб захисту порушеного права, пред`явити відповідний позов і до ОСОБА_5 , залучивши його до участі у справі у якості співвідповідача, адже позивачу, за наявності неоспореного нотаріально посвідченого договору дарування від 13.09.2017 року, з урахуванням обставин, встановлених вказаним вище заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 27 жовтня 2015 року у справі № 667/7068/15-ц, а також зважаючи на склад учасників справи, який є наразі, відновити свої права, які позивач вважає порушеними, є неможливим.

Отже, апеляційний суд зазначає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку.

В апеляційних скаргах серед доводів було відсутнє посилання на неефективний спосіб захисту порушеного права та незалучення певних осіб у якості співвідповідачів.

Однак, відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки суду апеляційної інстанції

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції, на підставі п.2 ч.1 ст.374, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України,слід скасувати й ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Відповідно, апеляційні скарги підлягають задоволенню.

В результаті скасування судового рішення, інші доводи апеляційних скарг не мають правового значення.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно

розміру задоволених позовних вимог (ч.2).

При поданні апеляційної скарги скаржниками Виконавчим комітетом Херсонської міської ради та ОСОБА_2 було сплачено кожним судовий збір у встановленому законом розмірі - по 1057,20 грн кожний (а.с.263, 274).

Суд апеляційної інстанції вважає, що за обставинами справи, предмету позову та його остаточного вирішення, можна дійти висновку про те, що кожну апеляційну скаргу по суті задоволено повністю, тобто на 100 %.

Таким чином, з урахуванням наведеного, з позивача на користь кожного із скаржників необхідно стягнути судові витрати у розмірі - по 1057,20 грн кожному.

Керуючись ст.ст.141, 367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , діючої від імені Виконавчого комітету Херсонської міської ради, а також ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 16 липня 2021 року скасувати й ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_3 , діючого від імені ОСОБА_4 , до Виконавчого комітету Херсонської міської ради, треті особи без самостійний вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Комунальне підприємство "Херсонське бюро технічної інвентаризації", про визнання частини рішення органу місцевого самоврядування незаконною, свідоцтва про право власності незаконним та недійсним - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь Виконавчого комітету Херсонської міської ради судові витрати у розмірі 1057,20 грн.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_11 судові витрати у розмірі 1057,20 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 28 жовтня 2021 року.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська