Справа № 22-ц- 1115/ 2007 року                                         Головуючий І інстанції - Козирєва Г.М

Категорія - трудове

УХВАЛА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 березня 2007 року.                                                Колегія суддів судової палати у цивільних

справах апеляційного суду Харківської області у складі:

 головуючого -   судді Кіся П.В.,

 суддів - Кругової С.С. і Пилипчук Н.П.,

 при секретарі - Соколовій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в місті Харкові справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24.01.2007 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до СТГО «Південна залізниця», третя особа - начальник Харківської дистанції колії Південної залізниці про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Харківського районного суду від 24.01.2007 року і ухвалити нове, яким його позов задовольнити.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24.01.2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовлено.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Він вказує, що судом не перевірені доводи щодо отримання ним копії наказу про звільнення приблизно 23-30 квітня 2006 року. Вважає, що питання про порушення строків для звернення повинні були вирішуватися судом під час попереднього судового засідання або протягом розгляду справи. Суд же порушив таке питання лише у останньому судовому засіданні.

На його думку судом також не враховано й те, що він був позбавлений можливості у період з 22.02.2006 року по 15.05.2006 року звернутися до суду у зв'язку з тим, що 23.02.2006 року оглядався у офтальмологічній МСЕК, з 27.02.2006 року по 03.03.2006 року перебував у НДІ проблем інвалідності, з 13.03.2006 року по 17.03.2006 року знаходився у офтальмологічному відділенні ОКЛ, протягом з 18.03.2006 року по 27.03.2006 року звертався до лікарні за місцем свого проживання з приводу гіпертонічної хвороби та оформлення документів на МСЕК, з 05.04.2006 року по 21.04.2006 року лікувався у МЛК № 11 у зв'язку з гіпертонічним кризом, протягом з 04.05.2006 року по 15.05.2006 року з травмою лівої ноги перебував на лікарняному у Високоселищній лікарні.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, забезпечив особам, які беруть участь у справі, можливість реалізувати своїх процесуальні права, на підставі наданих сторонам доказів встановив фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, правильно визначив правову норму, яка підлягає застосуванню до встановлених правовідносин і вирішив спір в межах заявлених вимог і на підставі тих доказів, які сторони та їх представники надали.

Судом встановлено, а сторони не заперечують тих фактів, що ОСОБА_1 працював в Харківській дистанції колії Статутного територіально-галузевого об'єднання (далі по тексту - СТГО) «Південна залізниця» на різних посадах, а з 2003 р. - на посаді сторожа, а наказом №56-ОК від 21.02.2006 року звільнений за п.4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

2

Суд дійшов до висновку, що дійсно, наказ про звільнення ОСОБА_1вчинено з порушенням трудового законодавства, а причина його відсутності на роботі 01.02.2006 р.є поважною у зв'язку з його хворобою, але відмовив у задоволення позову з тих підстав, що ОСОБА_1пропущено без поважних причин передбачений ст. 233 КЗпП України місячний строк для звернення до суду з позовом про поновлення на роботі.

Про звільнення за роботі за прогул без поважних причин ОСОБА_1 дізнався 21 лютого 2006 року, отримавши в цей день трудову книжку з відміткою про звільнення, але до суду з позовною заявою про поновлення на роботі звернувся лише 16 травня 2006 року, тобто майже через три місяці.

Згідно ст.233 КЗпП України працівник може звернутись з заявою про вирішення трудового спору у справі про звільнення в місячний строк з дня вручення йому копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Стаття 234 КЗпП України передбачає можливість поновлення пропущеного строку, але лише за умов наявності поважних причин.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки надані за ініціативою ОСОБА_1довідки і копії листків тимчасової непрацездатності, зазначені в них дані щодо характеру захворювання, спосіб отримання ОСОБА_1цих довідок і листків тимчасової непрацездатності в різних установах охорони здоров'я, факти надання ОСОБА_1працівникам медичних установ неправдивих відомостей щодо місця свого проживання, місця роботи, а також наявні в матеріалах справи фактичні дані свідчать про те, що ОСОБА_1 мав реальну можливість звернутись до суду з позовом про поновлення на роботі в передбачений законом місячний строк, починаючи з 21 лютого 2006 року, коли отримав трудову книжку і дізнався про наказ про звільнення за прогул, але знехтував цими вимогами закону щодо строку звернення з позовом, (.а.с.7-8, 52,131-143,160-170).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 має неабиякий досвід звернень до державних установ та посадових осіб різного рівняю, а також до суду з заявами про порушення його прав та вимогами їх усунення, (а.с.31,32,33, 52, 53, 59,66, 121,

Так, матеріали перевірки обґрунтованості раніше виданих ОСОБА_1 листів тимчасової непрацездатності свідчить, що він одночасно вважався працівником і структурного підрозділу СТГО «Південна залізниця» і ВАТ «Харківгаз». Звертався до різних установ охорони здоров'я за медичною допомогою, надаючи неправдиві відомості щодо місця свого проживання та місця роботи, одночасно отримуючи заробітну плату за одним місцем роботи і середній заробіток у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за іншим місцем роботи, (а.с.16-21, 38-39, 88-89, 95-98, 101, 108-109, 116, 125, 149-149).

У якості поважної причини відсутності на роботі 01.02.2006 року посилався на знаходження за викликом судовою повісткою в Ленінському районному суді, де він оскаржував постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, проте в цей же час повинен був лікуватись, оскільки стверджує, що хворів і йому було видано листок непрацездатності за 30.01.2006 року по 02.02.2006 р.   (а.с.53, 86-87, 122).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 наводить перелік листків тимчасової непрацездатності, які отримав в період з 21.2.2006 р. (день звільнення і отримання трудової книжки) по 16.5.2006 р. (день подачі позовної заяви до суду), посилаючись на перешкоди звернення до суду з позовом, проте замовчував той факт, що в цей же час, 29.03.2006 р. поступив на роботу у якості вантажника до ЗАО «Хлібзавод «Салтівський» звідки був звільнений за прогули за п.4 ст.40 КЗпП України з 16.05.2006 р. (а.с.85).

Частина 3 ст.27 ЦПК України передбачає обов'язок осіб, які беруть участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Той факт, що за зверненнями ОСОБА_1, крім цієї справи в Харківському районному суді, розглядались також справи ще в трьох судах м.Харкова - Ленінському, Московському, Дзержинському, в тому числі й під час зазначеної ним хвороби, а 34 працівники трудового колективу в своєму листі ще 31.03.2005 р. до начальника дистанції колії СТГО «Південна залізниця» висловлювали своє обурення поведінкою ОСОБА_1, свідчить про те, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, яким своєчасно звернутись до суду з позовом перешкоджає необізнаність, чи сором'язливість, (а.с.26, 53, 91-93,101, 108. 109).

3

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.ст.313-315, 317 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Харківського районного суду Харківської області від 24.01.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо, до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.