Справа № 462/3243/21 Головуючий у 1 інстанції: Гедз Б.М.

Провадження № 22-ц/811/2082/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Приколоти Т.І., , Савуляка Р.В.

Секретар Савчук Г.В.

З участю: представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Лазор А.О., представника ОСОБА_2 - адвоката Зеленіна С.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 462/3243/21 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лазора Андрія Олеговича на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 13 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

в с т а н о в и в :

12.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти в межах суми позову арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в тому числі на належні ОСОБА_2 на праві приватної власності об`єкти нерухомого майна, а саме: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 16960392) та будинок, загальною площею 69,4 кв. м., житловою площею 30,2 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 19149629), заборонити ОСОБА_2 у будь-який спосіб відчужувати, а також укладати правочини, які в подальшому можуть призвести до обтяження та/або відчуження наступних вказаних об`єктів нерухомого майна, заборонити будь-яким органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам, які утворені та діють у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень», вчинення будь-яких реєстраційних дій, а саме: дій пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяжень речових прав на належні ОСОБА_2 на праві приватної власності вищевказані об`єкти нерухомого майна.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 подано до Залізничного районного суду позов до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Предметом позову у даній справі є стягнення боргу за договором позики від 03.03.2019 р. у розмірі 45000 Євро, що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України станом на 04.03.2021 року становить 1510200 грн. На думку позивача, відповідачі мають реальну можливість уникнути майнової відповідальності шляхом перереєстрації права власності на майно на інших осіб, як фіктивно так і в інший спосіб здійснити відчуження належного їм майна до винесення рішення судом, унаслідок чого буде неможливо виконати рішення суду. Для уникнення ризиків порушення його законних прав на повернення грошових коштів та для майбутнього реального виконання рішення суду є необхідним застосувати заходи забезпечення позову. Також звертає увагу суду на те, що відносно ОСОБА_3 відкрито ряд виконавчих проваджень, по яких останній є боржником. Зважаючи на відсутність у ОСОБА_3 грошових коштів на банківських рахунках, а також будь-якого нерухомого чи рухомого майна, яке належить йому на праві особистої приватної власності і на яке може бути звернуто стягнення, а також п`ять відкритих проваджень щодо вказаної особи, то у разі задоволення позову виконати рішення по даній справі буде фактично неможливо. З огляду на викладене, зважаючи на встановлену законодавцем презумпцію спільності інтересів подружжя, враховуючи солідарний характер відповідальності подружжя за зобов`язаннями, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, то позивач вважає, що наявні правові підстави для накладення арешту на майно, яке належить на праві спільної сумісної власності позичальнику ОСОБА_3 і його дружині ОСОБА_2 , а також на особисте майно останньої, так як подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном. У зв`язку з наведеним просить заяву задоволити.

Оскаржуваною ухвалою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалу оскаржив адвокат ОСОБА_1 -Лазор А.О. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Не погоджується з висновком суду про те, що позивачем не надано достатніх доказів для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки звертаючись з заявою, позивач зазначив, що маючи на руках правовстановлюючі документи на об`єкти майна, відповідач в будь-який момент може вчинити дії з відчуження майна. Крім цього, у заяві позивач зазначив що відносно відповідача ОСОБА_3 відкрито п`ять виконавчих проваджень, що безперечно свідчить про його недобросовісну поведінку. Зважаючи на відсутність у ОСОБА_3 грошових коштів та будь-якого рухомого чи нерухомого майна на яке може бути звернуто стягнення то у разі задоволення позову виконати рішення буде фактично неможливо. З огляду на встановлену законодавством презумпцію спільності інтересів подружжя, вважає, що наявні підстави для накладення арешту на майно,яке належить на праві спільної сумісної власності позичальнику та його дружині, а також особисте майно останньої , так як подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном. Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду висловленим у постанові від 18.03.2021 року у справі №369/205/20. Просить скасувати ухвалу суду та прийняти постанову,якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 -адвокат Зеленін С.С. подав відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та не підлягає до задоволення , а ухвала суду законна та обґрунтована. Вважає, що в даному випадку суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 не є стороною договору позики грошових коштів від 03.03.2019 року, вона не надавала згоди на укладення даного договору таким чином між позивачем та нею спору не існує. Звертає увагу, що не може бути накладено арешт на особисту приватну власність. В заяві про забезпечення позову, позивач не довів, що кошти отримані в позику використані в інтересах сім`ї, а сам договір позики укладений в інтересах сім`ї. Більше того, позивач просить накласти арешт на майно, яке належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, що не допускається нормами СК України. Просить ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених до суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики від 03 березня 2019 року в розмірі 45000 Євро. В обґрунтування позову зазначає, що відповідач ОСОБА_3 позичив у нього 45000 Євро на строк до 01.09.2019 року, однак у визначений строк кошти у зазначеному розмірі не повернув. Вважає, що оскільки кошти отримані в інтересах сім`ї, просить борг стягнути в солідарному порядку і з дружини позичальника ОСОБА_2

12 травня 2021 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначив, що відповідачі мають всі можливості відчужити наявне у них майно з метою уникнення від виконання можливого рішення про задоволення позову. Звертав увагу, що відповідач ОСОБА_3 є боржником у кількох виконавчих провадженнях, що може свідчити про недобросовісність його дій щодо виконання судових рішень. Зважаючи на те, що у нього відсутнє будь - яке рухоме чи нерухоме майно, рішення суду може бути виконано за

рахунок майна, яке оформлене на його дружину, однак є спільною власністю подружжя, тому просив заяву про забезпечення задовольнити.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не навів обгрунтованих доводів про те, в чому саме полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Крім того, позивач не обгрунтував співмірність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно , оскільки відсутня його вартість. Суд також виходив з того, що вжиттям заходів забезпечення позову у даному випадку може бути порушено інтереси інших відповідачів.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду.

Згідно з ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову передбачені у ст.150 ЦПК України.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При цьому слід мати на увазі, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Аналіз наведеного свідчить про те, що обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, представник позивача зазначив, що відповідачами може бути здійснено відчуження майна, за рахунок якого в майбутньому може бути виконано рішення про стягнення заборгованості за договором позики.

Судом встановлено, що зазначені побоювання позивача підтвердилися, оскільки в травні 2021 року (після подання позовної заяви) відповідачі розмістили оголошення про продаж будинку на АДРЕСА_1 , який перебуває у приватній спільній частковій власності відповідача у справі ОСОБА_2 .

З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи преставника позивача про необхідність і доцільність забезпечення позову є обґрунтованими.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Твердження представника відповідача про те, що частку у зазначеному будинку відповідач ОСОБА_2 набула на підставі договору дарування, а відтак зазначене майно є її особистою приватною власністю не приймаються до уваги колегією суддів під час даного апеляційного розгляду, оскільки під час вирішення заяви про забезпечення позову, суд лише перевіряє чи є загроза невиконання майбутнього рішення та не може визначати за рахунок якого майна це рішення буде виконуватись.

Як вбачається з вимог позовної заяви ОСОБА_2 має статус відповідача у справі, матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 45000 Євро заявлена до неї в солідарному порядку разом з ОСОБА_3 , а тому суд з врахуванням вимог ст. ст.149-150 ЦПК України, перевіривши , що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясуввши обсяг позовних вимог, дані про особи відповідачів, зокрема про те, що вони є подружжям, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, дійшов висновку, що заява про забезпечення підлягає до часткового задоволення, зокрема шляхом застосування виду забезпечення позову: накладення арешту на майно відповідачів в межах суми позовних вимог 45000 Євро, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 04.03.2021 року 1 510 200,00 грн.

Крім цього, при вирішенні даної заяви поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що відповідач ОСОБА_3 є співвласником Ѕ частини будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , та 1/3 частки квартири , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ,що стверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта власності на нерухоме майно(а.с.30-31).

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування оскаржуваної ухвали та про наявність підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову .

Суд апеляційної інстанції задовольняючи заяву частково, зазначає, що визначений захід забезпечення позову має тимчасовий характер і діє до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, а також буде співмірним до позовних вимог, забезпечить фактичне виконання рішення в разі задоволення позову чим усуне загрозу неефективного захисту порушень прав позивача.

Інші доводи апеляційної скарги стосуються спору по суті, а відтак не можуть бути предметом розгляду під час перегляду законності ухвали про відмову у забезпеченні позову, а тому суд апеляційної інстанції не має обов`язку їх спростовувати чи брати до уваги.

Щодо інших вимог заяви про забезпечення позову, зокрема щодо заборони відчуження майна, яке належить ОСОБА_2 та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо нерухомого майна , що належить ОСОБА_2 , апеляційний суд зазначає, що накладення арешту на майно включає у себе заборону відчуження майна та як наслідок реєстрацію такого відчуження та застосовується для забезпечення реального виконання рішення, а тому в цій частині заява про забезпечення позову до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст.374 ч.1 п.2,376 ч.1 п.п.3,4, 383, 384,389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лазора Андрія Олеговича задовольнити частково.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 13 травня 2021 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення.

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на майно відповідачів ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , прож. АДРЕСА_1 ) в межах суми позовних вимог 45000,00 Євро, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на 04.03.2021 року 1 510 200,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови, в порядку визначеному ст.ст.389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 25 жовтня 2021 року.

Головуючий суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк