Ухвала

Іменем України

27 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 263/18948/19

провадження № 61-16851ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 07 червня 2021 року у складі судді Гноєвого С. С. та постанову Донецького апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Мальцевої Є. Є., Баркова В. М., Биліни Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з серпня 2013 року до 21 травня 2019 року.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з серпня 2013 року мешкав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 . Мешкали вони у будинку АДРЕСА_1 , який належав останній на підставі свідоцтва про спадщину від 14 серпня 2012 року. Вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет, разом ремонтували її будинок, сплачували комунальні послуги, купували їжу, ліки та майно. Вони вважали, що набуте ними за час спільного проживання майно належить їм на праві спільної сумісної власності, а тому не поспішали із реєстрацією шлюбу. Після того, як ОСОБА_4 захворіла, вони спільно приймали усі заходи для її лікування, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 вона померла. Після її смерті залишилось нерухоме майно, а саме будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка за вказаною адресою. Після смерті ОСОБА_4 , яку позивач вважав своєю дружиною, у нього виникли проблеми з оформленням права на спадкове майно, оскільки їх шлюб із ОСОБА_4 не був офіційно зареєстрований. Після смерті ОСОБА_4 не залишилось інших спадкоємців. З огляду на викладене, позивач просив суд встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з серпня 2013 року до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 02 вересня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що докази на підтвердження ведення позивачем та ОСОБА_4 за життя спільного господарства, наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, а також факту їхнього спільного проживання саме з серпня 2013 року суду надані не були.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у жовтні 2021 року засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 червня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 02 вересня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 .

Підставою, на якій подається касаційна скарга, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушенням судом норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ґрунтується на показаннях свідків, інших письмових доказах, що знаходяться у матеріалах справи. Зокрема, ведення господарства, наявного спільного бюджету підтверджується наданими позивачем до суду: квитанціями про сплату за комунальні послуги, документів про поховання, фотографій спільного відпочинку та поясненнями свідків. Зазначеним доказам, на думку заявника, суди першої та апеляційної інстанції не надали належної оцінки.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Відповідно до частини шостої статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , власницею якого вона була на підставі свідоцтва про право на спадщину від 14 серпня 2012 року.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 17 червня 1968 року, остання померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 09 липня 2019 року Комітету самоорганізації населення «Первомайский» ОСОБА_1 мешкав разом із цивільною дружиною ОСОБА_4 без реєстрації у будинку АДРЕСА_1 станом на дату смерті останньої.

Актом про фактичне проживання від 09 липня 2019 року, складеного секретарем Комітету самоорганізації населення «Первомайский» Скакун В. М. встановлено, що ОСОБА_1 фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_4 до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчать сусіди ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

На підтвердження факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, ОСОБА_1 , окрім іншого, надані суду договір-замовлення на організацію та проведення поховання ОСОБА_4 ; копії квитанцій від 22 та 23 травня 2019 року щодо витрат, понесених позивачем на поховання ОСОБА_4 ; оригінали та копії фотознімків із зображеннями позивача та померлої ОСОБА_4 з позначками про час їх створення, зробленими позивачем по справі; копії квитанцій про сплату позивачем комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом першої інстанції допитані свідки з боку позивача: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які пояснили, що ОСОБА_4 познайомилась із ОСОБА_1 приблизно у 2012-2013 роках і в подальшому стали мешкати разом у будинку ОСОБА_10 , а саме в будинку АДРЕСА_1 . Вони вели спільне господарство, працювали в городі та дворі, робили ремонт будинку, купляли речі, продукти харчування та ліки. Разом проводили дозвілля та їздили на відпочинок. Після того, як ОСОБА_4 захворіла, позивач був поруч із нею, а після смерті займався її похованням.

Допитана за клопотанням відповідача свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що ОСОБА_4 познайомилась із ОСОБА_1 у 2015 році та підтримувала із ним дружні стосунки. У 2018 році стосунки між ними дійсно стали більш тісними, однак ОСОБА_12 із ОСОБА_10 разом постійно не мешкали. Ремонтом свого будинку ОСОБА_10 займалась сама. Після смерті останньої, ОСОБА_12 дійсно займався її похованням, однак грошові кошти на поховання збирались в тому числі на її місці роботи та знімались з карток померлої.

Свідок ОСОБА_13 , яка є сусідкою померлої, пояснила, що ОСОБА_1 їй не знайомий і вона його ніколи у будинку ОСОБА_4 не бачила. Остання у будинку мешкала сама і сама займалась ремонтом будинку, який робила значний проміжок часу.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що ОСОБА_4 приходилась їй двоюрідною бабою. З вересня 2013 року по грудень 2018 року вона навчалась в університеті та іноді залишалась у будинку останньої із ночівлею. Протягом вказаного періоду часу, під час відвідування, ніяких чоловічих речей у будинку баби вона не бачила. З позивачем ОСОБА_1 вона не знайома і побачила його тільки на похованні бабусі. Свідок не заперечувала, що похованням ОСОБА_4 займався ОСОБА_12 . За своє життя ОСОБА_4 сама займалась ремонтом будинку, наймала людей, купляла будівельні матеріали.

Свідок ОСОБА_15 восени 2013 року робив ремонт паркану у ОСОБА_4 , протягом кількох місяців. За увесь цей час, з приводу виконаних робіт, він спілкувався тільки із Конопліцькою, ніяких чоловіків протягом вказаного періоду він не бачив.

У абзаці 1 частини другої статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 СК України)

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Зазначене відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша статті 81 ЦПК України).

Дослідивши надані позивачем докази, суди дійшли висновку, що такі не підтверджують факт спільного проживання однією сім`єю позивача та померлої як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з серпня 2013 року по 21 травня 2019 року, оскільки показання свідків однозначно та беззаперечно не підтвердили факт проживання позивача з померлою однією сім`єю протягом часу не менш п`яти років, копії квитанції про сплату комунальних послуг підтверджують оплату комунальних послуг за користування будинком померлої ОСОБА_1 лише після смерті ОСОБА_4 ; з довідки про проживання позивача без реєстрації за адресою будинку ОСОБА_4 можливо встановити тільки, що він проживав з нею на момент її смерті, з якого часу - не зазначено; фотокартки позивача зі спільного відпочинку та спільної присутності на святкуваннях чи в певних місцях разом із ОСОБА_4 самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, спільного побуту, наявності взаємних прав і обов`язків, не можуть свідчити про те, що між ним та померлою склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні сім`ї, крім того, спільні фотокартки є тільки за період з грудня 2015 року, що не охоплює п`ятирічний період до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Таким чином, установивши, що позивач не надав належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт його проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Посилання на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17 колегія суддів відхиляє, оскільки ці висновки зроблені за інших фактичних обставин і не свідчить про те, що апеляційний суд застосував норму права без урахування указаних висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі судового рішення, оскільки воно ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Враховуючи те, що касаційна скарга подана на підставі пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, тоді як Верховний Суд уже викладав висновок щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, правильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а отже відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі.

Щодо посилання заявника у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу), то Верховний Суд зазначає, що застосування для касаційного оскарження судового рішення підстави, передбаченої вказаним пунктом, можливе лише одночасно із однією з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Враховуючи те, що Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, тоді як касаційна скарга не містить посилання на пункти 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, тому відсутні правові підстави для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 411 ЦПК України.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 07 червня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 02 вересня 2021 року відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик