Справа № 431/2571/21

Провадження № 22-ц/810/719/21

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2021 року                                                             м. Сєвєродонецьк

Луганський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кострицького В.В.,

суддів: Назарової М.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря

судового засідання Залюшний О.Г.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області,

правонаступник відповідача (скаржник) Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження

апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області

на рішення Старобільського районного суду Луганської області від 24 червня 2021 року, ухвалене у складі судді Ткач О.В. в м. Старобільську

у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення суми недоотриманої пенсії,-

                                                      ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Старобільсько-го об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області  про визнання протиправним та скасування рішення, стягнення суми недоотриманої пенсії.

В обґрунтування позову посилається на те, що Старобільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області прийняте протиправне рішення від 18.03.2021 року №909340157846 про відмову у виплаті йому суми недоотриманої пенсії в розмірі 184362,43 грн. після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на яку визнано рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 21.09.2020 року у справі № 431/1627/20. На підставі чого звернувся до суду з даним позовом..

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 24 червня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 18.03.2021 року № 909340157846 про відмову у виплаті ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії в розмірі 184 362,43 гривні 43 коп. після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на яку визнано рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 21.09.2020 рок у справі № 431/1627/20. Стягнуто з Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1 843 грн. 62 коп..

При винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції мотивував те, що 18.03.2021 року рішенням № 909340157846 Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області позивачу ОСОБА_1 відмовлено в виплаті недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_2 на підставі того, що «рішення суду про встановлення за певною особою права на спадкове майно, жодним чином не може замінити свідоцтво про право на спадщину». Суд вважав за необхідне наголосити на тому, що виконання судового рішення, яке набрало законної сили, є складовою частиною принципу юридичної визначеності, без якого є неможливим ефективне відновлення порушених прав, за захистом яких особа звертається до суду. Отже, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Підсумовуючи вищенаведене, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони законні, обґрунтовані та доказово підтверджені матеріалами справи.

Короткий виклад вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції відповідачем ГУПФУ в Луганській області подано апеляційну скаргу, в якій, просить рішення Старобільського районного суду Луганської області від 24 червня 2021 у справі № 431/2241/21 скасувати, та винести рішення, яким в задоволенні заяви  ОСОБА_1  відмовити за необґрунтованістю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на виконання вищезазначеного, звернувся до приватного: нотаріуса Старобільського районного нотаріального округу Луганської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) Пульного М.М. з питання оформлення спадкових прав після смерті його матері, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . 30.04.2020 за вих. № 124/02-31 ОСОБА_3 позивачу надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, т.я. останній пропустив строк для прийняття спадщини передбачений п. 1 ст. 1270 ЦК України. Таким чином, ОСОБА_1 необхідно було звернутись до суду з позовною заявою визначення додаткового строку для прийняття спадщини, так ч. 3ст. 1272 ЦК України передбачено: за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Однак, всупереч наведеному, ОСОБА_1 було подано до Старобільського районного суду Луганської області позовну заяву про визнання права власності у порядку спадкування за законом, а не про встановлення додаткового строку на прийняття спадщини, внаслідок чого Судом у цивільній справі № 431/1627/20 21.09.2020 винесено рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , та, серед іншого, визнано за позивачем право власності у порядку і спадкування за законом на частину нарахованої, але не виплаченої недоотриманої пенсії у розмірі 184 362 грн 43 коп., яка належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 Що ж стосується власне виплати пенсії, яка залишилась недоотриманою пенсіонером у зв`язку з його смертю, повідомляємо наступне. Члени сім`ї повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Якщо зазначена сума пенсії протягом шестимісячного строку залишилась неотриманою, то вона входить до складу спадщини. Тобто, умовами для отримання недоотриманої пенсії померлого для членів сім`ї є спільне проживання з померлим або незалежно від факту спільного проживання, перебування їх на утриманні. Підтвердження цих умов здійснюється лише документально. В разі неможливості документального підтвердження з будь-яких причин, то зазначені факти встановлюються в судовому порядку. Зі змісту ст. 1227 ЦК України у взаємозв`язку із ст. 52 Закону № 1058 слід розуміти таким чином, що суми пенсії які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, в першу чергу передаються членам його сім`ї, а лише у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Тобто, такі суми пенсії протягом 6 місяців після смерті пенсіонера не входять до складу спадщини і можуть бути отримані членами його сім`ї в порядку ст. 52 вищевказаного Закону. Проте, в разі спливу цього шестимісячного строку та відсутності звернень членів сім`ї щодо отримання пенсії такі суми пенсії включаються до складу спадщини і розподіляються між спадкоємцями в порядку, встановленому ЦК України, а отже на такі суми пенсії може бути отримане свідоцтво про право на спадщину. Оскільки позивач не звертався до Фонду з приводу отримання недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини та не надав свідоцтво про право на спадщину у вигляді недоотриманої пенсії, яке виникло після спливу шести місячного терміну з часу відкриття спадщини, таким чином управління приходить до висновку що в задоволенні позовних вимог про стягнення з управління на користь позивача суми недоотриманої пенсії померлої ОСОБА_2 слід відмовити. Аналогічного правового висновку дійшов і Біловодський районний суд Луганської області в рішенні від 15.03.2021 справі № 408/380/20-ц. Крім того, для отримання недоотриманої пенсії, яка увійшла до складу спадщини, уповноваженого територіального органу Пенсійного фонду України обов`язково надається свідоцтво про право на спадщину (ст. 52 Закону № 1058 та п. 2.26 Порядку), а оскільки перелік обов`язкових документів для отримання недоотриманої пенсії є вичерпним, тому рішення суду про встановлення за певною особою права на спадкове майно, жодним чином не може заміни таке свідоцтво, тим більш що відповідне судове рішення не містить порядку його реалізації. Також слід звернути увагу суду і на те, що неотримання ОСОБА_2 належної пенсії за життя сталося з її власної вини, а саме: виплата пенсії була призупинена з 01.03.20 року у зв`язку із надходженням до управління списку, сформованого уповноваженні контролюючими органами (Державною прикордонною службою), згідно якого ОСОБА_2 , залишила територію України та тривалий час не поверталася, що зумовило необхідність підтвердження факту його проживання на території Старобільського району. Отже, Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 «Деякі питання здійснені соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (в редакції, чинній на момент виникненні відповідних обставин) було обумовлено, що призначення (поновлення) пенсій внутрішньо переміщеним особам буде відбуватися тільки після перевірки фактичного місця проживання яке вказане в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населені складається акт обстеження матеріально-побутових умов. Питання щодо призначені (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам розглядаються комісіям утвореними при міських держадміністраціях. За результатами такого розгляду з урахування акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, комісія приймає рішення про призначені (відновлення) або відмову у призначенні (відновленні) соціальної виплати з моменту припинення. У разі прийняття рішення про призначення (відновлення) або відмову призначенні (відновленні) соціальної виплати комісія надсилає копію такого рішення органу що здійснює соціальні виплати, та структурному підрозділу з питань соціального захисту населення. Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі позитивного рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату. Таким чином, для поновлення виплати пенсії, ОСОБА_4 необхідно було особисто звернутися до управління з наданням: паспорту громадянина України, ідентифікаційного номеру, довідки про взяття на облік внутрішньо перемішеної особи, в якій зазначено адресу фактичного місця проживання та реквізитів карткового рахунку, відкритого у ПАТ «Державні ощадний банк України». Поновлення (або відмова) в виплаті пенсії була б можлива лише після отримання рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Тобто, якщо на день смерті пенсіонера пенсія не виплачувалась (як в даному випадку тобто нарахування таких виплат не проводилось, не нарахована пенсія не входить складу; спадщини, оскільки відповідно до вимог цивільного законодавства до складу спадкового майна входить лише нарахована пенсія.

Клопотання заявлені скаржником

Разом із апеляційною скаргою ГУПФУ в Луганській області заявлено клопотання, щодо зміни правонаступника зі Старобільського ОУПФУ Луганської області на ГУПФУ в Луганській області.

Клопотання мотивовано тим, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України», яка набрала чинності 14.10.2020, реорганізовано деякі територіальні органи Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях шляхом приєднання до головних управлінь Пенсійного фонду України в Донецькій та Луганській областях за переліком згідно з додатком. Відповідно до Переліку територіальних органів Пенсійного фонду України, які реорганізуються шляхом приєднання, що є додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 925, до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, окрім інших, приєдналось Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєструюридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Старобільськеоб`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області припинило свою діяльність Дата запису: 26.07.2021, Номер запису: 1003771120003001108, Підстава: рішення щодо реорганізації). Отже, згідно статті 55 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), у разі припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу а відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Таким чином, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, наявні підстави для заміни сторони (заінтересованої особи та, як наслідок, апелянта) у цивільній справі № 431/2571/21 процесуальним правонаступником.

Ухвалою суду від 26.10.2021 р. клопотання апелянта задоволено.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає у достатній мірі.

Рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 21.09.2020 року у справі № 431/1627/20, яке набрало законної сили 03.11.2020 року та підлягає виконанню, за позивачем ОСОБА_1 визнано право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , зокрема і на частину нарахованої, але не виплаченої недоотриманої пенсії у розмірі 184 362 грн. 43 коп., яка належала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 7-9).

08.12.2020 року позивач звернувся із заявою до Старобільського об`єднаного управляння Пенсійного фонду України Луганської області щодо виплати йому суми недоотриманої пенсії на підставі рішення Старобільського районного суду Луганської області від 21.09.2020 року у справі № 431/1627/20.

18.03.2021 року рішенням № 909340157846 Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області позивачу ОСОБА_1 відмовлено в виплаті недоотриманої пенсії за померлу ОСОБА_2 на підставі того, що «рішення суду про встановлення за певною особою права на спадкове майно, жодним чином не може замінити свідоцтво про право на спадщину» (а.с. 10).

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. За приписами ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Як встановлено ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013).

Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129-1, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також, Конституційний Суд України, узявши до уваги статті 3, 8, частини першу, другу статті 55, частини першу, другу статті 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Крім того, суд звертає увагу на Рекомендації №Rec 16 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам «Про виконання адміністративних рішень і судових рішень в області адміністративного права, в розділі II Рекомендацій «Виконання судових рішень, що стосуються адміністративних органів» зазначено, що Держави-члени повинні забезпечити, щоб адміністративні органи виконували судові рішення в розумні терміни. Щоб повністю виконати судові рішення, адміністративні органи повинні вживати всіх необхідних заходів відповідно до законодавства (пункт а). У випадку невиконання адміністративним органом судового рішення, повинна бути передбачена відповідна процедура забезпечення виконання цього рішення (пункт b).

Також суд враховує практику застосування Європейським судом з прав людини Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Так ЄСПЛ зазначив, що неможливість особою домогтися виконання судового рішення, винесеного на її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини (справа Жовнер проти України, заява № 56848/00, пункт 33). Суд також зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін.

Суд звертає увагу на пілотне рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 27 лютого 2007 року по справі «Істинна Православна Церква в Молдові та інші проти Молдови» у справах, де боржником є сама держава, не має значення, який із органів державної влади брав участь у судових спорах та який із них несе відповідальність за виконання кінцевого рішення. Держава має бути спроможною виконати судове рішення, ухвалене на користь сторони, упродовж розумного строку.

Згідно з пунктом 70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№29979/04), Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Суд також вважає за необхідне наголосити на тому, що виконання судового рішення, яке набрало законної сили, є складовою частиною принципу юридичної визначеності, без якого є неможливим ефективне відновлення порушених прав, за захистом яких особа звертається до суду.

Отже, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим крім частини про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасовання рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 18.03.2021 року № 909340157846 про відмову у виплаті ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії в розмірі 184 362,43 гривні 43 коп. після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на яку визнано рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 21.09.2020 рок у справі № 431/1627/20. Так як для захисту прав позивача достатньо стягнення з відповідача сумми недоотриманої пенсії.

Тому колегія суддів погоджується з доводом скарги про те, що визнання протиправним та скасовання рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області , не є юридично значимим для заявника, оскільки від нього не залежить захист реального права позивача. При цьому судова колегія наголошує , що суд не може своїми діями замінювати питомо властиві функції державних органів.

Суд на зазначене уваги не звернув та вдався до оцінки рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області , що призвело до помилкового вирішення справи в цій частині та вимагає зміни рішення в цій частині та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні цієї частини позовних вимог.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, матиме найбільший ефект.

Таким чином, метою ефективного способу захисту є забезпечення поновлення порушеного права, адекватність наявним обставинам.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Європейський суд з прав людини (далі - Суд) вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення у справі «Буланов та Купчик проти України» від 09 грудня 2010 року, яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці, а саме у рішеннях від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) зазначає, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Вказане неправильне застосування норм матеріального права норм процесуального права у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_5 про встановлення факту належності трудової книжки.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що скаржником ГУПФУ в Луганській області за доводами апеляційної скарги, не доведено наявності підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, однак судова колегія не обмежена доводами апеллянта якщо під час розгляду справи будуть встановлені порушення норм процесуального права які є обовязковою підставою для скасування рішення , що є підставою для зміни рішення в частині визнання протиправним та скасовання рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області . Враховуючи викладене судова колегія вважає за необхідне змінити рішення в частині та ухвалити в цій частині рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Луганський апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області відхилити.

Рішення Старобільського районного суду Луганської області від 24 червня 2021 змінити . Відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасовання рішення Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 18.03.2021 року № 909340157846 про відмову у виплаті ОСОБА_1 суми недоотриманої пенсії в розмірі 184 362,43 гривні 43 коп. після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на яку визнано рішенням Старобільського районного суду Луганської області від 21.09.2020 рок у справі № 431/1627/20.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 26 жовтня 2021 року.

Головуючий

Судді