РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/1728/21

Провадження № 2/293/750/2021

26 жовтня 2021 рокусмт Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

 головуючої судді Проценко Л.Й.

за участю секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Черняхів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини

ВСТАНОВИВ :

Процесуальні дії по справі

19.08.2021 ОСОБА_1 звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти, на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3000 грн. щомісячно, починаючи з дати подання позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою від 01.09.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Перше судове засідання суд призначив на 24.09.2021 (а.с.13).

24.09.2021 розгляд справи не проводився, у зв`язку з перебуванням головуючої судді у відпустці (а.с.18). Розгляд справи по суті суд відклав на 26.10.2021.

13.10.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив (разом з доказом направлення його позивачці), в якому вказує, що визнає позовні вимоги лише в частині, а саме не заперечує щодо стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1000 грн. щомісячно і до досягнення ним повноліття. В іншій частині позовних вимог просив відмовити, а саме щодо стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказуючи, що не є її біологічним батьком, а тому вважає, що в силу вимог ст. 180 СК України обов`язок по її утриманню на нього не розповсюджується. Пояснює, що шлюб з позивачкою був зареєстрований одночасно з видачою свідоцтва про народження ОСОБА_4 , яке видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Черняхівського районного управління юстиції в Житомирській області 08.09.2015, актовий запис №99. На прохання його колишньої дружини він погодився вказати, що є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що було зазначено в свідоцтві про народження дитини. Крім того, просив суд при визначені розміру аліментів врахувати обставини, передбачені ст.182 СК України, а саме те, що він є інвалідом 3-ї групи, де відповідно до довідки з банку отримує пенсію в розмірі 2203,68 грн.; також утримує свою непрацездатну матір, яка є пенсіонеркою.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх батьківських обов`язків, а саме тим, що він добровільно не надає позивачу матеріальної допомоги на утримання їх спільних малолітніх дітей.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем був укладений шлюб.

Від вказаного шлюбу в них народились: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюб між сторонами було розірвано 05.03.2021 на підставі рішення Черняхівського районного суду Житомирської області та з моменту розірвання шлюбу відповідач не бере участі в утриманні їх спільних дітей.

Вказує, що відповідач інших осіб на утриманні не має, він працездатний, отримує дохід, має нерухоме майно, транспортний засіб, його стан здоров`я дозволяє працювати (працює неофіційно та отримує нерегулярний і мінливий дохід), а тому вважає, що він може сплачувати зазначений в позовній заяві розмір аліментів. Зважаючи на те, що вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, тому не може самостійно забезпечувати своїм дітям належний рівень життя, необхідний для їх фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Враховуючи викладені обставини, для захисту своїх прав позивач звернулась з позовом до суду.

В судовому засіданні позивачка, ознайомившись із відзивом відповідача, підтримала позовні вимоги в частині стягнення на її користь аліментів лише на утримання її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та просила стягувати аліменти на нього в розмірі не меншому, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у відзиві та не заперечував щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з нього на утримання сина ОСОБА_3 гарантованого мінімального розміру аліментів, встановлених чинним законодавством. На призначенні судом експертизи для встановлення батьківства по відношенню до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не наполягав, так як позивачка під час розгляду справи по суті не висувала до нього вимог з приводу сплати аліментів на доньку. При цьому відповідач вказав, що у разі матеріальної можливості братиме участь у додаткових витратах на дитину- ОСОБА_4 , яка називає його своїм батьком.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 08.09.2015. Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 05.03.2021 шлюб між сторонами розірвано (а.с.3-4).

Під час перебування у шлюбі у них зареєстровані діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (а.с.7,8).

Малолітні діти зареєстровані та проживають разом зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , що стверджується довідками про місце реєстрації дітей та не оспорюється сторонами (а.с.5-6).

Оскільки діти проживають з позивачкою, а відповідач ухиляється від добровільного їх утримання, позивачка за захистом свого порушеного права звернулась до суду.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, дійшов наступних висновків.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи ітересів, за захистом яких мало місце звернення до суду

Згідно із ч. 1ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За вимогами ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Спір у даній справі виник у зв`язку з ухиленням відповідача від добровільного утримання малолітніх дітей, які проживають з матір`ю.

Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року) держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною 2 статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 51 Конституції України, статтею 180 СК України визначено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов`язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов`язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.

Згідно ч.1 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до  ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів, суд, зокрема, враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Суд наголошує, що згідно приписів ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом, оцінюючи вимоги та заперечення обох сторін, які повинні узгоджуватись як з нормами процесуального законодавства, так і нормами матеріального права, варто зазначити наступне.

Так, процесуальним законодавством визначено певний порядок розгляду справи.

Зазначена цивільна справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до вимог ч.2 ст.279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Розгляд справи по суті розпочато з відкриттям першого судового засідання у справі, а саме 26.10.2021.

Відповідно до вимог ч. 2 ст.49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд, оцінюючи  вимогу  позивачки після початку розгляду  справи по суті щодо підтримання нею позовних вимог  в  частині стягнення на її користь  аліментів лише на утримання її малолітнього сина ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , розцінює фактично її прохання, як зменшення розміру позовних вимог, що не може бути прийнято судом, зважаючи на вимоги процесуального законодавства.

Разом з тим, при визначенні розміру аліментів суд враховує: задовільний стан здоров`я відповідача, який має третю групу інвалідності; ту обставину, що на утриманні відповідач інших дітей не має; його офіційний дохід, а саме пенсію, яку він отримує по інвалідності, що стверджується довідкою по картковому рахунку. Також суд враховує його особисті пояснення надані в судовому засіданні про те, що він неофіційно працює, тобто має мінливий дохід, тому може сплачувати аліменти в мінімальному розмірі. Однак, належних доказів того, що його мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто будучи у віці 55 років, є непрацездатною надано не було, так як саме по собі пенсійне посвідчення не свідчить про те, що особа не може працювати та утримувати себе.

При цьому суд спростовує доводи відповідача про те,що на нього не поширюються вимоги ст.180 СК України щодо обов`язку по утриманню малолітньої ОСОБА_4 , оскільки в свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 08.09.2015, актовий запис № 99, ОСОБА_2 записаний батьком дитини (а.с.8).

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до вимог ч.1 ст.136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

Оспорювання батьківства не є предметом спору по цьому провадженню. Разом з тим, відповідач має право окремо звернутись до суду з позовною заявою про виключення його з актового запису про народження дитини, якщо вважає, що не є біологічним батьком дитини.

       В п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 № «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» звернуто увагу судів на те, що відповідно до ст. 140 СК України стягнення за рішенням суду з особи, записаної батьком або матір`ю, аліментів на дитину не є перешкодою для звернення до суду з позовом про виключення відомостей про них як батька або матері з актового запису про народження цієї дитини.

Задоволення судом зазначених вимог може бути підставою для перегляду рішення про стягнення аліментів у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум в 2021 році на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

Отже, відповідно до чинного законодавства, гарантований мінімальний розмір аліментів становить 50% від прожиткового мінімуму.

Таким чином, для дітей віком до 6 років гарантований мінімальний розмір аліментів із 1 липня 2021 року становить - 1006,50 гривень, з 6 років - 1255 гривень.

За викладених фактичних обставин, та з урахуванням побажань обох сторін щодо присудження судом аліментів в мінімальному гарантованому розмірі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання малолітніх дітей, в розмірі не меншому, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожного щомісячно, починаючи від дня подання позовної заяви.

Вказаний розмір аліментів хоча є мінімальним, однак, рішення прийнято з урахуванням інтересів обох дітей та матеріальних можливостей відповідача.

Разом з тим, зважаючи на доведені в судовому засіданні обставини справи, на думку суду, прийняте рішення є справедливим, як по відношенню до позивачки, з якою проживають її неповнолітні діти, так і відповідача, на якого чинним законодавством покладено виконання обов`язку як батька утримувати своїх дітей.

Разом з тим, суд зазначає, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.

Так, відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.430ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Розподіл судових витрат

Згідно п.3 ст.5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 184, 191 СК України, ст.ст. 2, 12, 13, 18, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКОП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти в розмірі не меншому, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного вік ущомісячно на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 19.08.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКОП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти в розмірі не меншому, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 19.08.2021 року і до досягнення дитиною повноліття.

В решті позову відмовити.

        Допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави 908 (дев`ятсот вісім) гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано.

Повний текст рішення складений: 28.10.2021

Головуюча суддя Л.Й. Проценко