Справа № 1-5/10

  П О С Т А Н О В А

  І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

08 грудня 2010 року                                                                                             м.Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Чепурнова В.О.,

при секретарі – Багара Н.М.,

з участю обвинувача — прокурора Чурей О.В.,

захисника підсудного – адвоката ОСОБА_1,

потерпілих – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Перечин кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_4,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою освітою, непрацюючого, раніше не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, -

  В С Т А Н О В И В :

18 травня 2008 року близько 22 год. 30 хв. біля будинку АДРЕСА_2, де проживає ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, діючи умисно, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства та особливою зухвалістю чіплявся до гр. ОСОБА_2 та її сина – гр.ОСОБА_3 шляхом нанесення ударів руками, чим спричинив кожному з них легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.    

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, щиро розкаявся та заявив суду клопотання про закриття щодо нього кримінальної справи в порядку ст. 45 КК України, тобто у зв’язку з дійовим каяттям.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні проти задоволення даного клопотання не заперечила та подала заяву, в якій заявила, що претензій морального та матеріального характеру до підсудного не має.

Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а учасники судового розгляду правильно зрозуміли зміст цих обставин і сумнівів у добровільності та істинності їх позиції не має, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню в порядку ч.3 ст.299 КПК України обмежується визнавальними показами підсудного, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.

З урахуванням обсягу доказів, які досліджувалися у судовому засіданні, суд вважає доведеною вину підсудного ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині і кваліфікує його дії за ч.1 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

Вирішуючи питання про заявлене підсудним ОСОБА_4 клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності, суд, заслухавши думку прокурора, яка не заперечила проти задоволення такого, потерпілих, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що клопотання підлягає до задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_4  вчинив злочин, передбачений  ст. 296 ч. 1 КК України,  який згідно ст. 12 цього Кодексу відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Також встановлено, що підсудний  у вчиненому щиро покаявся, активно сприяв розкриттю злочину, а також вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

Відповідно до ст. 45 КК України особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

Як зазначено в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року № 12, передбачене у ст. 45 КК України звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов’язковим. Його треба здійснювати в порядку, встановленому ст. 7-2 КПК України незалежно від того, надійшла справа до суду із відповідною постановою чи з обвинувальним висновком.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що підсудного ОСОБА_4  на підставі ст. 45 КК України слід звільнити від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям, закривши щодо нього провадження по справі.

Речових доказів та судових витрат по справі не має.

Запобіжний захід підсудному  ОСОБА_4  у виді підписки про невиїзд слід скасувати.

Керуючись ст. ст. 7-1,7-2, 282 КПК України, ст.ст. 45 КК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4   від кримінальної відповідальності, передбаченої ст. 296 ч.1 КК України на підставі ст. 45 цього Кодексу – звільнити у зв’язку з дійовим каяттям, а справу щодо нього провадженням – закрити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді підписки про невиїзд – скасувати.

На постанову суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом семи діб з дня її винесення.

Головуючий:                                                                                       Чепурнов В.О.