ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«25» жовтня 2021 року

м. Харків

справа № 638/15841/14-к

провадження № 22ц/818/4446/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого -                 Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів        -                 Пилипчук Н. П., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря - Колосовської А.Р.,

учасники справи:

позивач – Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк», представник позивача – Беспалов В. Г.,

відповідач – Приватне акціонерне товариство «Куряжський домобудівельний комплекс», представник відповідача – Пелецький В. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2021 року в складі судді Аркатової К.В.

   в с т а н о в и в:

У травні 2020 року до суду першої інстанції надійшла доповідна записка, з якої вбачається, що цивільний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» до Приватного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 779 375, 00 грн направлено на новий розгляд до Дзержинського районного суду м. Харкова в порядку цивільного судочинства за вироком Харківського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року.

В подальшому Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк» доповнив свою позовну заяву.

Позовна заява мотивована тим, що в провадженні Дзержинського районного суду м. Харкова знаходилось кримінальне провадження № 12014220000000314 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого частиною 2 статті 272 КК України.

Зазначив, що протиправними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 завдано матеріальну шкоду товариству на загальну суму 779 375,00 грн у вигляді зруйнування будівлі магазину внаслідок падіння будівельного крану.

Посилався на те, що вказані особи є працівниками Приватного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс».

Просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» 779 375,00 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2021 року у задоволенні позову Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Маяк» - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; покласти на відповідача судові витрати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неповно з`ясував обставини у справі, не звернув уваги на те, що в порушення вимог кримінального судочинства сторона обвинувачення не тільки нічого не зробила для встановлення обсягу шкоди, але й пішла на відвертий злочин, підмінивши том 3 кримінальної справи, де була не тільки постанова про визнання товариства потерпілим, а й інші матеріали кримінального провадження № 42015220000000616. Вважав, що обсяг завданої шкоди належало встановити суду за поданими матеріалами. Зазначив, що судом першої інстанції також не надано належної оцінки доказам у справі. Зокрема, фото і публічним матеріалам, які зафіксували руйнування будівлі товариства.

03 серпня 2021 року до суду апеляційної інстанції від Приватного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважав рішення суду законним, а апеляційну скаргу - необґрунтованою. При цьому зазначив, що позивачем не підтверджено факту заподіяння відповідачем шкоди майну позивача.

05 серпня 2021 року до суду апеляційної інстанції від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій він вказав, що в матеріалах справи наявні докази, які підтверджують вимоги позову.

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Матеріали справи містять відомості про належне повідомлення учасників справи. 25 жовтня 2021 року до суду апеляційної інстанції від представників сторін надійшли заяви про розгляд справи за її відсутності.

Заяв про відкладення розгляду справи від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вимог закону, обставин справи, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» необхідно задовольнити частково, провадження у справі - закрити.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ця справа повинна розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. 

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Відповідно до статей 55, 124 Конституції України та частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2017 року у справі № 638/15841/14-к ОСОБА_1 визнано винним  у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 367 КК України та призначено йому покарання у вигляді  3 років позбавлення волі з позбавленням права займати відповідальні посади в будівництві строком на 1 рік; у відповідності зі статтею 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання, якщо протягом 2 років він не вчинить нового злочину і виконає, покладені на нього обов`язки; відповідно до статті 76 КК України зобов`язано ОСОБА_1 протягом двох років не виїжджати за межі України для постійного проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти в ці органи про зміну місця проживання, роботи чи навчання, періодично з`являтися для реєстрації в орган кримінально-виконавчої системи; ОСОБА_2 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 272 КК України – виправдано; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» моральну шкоду на користь ОСОБА_3 в розмірі 50 000, 00 грн, на користь ОСОБА_4 - 30 775,76 грн, на користь ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - 2000,00 грн кожному, на користь ОСОБА_7 - витрати за надання юридичної допомоги в розмірі 6000,00 грн; цивільний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» до Публічного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 779 375,00 грн залишено без розгляду та роз`яснено право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» задоволено частково, вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2017 року у відношенні особи, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження та ОСОБА_1 в частині залишення без розгляду позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» до Публічного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» - скасовано, і призначено новий розгляд цивільного позову в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

На час звернення до суду та розгляду справи процесуальне законодавство містило критерії розмежування справ за предметною та суб`єктною підсудністю.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, у спорах між суб`єктами господарювання.

Тобто, критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.

Із роз`яснень, які містяться в пункті 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» вбачається, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 19, 20 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України, Господарським процесуальним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв`язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Із пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24 жовтня 2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» із змінами вбачається, що у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи учасниками в даній справі є дві юридичні особи, а саме позивачем є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк», а відповідачем - Приватне акціонерне товариство «Куряжський домобудівельний комплекс». Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Маяк» перебуває у стадії банкрутства.

В постанові у справі № 905/2030/19 Велика Палата Верховного Суду розширила підсудність господарському суду спорів, які виникають у відносинах неплатоспроможності боржника та які раніше розглядалися судами інших юрисдикцій, застосувавши принцип концентрації.

Враховуючи суб`єктний склад учасників справи, а також те, що один із суб`єктів господарювання перебуває у стадії банкрутства, судова колегія вважає, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною 1 статті 377 ЦПК України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 4 ч. 1 ст.374, ст.377, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

                                           у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» – задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 квітня 2021 року – скасувати.

Провадження у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк» до Приватного акціонерного товариства «Куряжський домобудівельний комплекс» про відшкодування шкоди – закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий                                                        І.В. Бурлака

Судді                                                                Н. П. Пилипчук

                                                                       О.М. Хорошевський

Повний текст ухвали складено 26 жовтня 2021 року.