Справа № 419/1196/21

Провадження № 2/419/257/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2021 року смт Новоайдар Луганської області

Новоайдарський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Глазкової Ю. О.,

за участю секретаря судового засідання Шапки О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Новоайдарського районного суду Луганської області з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач є матір`ю ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та який був інвалідом першої групи з дитинства і рішенням суду визнаний недієздатним. Його опікуном був призначений батько ОСОБА_3 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. ОСОБА_3 з 01.01.2013 перебував на обліку в Жовтневому управлінні соціального захисту населення Департаменту з питань труда та соціального захисту населення Луганської міської ради та отримував допомогу як опікун інваліда з дитинства, дана допомога виплачена включно до 31.05.2014.

Після смерті ОСОБА_3 його дружина ОСОБА_1 у зв`язку з проведенням антитерористичної операції у Луганській області не встигла оформити опікунство над сином. Вони разом переїхали проживати до смт Станиця Луганська та отримали статус внутрішньо переміщених осіб.

22.11.2018 ОСОБА_1 звернулась до Троїцького районного суду Луганської області з метою встановлення опікунства над своїм сином ОСОБА_2 , проте останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді недоотриманої суми державної соціальної допомоги за період з 01.01.2014 по 31.12.2018.

Позивач звернулась до Станично-Луганської державної нотаріальної контори та 08.12.2020 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається з недоотриманої суми державної соціальної допомоги за період з 01.7.2014 по 31.12.2018 у розмірі 124425,50 грн.

Також ОСОБА_1 звернулась з листом та свідоцтвом до відповідача, проте останній листом від 17.05.2020 було відмовлено у виплаті коштів, оскільки вона та ОСОБА_2 не перебували на обліку з 01.07.2014 по 31.12.2018 як отримувачі державної соціальної допомоги з інвалідністю з дитинства 1 групи підгрупи А.

Тому, позивач вважає дії відповідача неправомірними та посилаючись на положення ст. ст. 1,4,10,12 ЗУ «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та норми ЦК України просила визнати дії відповідача неправомірними щодо відмови від сплати недоотриманої суми державної соціальної допомоги та зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму державної соціальної допомоги за період з 01.07.2014 по 31.12.2018 у розмірі 124425,50 грн. у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 .

Від Управління соціального захисту населення Щастинської РДА надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки згідно бази даних отримувачів усіх видів державних соціальних допомог ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_2 за період з 01.07.2014 по 31.12.2018 не перебували. Крім того, відповідач пояснив, що йому не відомо на підставі якого документу нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 . Також надано суду копію розпорядження Щастинської РДА № 83 від 22.03.2021 відповідно до якого Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації припинено шляхом приєднання до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації.

Ухвалою суду від 10.09.2021 року за клопотанням представника відповідача витребувано копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 з державної нотаріальної контори Станично-Луганського району.

Позивач в судове засідання не з`явилась, вважається у встановленому законом порядку повідомленою про дату, час і місце розгляду справи відповідно до ч. 5.ст. 130 ЦПК України.

Представник позивача надав суду заяву, про розгляд справи без його участі.

Представник Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації у судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи без участі представника адміністрації.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та копію спадкової справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 13.07.1973 року Жовтневим районним РАЦС м. Ворошиловграда.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 24.01.2019 року Станично-Луганським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області.

З копії довідки МСЕК серії 10ААА № 758290 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлена перша група інвалідності «А» з дитинства безстроково.

Копією рішення Жовтневої районної ради народних депутатів від 08.06.1982 ОСОБА_3 визнаний опікуном за недієздатним ОСОБА_2 .

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 27.05.2014 Жовтневим відділом державної реєстрації акті цивільного стану реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції видно, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Копією відповіді Управління соціального захисту населення Станично-Луганської РДА на запит нотаріусу встановлено, що періодом недоотриманої допомгои є 01.07.2014 по 31.12.2018, розмір державної соціальної допомоги особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю розраховується згідно прожиткового мінімуму на підставі ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України» на відповідний рік та згідно наказу Міністерства соціальної політики від 30.04.2002 № 226/293/169.

14.05.2021 за вих. № 2491 відповідачем надано відповідь на звернення ОСОБА_1 , відповідно до якої згідно бази даних ні вона, ні її померлий син не перебували на обліку з 01.07.2014 по 31.12.2018 як отримувачі державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства 1 групи підгрупи А., а тому законні підстави для нарахування та виплати державної соціальної допомоги відсутні.

З копії додаткового свідоцтва по право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Кондратьєвим В.М. Станично- Луганської державної нотаріальної допомоги, виданого 08.12.2020 та зареєстрованого в реєстрі за № 1-647, ОСОБА_1 належить спадщина після смерті ОСОБА_2 у виді недоотриманої суми державної соціальної допомоги за період з 01.07.2014 по 31.12.2018 у розмірі 124425,50 грн.

З відповіді Станично-Луганської РДА від 30.11.2018 встановлено, що ОСОБА_1 зверталась з метою оформлення опікунства щодо її сина.

Ухвалою Троїцького районного суду Луганської області від 05.03.2019 заяву ОСОБА_1 про призначення її опікуном над недієздатною особою ОСОБА_2 залишено без розгляду у зв`язку зі смертю останнього.

З копій довідок від 24.11.2016 № 879 та від 06.09.2018 за № 0000610612 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взяті на облік внутрішньо переміщені особи та фактично мешкають за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії спадкової справи, а саме з заяви ОСОБА_1 від 21.05.2019 року вбачається, що вона звернулась до нотаріуса з метою прийняття спадщини після смерті сина ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі вбачається, що Станично-Луганською державною нотаріальною конторою зареєстровано спадкову справу № 64209109 21.05.2019 року після смерті ОСОБА_2 .

10.06.2019 ОСОБА_1 звернулась із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом посвідчено право ОСОБА_1 на отримання спадщини після смерті ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,0612 га, кадастровий номер:4424884500:09:003:1146.

З Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі за № 64304177 вбачається, що ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину.

08.12.2020 позивач звернулась до нотаріуса із заявою про видачу додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме на спадкове майно у виді недоотриманої суми державної соціальної допомоги за період з 01.07.2014 по 31.12.2018 у сумі 124425,50 грн.

Державним нотаріусом Станично-Луганської державної нотаріальної контори 08.12.2020 видано ОСОБА_1 додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на спадкове майно - недоотриману суму державної соціальної допомоги за період з 01.07.2014 по 31.12.2018 у сумі 124425,50 грн, яке зареєстроване за № 66895131 згідно Витягу про реєстрацію в спадковому реєєстрі.

Дане свідоцтво видане нотаріусом на підставі довідки Управління соціального захисту населення Станично-Луганської РДА від 02.12.2019 за вих. № 3099, відповідно до якої сума недоотриманої державної соціальної допомоги ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01.07.2014 по 31.12.2018 становить 124425,50 грн.

Таким чином, судом встановлено, що померлий ОСОБА_2 і інвалідом 1 групи з дитинства, яка встановлена йому безстроково, його опікуном був призначений батько ОСОБА_3 , який помер та який перебував на обліку та отримував державну соціальну допомогу у Жовтневому управлінні соціального захисту населення Департаменту з питань труда та соціального захисту населення Луганської міської ради, яка була виплачена включно до 31.05.2014. У зв`язку зі смертю опікуна та тим, що м. Луганськ наразі є окупованою територією, де органи влади не здійснюють свої повноваження, позивач не змогла вчасно звернутись та вирішити питання про призначення її опікуном над сином, оскільки останній помер, крім того вона разом з сином отримала статус внутрішньо-переміщених осіб.

Призначення та виплата соціальної допомоги особам з інвалідність регулюється Законом України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю» право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.

Згідно довідки МСЕК ОСОБА_2 з 16.08.2011 безстроково встановлена перша група інвалідності «А» з дитинства.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю » державна соціальна допомога призначається у таких розмірах: особам з інвалідністю з дитинства I групи - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

ОСОБА_2 помер в с. Пшеничне Станично-Луганського району Луганської області, місцем його реєстрації згідно копії паспорту є АДРЕСА_2 , що віднесене до території України, яка тимчасово окупована.

Згідно копії додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.12.2020 року, позивач прийняла спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_2 на недоотриману державну соціальну допомогу за період з 01.07.2014 по 31.12.2018 роки в сумі 124425,50 грн.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

За доводами позовної заяви позивач вважає, що згідно чинного законодавства, вона як спадкоємець 1 черги за законом, яка прийняла спадщину, має право на спадкування коштів недоотриманої соціальної допомоги померлого її сина ОСОБА_2 .

Заперечуючи проти позовних вимог позивача, відповідач УСЗН Щастинської райдержадміністрації, який є правонаступником УПСЗН Станично-луганської РДА, посилався на ту обставину, що позивач та її померлий син згідно бази даних не перебувають на обліку та оскільки до смерті ОСОБА_2 до управління з жодною заявою не звертались, відсутні підстави для здійснення виплат заборгованості відповідної державної соціальної допомоги. Також зазначили, що УПСЗН Щастинської РДА не відомо на підставі якого документа нотаріусом було видано додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману суму державної соціальної допомоги у сумі 124425,50 грн.

Сторонами справи не заперечується, що померлий ОСОБА_2 , зареєстрований у м. Луганську (тимчасово окупована територія), та на обліку як внутрішньо переміщена особа, отримувач державних соціальних допомог, в Управлінні соціального захисту населення Станично-Луганської РДА не перебував, та на час звернення позивачки до управління УПСЗН Щастинської РДА, яке є правонаступником, ОСОБА_2 вже помер.

Позивач у позові посилається на те, що своєчасно не змогла звернутись до відповідача щодо виплати державної соціальної допомоги, бо вона є особою похилого віку та після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 сама доглядала за сином і з початку тимчасової окупації м. Луганська у 2014 році було призупинено здійснення функцій державними органами, тому не отримувала кошти соціальної допомоги, оскільки не встигла оформити опікунство над сином у зв`язку з його смертю.

Відповідно частини 2 статті 12 «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю та дітям з інвалідністю» суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи її офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування особи з інвалідністю на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об`єктивні обставини, коли особа з інвалідністю чи її батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.

На підставі вищезазначених обставин, судом встановлено, що за життя ОСОБА_2 проживав у м. Луганську, визначеному в затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, як територія, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року№ 405/2014, був взятий на облік як внутрішньо переміщена особа з 06.09.2018, а ІНФОРМАЦІЯ_1 помер.

Соціальний захист осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях та необхідність такого передбачено положеннями Закону України від 18 січня 2018 року N 2268-VIII "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях".

Відповідно до статті 2 цього Закону за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Як зазначено устатті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя мав нараховану, але не виплачену соціальну допомогу особам з інвалідністю 1 групи «А» з дитинства за період з 01.07.2014 по 31.12.2018, загальний розмір якої складає 124425,50 грн. Іншого розрахунку суми невиплаченої соціальної допомоги суду не надано.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно дост.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини, або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені уст. 1261-1265 цього кодексу.

Згідно зіст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно дост.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Зміст права власності включає право володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст.317 ЦК України),

Відповідно до частини 1ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно ч. 1ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.

ОСОБА_1 отримала два свідоцтва про право на спадщину за законом, як мати спадкодавця, а саме на земельну ділянку, площею 0,0612 га, кадастровий номер:4424884500:09:003:1146 та недоотриману державну соціальну допомогу за період з у сумі 124425,50 грн.

Посилання відповідача на ту обставину, що йому не відомо на підставі якого документа нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину на недоотриману соціальну допомогу повністю спростовується довідкою УПСЗН Станично-Луганської РДА, яка міститься у матеріалах спадкової справи.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про обгрунтованість вимог позивача та вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Звертаючись з позовом, позивачем було заявлено вимогу про визнання дій відповідача щодо відмови від виплати недоотриманої державної соціальної допомоги за життя неправомірними, проте з цього приводу суд зазначає, що у даному випадку належним способом захисту буде зобов`язання сторони здійснити виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, оскільки позивачем було сплачено судовий збір як за одну майнову вимогу, то суд вважає стягнути сплачену суму у розмірі 908 грн. судового збору з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 1216-1218, 1220,1233,1261,1268,1269,1270 ЦК України, ст.ст. 2,4,5,12,13,141,258,259,263-265, 352,354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03196989, місцезнаходження: Луганська область, смт. Новоайдар, вул. Банківська, 31) виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , недоотриману суму державної соціальної допомоги у розмірі 124425,50 (сто двадцять чотири тисячі чотириста двадцять п`ять гривень п`ятдесят копійок) в порядку спадкування після померлого ОСОБА_2 за період з 01.07.2014 року до 31.12.2018 року включно.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Щастинської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 03196989, місцезнаходження: Луганська область, смт. Новоайдар, вул. Банківська, 31) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 908 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду через Новоайдарський районний суд Луганської області .

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 27 жовтня 2021 року.

Суддя Ю.О. Глазкова