ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2021 року м. Київ № 320/13130/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1

доГоловного управління ДПС у Донецькій області, Маріупольське управління

провизнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Головного управління ДПС у Донецькій області, Маріупольське управління (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС) з наступними позовними вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не списання податкового боргу (недоїмки) позивача;

- зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо списання податкового боргу (недоїмки), що нарахована позивачу, у сумі 24 703,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у списанні суми недоїмки з підстав, не передбачених положеннями законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року матеріали адміністративної справи №320/13130/20 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі №320/13130/20 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2021 року відповідача зобов`язано надати суду інтегровану картку платника податків позивача, інформацію про природу податкового боргу, дату його виникнення та підстави.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено про правомірність вчинених дій, оскільки за результатами розгляду заяви встановлено, що нарахування по єдиному соціальному внеску у розмірі 24 703,14 грн. виникли після 03 червня 2020 року, тобто, після дати, яка визначена пунктом 915 розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464; заява від 26 лютого 2021 року подана позивачем з порушенням законодавчо встановлених строків, у зв`язку з чим відмолено у її задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 17 серпня 2020 року б/н, отриманої ГУ ДПС 27 серпня 2020 року, листом ГУ ДПС від 29 вересня 2020 року №75295/10/05-99-04-30 повідомлено про відсутність підстав для списання нарахувань по єдиному соціальному внеску за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року, оскільки встановлено, що нарахування виникли після 03 червня 2020 року.

Листом від 26 жовтня 2020 року №79857/10/05-99-04-30 за наслідками розгляду заяви позивача від 29 вересня 2020 року б/н, яка надійшла до ГУ ДПС 24 вересня 2020 року, щодо списання єдиного внеску встановлено, що нарахування по єдиному соціальному внеску виникли після 03 червня 2020 року та не підлягають списанню.

Листом ГУ ДПС від 24 листопада 2020 року №85729/10/05-99-04-30 за наслідками розгляду заяви позивача від 23 жовтня 2020 року, яка надійшла до ГУ ДПС 27 жовтня 2020 року, повідомлено, що нарахування по єдиному соціальному внеску виникли після 03 червня 2020 року та не підлягають списанню.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить з наступних міркувань.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).

13 травня 2020 року Верховною радою України прийнято Закон України №592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі - Закон №592-ІХ).

З пояснювальної записки до проекту Закону №592-ІХ слідує, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов`язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону №592-ІХ цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Днем опублікування Закону №592-ІХ є 02 червня 2020 року, а тому з 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону №592-ІХ, відповідно до положень якого розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI доповнено пунктом 915.

Відповідно до пункту 915 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ (в редакції, чинній на дати звернення позивача із заявою про списання) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 3 червня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року:

а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;

б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:

1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року;

2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.

У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.

Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.

Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.

Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню.

Отже, відповідно до цього пункту підлягають списанню за заявою платника несплачені на день набрання чинності Законом №592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платником єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, під час розгляду даної справи відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано суду доказів, які б підтверджували, відсутність підстав для списання за заявою позивача нарахованих сум недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Судом не приймаються доводи відповідача про відсутність підстав для списання нарахувань з єдиного внеску позивачу з цих підстав, оскільки відповідач у відзиві на позов не заперечує про здійснення нарахувань по єдиному внеску позивачу за період з 2017 по 2019 рік та зазначає про здійснення нарахувань єдиного внеску ОСОБА_1 27 серпня 2020 року за 2017 рік у розмірі 8 448,00 грн., за 2018 рік у розмірі 9 828,72 грн., за 2019 рік у розмірі 6 426,42 грн.

При цьому, відповідач невірно трактує положення пункту 915 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ, зазначаючи про відсутність підстав для списання єдиного внеску у зв`язку з тим, що нарахування виникли після 03 червня 2020 року та не підлягають списанню.

В свою чергу, суд зазначає, що відповідно до пункту 915 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ підлягають списанню за заявою платника несплачені станом на 3 червня 2020 року суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску за період з 1 січня 2017 року до 3 червня 2020 року у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з 3 червня 2020 року.

Тобто, позивачем дотримано всіх вимог, визначених пунктом 915 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VІ, які необхідні при реалізації права на списання нарахованої заборгованості з ЄСВ, що не спростовано відповідачем під час судового розгляду справи.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, Маріупольське управління (87515, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59, код ЄДРПОУ 43142826) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, Маріупольське управління щодо не списання податкового боргу (недоїмки) ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області, Маріупольське управління прийняти рішення щодо списання податкового боргу (недоїмки), що нарахований ОСОБА_1 , у сумі 24 703,14 грн.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Аверкова